У новому телесезоні деякі політичні ток-шоу стартували в оновленому форматі. Інші вирішили не експериментувати. «Детектор медіа» поцікавилася в постійних гостей їхніх студій - народних депутатів, - якої вони думки про оновлення і про основні політичні програми загалом («Свобода слова», ICTV; «Республіка», 5 канал; «Вечір з Миколою Княжицьким», ТВі; «Шустер live», Перший національний; «Велика політика з Євгенієм Кисельовим», «Інтер»).

Як виявилося, не всім осінні зміни припали до душі. Одним фортепіано в студії «Великої політики» заважає, іншим музичний супровід створює приємний фон. Для декого нові меблі в студії Савіка Шустера зовсім незручні, інші взагалі на них не звертають уваги, бо для них головне - свобода слова.

Майже всі опитані зійшлися в одному: всі політичні ток-шоу, як і телебачення в цілому, - суцільна маніпуляція.

Народні депутати позитивно ставляться до практики відправляти на ток-шоу спікерів від фракції чи партії, хоча практично всі виступають за розширення кола осіб, які беруть участь у таких програмах. Вони хочуть більше дискусії, діалогів, а не годинних монологів спікерів. Що ж до пріоритетів, то депутати обирають ті програми, на яких їм дають можливість висловитися, а також ті, які закінчуються раніше.

«Детектор медіа» поставила народним депутатам такі запитання:

1. Як ви оцінюєте зміни в програмах Савіка Шустера і Євгенія Кисельова, що відбулися в новому сезоні?

2. Яке з політичних ток-шоу - Ганни Безулик, Андрія Куликова, Савіка Шустера, Миколи Княжицького, Євгенія Кисельова - є, на вашу думку, більш професійним та об'єктивним? Чи вбачаєте ви в них маніпуляції? Якщо так, то чиї саме?

3. Якій із цих програм особисто ви надали би перевагу? Як часто вас запрошують на політичні ток-шоу? Як ви ставитеся до практики відправляти на шоу спікерів від фракцій чи партій?

В опитуванні взяли участь Олег Зарубінський, Роман Зварич, Василь Горбаль, Андрій Шкіль, Ксенія Ляпіна, Володимир Олійник, Андрій Павловський, Євген Царьков.

Олег Зарубінський, заступник голови фракції Народної партії:

1. Я нещодавно був на програмі Савіка Шустера, коли обговорювалося питання освіти. Левову частину часу біля мікрофона стояв В'ячеслав Кириленко, який ніякого відношення до освіти не має. Я був дуже сердитий і сказав Шустеру, навіщо запрошувати одних і тих же людей на різноманітні теми. У мене, наприклад, 20 років пов'язано з вищою освітою, і очевидно, що я там мав бути. А чому люди, які жодного дня не пропрацювали ані в школі, ані в університеті, коментують питання освіти? Я проти цього, тут реальна проблема. Що стосується Кисельова, то в новому сезоні на його ток-шоу я ще не був.

2. Як ви можете ставити мені таке питання, якщо мене запрошують на ці програми? :) Ієрархію нехай встановлює ваш поважний ресурс, а я краще розповім, що я думаю про кожну з програм. У Савіка Шустера абсолютно відточена манера вести дискусію. Він сам багато не говорить, певними фразами, деколи словами, часто іронічними, підштовхує або корегує дискусію, спрямовує її туди, куди хоче. Він професіонал, який не втручається в малюнок, а якщо й втручається, то робить це непомітно.

Андрій Куликов як людина й аналітик мені дуже імпонує. Особливість його програми в тому, що він дає висловитися запрошеним. Незважаючи на те, що інколи бувають певні перегини не з його вини. Але він навіть у складних умовах демонстративного опонування все одно дає людині можливість висловитися. Він намагається не перебивати, а спрямовувати. Я дуже люблю брати участь у цій програмі, намагаюся ніколи не відмовлятися від запрошення. В Андрія Куликова інтелігентний стиль і делікатне ставлення до всіх учасників. Не без іронії, але делікатність присутня завжди. Його високий рівень внутрішньої культури екстраполюється на тих, хто сидить у залі, хочуть вони цього чи ні.

