В останні роки радянської епохи в спеціальних магазинах за валюту можна було придбати майже всі дефіцитні речі, зокрема й твори Солженіцина, Ґроссмана та інших. Дефіцитною була й валюта, та й ті магазини запобігали шквалу незручних питань з боку західних гостей.

Зрозуміло, чому вирішено приурочити запуск української версії Euronews до двадцятої річниці незалежності в Україні. Втім, до бравурних слів Національної телекомпанії України, - українського партнера Euronews - про те, що запуск «стане важливим інформаційним проривом нашої держави до європейського інформаційного поля», важко не поставитися зі скепсисом.

Euronews мусить дбати про свою репутацію й напевно запобігатиме упередженим репортажам та пропаганді. Мав над тим замислюватися в жовтні 2010-го, коли, разом із НТКУ, підписав угоду про запуск цілодобової україномовної версії міжнародних новин каналу. Адже протягом кількох місяців до жовтневого «прориву в Європу» лунали тривожні сигнали про рух в іншому напрямку щодо висвітлення новин на телеканалах, зникнення аналітики та замовчування суспільно важливих питань. Перший національний регулярно посідав або перше місце в антирейтингу за кількістю порушень стандартів інформаційної журналістики у теленовинах, або друге - слідом за «Інтером», телеканалом голови СБУ Валерія Хорошковського.

У липні віце-президент НТКУ Валід Арфуш публічно висловив «свою особисту думку», що «Перший національний обов'язково повинен бути провладним» та «має завжди висвітлювати роботу влади, доносити лише позитивну інформацію до глядачів». У тому ж липні генеральний директор НТКУ Єгор Бенкендорф виступив автором ювілейного й, на погляд багатьох людей, пропагандистського фільму про Віктора Януковича. А в жовтні Координаційну раду українського Euronews очолив Валід Арфуш, і Бенкендорф увійшов до її складу, разом із генеральним директором Euronews Майклом Пітерсом і президентом каналу Філіпом Кейлою. Судячи з запевнень про забезпечення об'єктивності та європейського рівня висвітлення новин, можна припускати, що Бенкендорф і Арфуш воліли не ділитися з колегами з Euronews своїм вельми специфічним баченням ролі телеканалу платників податків. А ті, в свою чергу, не виявляли жодного бажання помічати те, що аж впадає в око, тобто разючий розрив між красивими словами та дійсністю.

Безумовно, непокоїть майже повна відсутність аналізу арешту Тимошенко, але дефіцитними виявилися й самі події, складові новин. Канал, за який доводиться платити всім, не повідомив про жодні заяви, які почали з'являтися через лічені години після арешту. Ані слова про заяви держав - членів ЄС, США, Канади, Президента Європейського парламенту, Верховного представника ЄС, Співдоповідачів Моніторингового комітету ПАРЄ по Україні, першого Президента України Леоніда Кравчука та багатьох інших.

Привертали увагу гранична стислість та недвозначність усіх заяв. Лунали ті ж самі побоювання щодо політично вмотивованого переслідування членів попереднього уряду, вибіркового застосування закону й попередження про наслідки переслідування опозиції для європейської інтеграції, інвесторів і ролі України в міжнародній спільноті.

Такий шквал однозначних заяв та нещадних репортажів в усіх передових західних виданнях про ймовірні мотиви Президента та дрейф країни в бік авторитаризму сам по собі мав би стати breaking news. Та не на Першому національному. Адже якщо телеканал має висвітлювати тільки «позитивну інформацію» про владу, відомо, що робити з «негативною».

Всього не замовчиш, і 5 серпня вечерні новини навіть почалися з арешту. З інформації про перенесення засідання на півгодини «через відсутність самої підсудної» та кадрів, щоб глядачі переконались у тому, як «підсудна» змушує всіх гаяти час. Чуємо на кілька секунд саму Тимошенко, потім п. Фролову, а в кінці віце-президента Асоціації юридичних фірм України, який каже, що в рішенні немає нічого незвичайного. Про точку зору пана віце-президента, що все «вполне законно», зазначимо тільки те, що її не поділяє жоден представник вищезгаданих держав і європейських структур. Не поділяють її й чимало українських експертів, чиїх голосів теж вирішили не озвучувати.

6 серпня нам повідомляють: опозиція вважає, що «події 5 серпня потребують парламентської оцінки», й «хоче скликати позачергову сесію». Дізнаємося, скільки голосів потребують, більше нічого. Репортаж закінчується словами, що «проти арешту Тимошенко протестують її соратники». Тут, здається, вирішили, що повністю ігнорувати надмір негативу не вдасться, й інформують, що «МЗС просить європейську спільноту не переоцінювати новий запобіжний захід Тимошенко. Між тим, деякі європейські країни закликали Київ до справедливого та незалежного судового процесу над Тимошенко». Представник МЗС «запевнив, що українська влада у процес не втручається, і висловив сподівання, що на відносинах України з Євросоюзом арешт Тимошенко не позначиться».

Про владу мовчу, але втручання каналу більш ніж помітне. Аби глядачі не переймалися прикрими переоцінками та словами про негативні наслідки, ділиться з ними своїм позитивним «переконанням», що «Україна буде в Європі», Микола Азаров. Він додає, що «це залежить лише від самих українців».

Звісно, не згадують про обґрунтовані підозри, що багато що в Україні, зокрема й її «європейський вибір», залежить від дій конкретних українців. Замовчують також інтенсивну діяльність судів по країні, що забороняють мирні мітинги, й не менш активну роль бійців «Беркута» в придушенні протесту.

Чи вважатимуть представники Euronews, що їхній партнер правильно висвітлює події? Питання, звісно, риторичне. Хай зрозуміють, що це має значення, і на це не можна заплющувати очі. Що з того, що стандарти на Euronews не знизяться, якщо сам канал служить владі так само, як валютні магазини «Берьозка» та «Каштан» радянських часів, і до нього не мають доступ більшість українців?

Euronews може відіграти важливу роль, не через надання владі демократичного глянцу, а тиском, щоб український канал, із яким він асоціюється, перестав порушувати право громадян на інформацію й свободу від маніпулювання. Репутація Euronews теж під загрозою, хай про це не забувають.

Ілюстрація - muph.livejournal.com