У Ганни Безулик більше репортерський стиль. У неї дуже гарна інтелектуальна журналістська реакція, вона миттєво реагує на нюанси, які є в залі. Від інших її відрізняє саме швидка реакція. В неї такі влучні фрази, що іноді складається враження, що вона гарно грає в настільний теніс. Ганна весь час працює над собою, вдосконалюється, видно, що вона дуже серйозно готується до кожної програми.

Микола Княжицький як журналіст - безумовно, професіонал. Все, що він розглядає, - пропускає через скло негативу і критики. Може, я не правий, але мені здається, що найбільш професійне і збалансоване медіа - це BBC. Якщо BBC дає одну думку, то обов'язково представлять й іншу. Там не намагаються моралізувати. Мені подобається стиль BBC. Так от, у Княжицького - не стиль BBC. Він багато моралізує.

А от Євгеній Кисельов, як на мене, набагато краще вів би не ток-шоу, а політичні круглі столи. Він дуже розумна людина, в нього багато знань, величезний досвід, причому міжнародний. У нього є схильність до порівняльного аналізу. За темпераментом, здається, явно не холерик, тому його ключові позитиви, конкурентні переваги були би краще помітні, якщо б він вів аналітичну програму.

Може, кимось і маніпулюють, але мною ніхто не маніпулював. На ICTV я не бачу жодних маніпуляцій. Безулик не маніпулює, вона керує. У Шустера важко маніпулювати, бо його модель ведення - це запрошення конфліктуючих сторін і формування драматичних ситуацій. Його драматургія - це створення конфліктогенності, з цією метою і запрошуються люди. Наприклад, запрошують не Табачника і того, хто знається на освіті, а Кириленка, який просто ненавидить Табачника. Тому не знаю, чи є тут маніпуляція.

Взагалі телебачення - це пульт дистанційного впливу на людей, тому все телебачення і будь-яке шоу - це суцільна маніпуляція. Маніпулятивні технології на телебаченні використовуються завжди. Причому не авторами програм. Ви ж не можете вплинути на того, хто говорить з екрану, це одностороннє управління глядачем.

3. Не можу надати перевагу. В кожній програмі є свої переваги: всюди є плюси і мінуси.

Із нашої фракції не відправляють спікерів. Нас запрошують індивідуально, очевидно, враховуючи персону того, кого запрошують. Скаржитися, що рідко запрошують, не можу. Буває, що запрошують одночасно на два шоу. Приміром, у липні я був на двох програмах: спочатку у Шустера, а потім у Кисельова. Але я завжди пам'ятаю, що одна й та ж фізіономія може набриднути глядачеві.

Роман Зварич, член депутатської фракції блоку НУНС:

1. Я не відчув ніяких змін, бо навіть не знаю, що там змінилося. Можливо, ви помітили, але я вже приблизно рік відмовляюся ходити на програму Савіка Шустера, хоча до самого Савіка ставлюся з помітною повагою. Раніше я був доволі частим гостем програми, якщо можна мене так було назвати. Бо я почувався клоуном. Була навіть одна програма, на якій я слова не сказав, не тому що я не мав чого сказати. Просто я крізь сміх не міг вимовити слова, сидів майже чотири години і реготав зі своїх колег. Потім замислився: а можливо, телеглядачі з мене так само сміються, як і я зі своїх колег? Даруйте, але програма від початку, тим паче тепер, перетворилася на якийсь цирк. Зрозуміло, що не тільки в цій програмі, а й у всьому ефірі надається перевага представникам влади, а роль опозиції зведено до незначного писку. До речі, а міністром закордонних справ це подається як помітна ознака розвитку демократії в Україні. Програма ж Кисельова явно тенденційна у зв'язку зі структурою власності самого телеканалу.

2. Є три програми, які я вважаю професійними з журналістської й етичної точок зору. Це «Свобода слова» Андрія Куликова на ICTV, «Республіка» Ганни Безулик на 5-му каналі і «Вечір з Миколою Княжицьким» на ТВі.

3. Позитивно ставлюся до ток-шоу на ICTV, 5-му каналі і ТВі. Щодо того, що фракція відправляє своїх спікерів, то це правильно, враховуючи ганебну практику окремих депутатів, які на шоу свідомо оголошують позиції, що не співпадають із прийнятою позицією фракції, і при цьому не кажуть, що це їхня особиста думка. Мені здається, на цьому етапі необхідно змиритися з тим, що фракції визначатимуть своїх спікерів із окремих питань.

Мене часто запрошують, але, як сказав один журналіст, витягнути мене в ефір важко, бо я дуже лінивий. :)

Василь Горбаль, член депутатської фракції Партії регіонів:

1. Ви знаєте, незважаючи на те, що я часто буваю гостем цих шоу, сам рідко їх дивлюся, особливо в п'ятницю, коли вже хочеться підготуватися до вихідних. Хоча розумію, що п'ятничний вечір - це найбільш рейтинговий час для різноманітних ток-шоу, тому й вносяться туди нові елементи виключно шоу. Наразі наші політики абсолютно прогнозовані, тому для багатьох глядачів і шоу є прогнозованими. Через це певні нові елементи, я думаю, потрібні. Тому ведучі чи то міняють інтер'єр, чи запрошують неформатних гостей, аби привертати увагу й іншої аудиторії, оскільки аудиторія цих шоу викристалізувалася, її треба розширяти.

2. Складно сказати, яке з них краще чи гірше, багато залежить від теми. Якщо тема, яку обговорює суспільство, резонансна, то вона одночасно обговорюється на всіх ток-шоу, і тоді можна робити порівняння. Я скажу, що іноді подивишся на гостей, і розумієш, що краще перемкнути.

Кожен, хто був на ток-шоу, знає, що в нього завжди є можливість виступити. Навіть якщо у ведучого свій сценарій, але політик хоче виступити, йому дуже важко закрити рота.

3. Фракції відправляють своїх спікерів на телепрограму, тому що має прозвучати позиція політичної сили. Позицію фракції має бути чітко висловлено під час підсумків подій за тиждень. Наскільки цей вибір може бути вдалим, оцінюють і глядачі, і виборці.

Я намагаюся не відмовлятися від участі в ток-шоу. Але скажу, що політики дуже часто жаліються на велику кількість гостей. Що можна просидіти весь ефір, не отримавши слова, або отримати його тоді, коли воно стає неактуальним у дискусії, що розгорнулася в залі. Тоді відчуваєш певний дискомфорт.

Андрій Шкіль, народний депутат, заступник голови фракції Блок Юлії Тимошенко - «Батьківщина»:

1. Насправді ток-шоу є тоді, коли є справедлива дискусія між сторонами. В мене останні сподівання на програму Безулик. Але, на жаль, наше суспільство звикло до скандальних програм, які притаманні недемократіям. Недемократіям притаманний мордобій, обливання водою тощо. Це не елементи демократії, це елементи невихованості. Нові елементи не змінили цих програм. Вони стали більш яскравими, але не правдивими. А краще, коли навпаки.

2. Скажу відверто, я на рівних розташував би Безулик і Куликова. Не менш професійним є Княжицький.

У цих програмах, які назвав, маніпуляцій не вбачаю, а в Шустера і Кисельова відчутний вплив влади. Я звертаю увагу, що вплив будь-якої влади на програму - це погано. Журналіст має бути незалежним не тільки від Тимошенко, але від будь-якої влади взагалі.

3. Спікери від фракцій - це нормально, вони відображають думку фракції чи політичної партії на ток-шоу. Я не можу сказати, що буваю там надто часто. В мене багато іншої роботи, але я ніколи не відмовляюся від запрошень. Перевагу надав би Безулик і Куликову, бо мені подобається, як детально в них висвітлюється тема.

Ксенія Ляпіна, член депутатської фракції блоку НУНС:

1. Ці зміни - в загальному мейнстримі того, що відбувається в державі. Тобто звуження прав опозиції, звуження прав громадян і розширення прав влади. Влада домінує на всіх ток-шоу - це очевидний фактор. Опозицію все ж запрошують на ток-шоу Шустера, навіть найменш вигідних для влади опонентів, і це вже плюс. Тому що на «Інтері» цього немає. Те, що в студії Кисельова з'явилося фортепіано, - це додатковий елемент ток-шоу. Якщо подивитися на «Інтер» у цілому - всілякі «Майданси» і «Шоу №1», то додавання легкої музики до політичного шоу має також розважальний характер. Нововведення підкреслює, що це не серйозна політична бесіда, а в першу чергу шоу. Глядача треба розважати, це головна теза «Інтера», яка наскрізно проходить крізь усі програми і «Велику політику» також.

2. Мені складно оцінити професійність, бо я не є журналістом чи телеекспертом. Як учасник різних ток-шоу, можу сказати, що найбільш динамічне і цікаве ток-шоу у Шустера. Він уміє так усе організувати, що ніхто не залишається байдужим, хоча іноді на нього ображаються, а іноді, навпаки, хвалять. Його програма - це напруження, емоції, пристрасті і, звичайно, важлива інформація.

А маніпуляції є в кожному ток-шоу. Жодне з них не може обійтися без маніпуляцій. На каналі ТВі - очевидний ухил в антивладний бік. І зрозуміло чому. Бо влада обмежила права і можливості цього каналу, тепер вони стали флагманом боротьби за свободу слова. Це добре, але іноді вони перегинають. Не тому, що я думаю, що влада хороша, може, вона вартує і більш жорстких програм. Але завжди можна подати інформацію в більш концентрованому вигляді. Це залежить від каналу і від завдань, які перед ним стоять.

3. Якщо ми розбудовуємо партійну систему, то практика відправлення від партій і фракцій правильна. Тому що кожен із нас, народних депутатів, відображає не просто свою думку, а думку певного прошарку виборців, представленого тією чи іншою партією. В кожній партії є своя інформаційна політика. І партія може визначати, який спікер буде озвучувати ті чи інші теми. Але я думаю, що на ток-шоу мають більше запрошувати представників громадських об'єднань, експертів, розширювати коло спікерів, бо виключно політична дискусія перетворює програму на малий зал парламенту. А в парламенті дискусії вже немає. У нас, як у російській Думі: «Парламент - не место для дискуссий». На жаль, тут дискусія зникла і перейшла в якісь локальні ток-шоу. І це неправильно. Бо на ток-шоу має бути спілкування ширшим колом.

Останнім часом запрошують нечасто, бо я відношуся до тієї опозиції, яка, м'яко кажучи, є несанкціонованою. Я завжди користуюся тим майданчиком, який пропонують. Щодо переваг, то я обираю теми, а не шоу. Я не люблю, як то кажуть, розмов на загальні теми, надаю перевагу конкретним питанням. Головним моїм критерієм при виборі програми буде її тема.

Володимир Олійник, член депутатської фракції Партії регіонів:

1. Я був і в Шустера, і в Кисельова, тому можу порівняти. У Шустера стала трохи незручна обстановка з точки зору розсадки, не дуже комфортні меблі. Він звузив кількість присутніх, і це плюс, тому що приходило до 20 чоловік, і взяти участь в обговоренні було неможливо: репліки, крики, перебивання тощо. Я би побажав, щоб ці ток-шоу максимально предметно обговорювали питання, відійшли від політизації. Приміром, якби була тема медицини, то я встав би і сказав: шановні друзі, оскільки я тут не фахівець, то краще піду, бо інакше глядач почує дурня. А ось коли розмовлятимуть фахівці, незважаючи на те, що вони на різних політичних полюсах, тоді з ток-шоу будуть виходити гарні напрацювання. А наразі ми туди заходимо на різних полюсах, а виходимо ще більш віддалені. Хоча зауважу, що рівень культури піднявся, більша частина учасників толерантна, навчилася слухати одне одного.

У Кисельова мені нині комфортніше. Скажу відверто, не заважає і музика як супровід. Вона не відволікає, робить певний фон. Водночас у нього завжди була можливість подискутувати. Нині, наприклад, запрошують опонентів із різними точками зору, ведучий сам пробує брати в цьому участь, тому дуже цікаво. Тут можна і висловити свою точку зору, й почути інших. Іде динамічний діалог, а не просто монолог.

2. Я вибудував би так. Формат Куликова дуже цікавий, він сам по собі ведучий, який більше мовчить, але дуже влучно входить в тему. Інколи з гумором, вдало, гостро. Він, мабуть, постійно аналізує те, що відбувається, а тоді ідеально вставляє свої «п'ять копійок».

У Кисельова також достатньо цікаво. У Ганни Безулик теж непогано, я був кілька разів як експерт, а не біля бар'єра. Це різні формати. Для політика найкращий той, де йому дають можливість більше сказати. Але тут важлива міра. Я боюся монологу, бо можу загнати себе по колу. Якби якомусь політику дали можливість говорити годину, то вся країна сміялася б. Обов'язково має бути опонент, який інакше дивиться на цю тему.

Був у Миколи Княжицького, там теж цікаво. Якщо на інших програмах є лібералізм, то тут владу відразу починають пресувати.

На мій погляд, будь-яка публічна програма - маніпуляція. Від кулінарного ток-шоу до політичного. Мене дивує, що незважаючи на пізній час, люди дивляться ці програми, є категорія глядачів, які чекають на ці ток-шоу.

У мене є питання по фокус-групах у програмі Савіка Шустера. Якщо раніше відбирали людей по країні, то тепер це чи таксисти, чи юристи, але всі переважно з Києва. Це нервує всіх учасників, які з тривогою дивляться, чи є підтримка глядачів. Я вам скажу, юрист із Донецька і юрист із Києва - не одне й те ж. Попередній підхід, як на мене, був об'єктивнішим.

3. Я надав би перевагу тій програмі, яка закінчується якнайраніше. :) Якщо серйозно, то надам перевагу тій програмі, де є можливість висловитися. Це завжди вдається зробити у Куликова. У Савіка інколи піднімаю руку, щоб сигналізувати, що я готовий дискутувати.

Мене запрошують часто. Я вже просив керівництво фракції розширити коло спікерів. Але якщо мені кажуть, що треба, то я погоджуюсь, іноді жертвуючи вихідним чи відпусткою, бо я член колективної команди. Додам, що політики в ток-шоу мають поводитися необразливо, демократично і професійно.

Андрій Павловський, член депутатської фракції БЮТ - «Батьківщина»:

1. Раніше ці політичні шоу нагадували собачі бої, тепер це просто монологи влади, під час яких кілька разів дають гавкнути опозиції. Все йде до того, що в нас реально згортається свобода слова, стає менше критики влади. А ток-шоу - ще одне тому свідчення. Всі нововведення спрямовані тільки на те, щоб позбавити слова опозицію, щоб не дати можливості висловити критику про нинішню владу, особливо про Віктора Януковича. На деяких програмах, у яких я брав участь, наприклад, на Національному радіо, ведучі мені відверто казали: ви можете критикувати кого завгодно, Азарова чи будь-якого чиновника, тільки не чіпайте президента. Тобто введено таку офіційну політику. Хіба в нас є якісь особи в державі, яких не можна критикувати? Недоторканих у плані критики, згідно з законодавством, немає. То на якій підставі мені забороняють казати про це в ефірі?

2. Все-таки трохи більше свіжого повітря у Ганни Безулик на 5-му каналі. Хоча в цілому політика 5-го каналу стала більш виваженою до нинішньої влади. Очевидно, це пов'язано з позицією власника каналу Петра Порошенка, який сподівається отримати посаду голови Рахункової палати. У Ганни Безулик є більш-менш незалежні експерти, бо навіть в Андрія Куликова лише один із п'яти експертів може сказати критичне слово.

Усі ці політичні ток-шоу створено для того, щоб маніпулювати суспільною думкою, вибудовувати її в напрямі, вигідному для влади. Це частина політтехнології, спрямованої на збереження нинішнього режиму.

3. Я надаю перевагу Ганні Безулик, незважаючи на те, що вона жодного разу мене не запросила. Хоча я працюю в опозиційному уряді, відповідаю за такі болючі питання, як соціальне забезпечення і соціальний захист громадян, який щодня звужується. Я вважаю, що саме ці питання треба в першу чергу обговорювати, але чомусь саме їх не люблять ведучі ток-шоу. Вони обговорюють якісь другорядні теми. Приміром, Савік Шустер виніс на обговорення питання антисемітизму, а я вважаю, що це штучна проблема. Українці завжди були помірковані, толерантні. Всі надумані проблеми людей не турбують, а лише відволікають від справжніх реальних проблем.

У будь-якому випадку політична сила має право послати когось представляти не просто свою особисту думку, а офіційну позицію фракції чи партії. Але я скажу, що організатори програм зазвичай телефонують напряму і домовляються про ефір особисто.

Євген Царьков, член депутатської фракції КПУ:

1. Изменения никак не оцениваю, это обычный политический менеджмент, на суть программ это никак не повлияло. Я считаю это подменой свободы слова. Многим навязали мысль, что во время коммунизма была цензура, а сейчас её нет. Я сторонник нормальной регуляции телеэфира. В советское время была цензура на пошлость, на убийства с утра до ночи. После просмотра новостей люди нормально спали, потому что не видели оторванные ноги и разбитые судьбы. Была цензура одной партии на некачественные фильмы, поэтому до сих пор смотрят старое доброе кино советской школы. А сегодня цензуры ровно столько, сколько собственников СМИ. Например, Киселёв работает на «Интере», который контролируют Хорошковский и Фирташ. Поэтому я уверен, что свободы слова в его программе будет ровно столько, сколько ему позволили. Куликов тоже работает на канале, который косвенно принадлежит Пинчуку, поэтому тоже себя контролирует и никогда не выйдет за рамки. К сожалению, с помощью таких программ у нас позволяют народу выпустить пар и подменяют истинную свободу слова её манипуляцией.

Я не приемлю оценку социологии, потому что знаю, как создавалась социологическая служба у Савика Шустера. Я не раз делал «контрольные закупки». У меня есть знакомые комсомольцы из Полтавы, которые участвовали в программе Савика. Их кормили, им платили деньги и объясняли, как пользоваться пультом. Когда я вижу в эфире детей с этими пультами, меня зло берёт. Вместо того чтобы спать, они сидят, не понимая, о чём там дяди спорят. А создатели программы делают вид, что это мнение молодежи. Это манипуляция. О какой объективности может идти речь? Россия вовремя нагнала этих шоуменов, в том числе и Савика, и Киселёва, потому что они представляли угрозу национальной безопасности страны. Я считаю, что эти программы не имеют никакого отношения к свободе слова в нашей стране.

2. Я был везде, кроме ТВі, там коммунистов не любят. Единственно, кого я бы мог назвать объективным, - Куликов. При всём заказном характере этих программ, Куликов - гражданин Украины. Ему здесь жить. А заезжим, как я их называю, извините, наплевать на нашу страну. Если они тут не будут востребованы, уедут в Италию или Канаду. Если они там попытались бы разделить страну, то их оттуда вынесли бы на вилах. Куликов же, наоборот, гасит все подобные порывы как со стороны националистов, так и со стороны радикально настроенных граждан.

Безулык, мне кажется, делает больше либеральный выбор и отстаивает его. Журналист не должен этого делать. Куликов даёт возможность всем высказаться, Савик может распалить дискуссию, но только благодаря наушнику, а не своим интеллектуальным способностям. А вот Безулык сама ведёт программу, ей никто не диктует на ухо, как Кисилёву и Шустеру. Они мне все ненавистны, но я бы их расположил так: Куликов, Безулык, Киселёв и Шустер.

3. У меня моральное желание на эти шоу не ходить. Но когда мы приезжаем к избирателям, они начинают пенять, что нас не видно в телеэфире. Поэтому, чтобы донести свою позицию, мы используем и парламентскую трибуну и ток-шоу. Все шоу всё равно манипулятивны. Если между выборами это инструмент выпускания пара, то во время выборов это чисто манипулятивный инструмент. Они становятся платными. И участие в шоу часто стоит больших денег - это может быть цифра с четырьмя нулями.

Наша фракция посылает не одних и тех же, а всех подряд. Фракция тут носит сугубо координационную функцию. Меня приглашают не чаще, чем Тягнибока.

Я не отдаю предпочтение ни одной программе, меньше всего не отдаю предпочтение Куликову. :)

Фото - pravda.com.ua, rada.gov.ua, liga.net, ukranews.com, gazeta.ua, glavcom.ua, obozrevatel.com, ukrainianforums.com