Проблема виборчих теледебатів – які у всьому світі вважаються однією з найефективніших форм донесення суттєвої для свідомого вибору громадян інформації до електорату – набула в кампанії-2006 особливих рис. В новій редакції закону «Про вибори народних депутатів» дебати віднесені до форм політичної агітації, і у зв’язку з цим виникає багато питань щодо того, як має бути забезпечений рівний доступ партій-кандидатів до ефіру та принцип оплати дебатів. Адже за цих обставин це вже не є справою лише самих ЗМІ, які вільні приймати власні рішення, кого і в якій кількості запрошувати на дебати.

 Також перехід до виборів виключно за партійними списками, навіть на місцевому рівні, ставить питання, чи мають дебатувати лідери партій, чи більша увага має приділятися не особистостям, а програмам - що потребує нових форматів дебатів. Додає питань і те, що у зв’язку з політреформою українські громадяни мають обирати тепер не лише законодавчу владу, а й, фактично, виконавчу (не лише парламент, а й прем’єра), що теж впливає на характер та формат виборчих дискусій. Ще одна серйозна проблема – це велика кількість учасників виборчих перегонів, що, практично, унеможливлює рівний доступ до ефіру. І врешті-решт, важливим аспектом цьогорічних дебатів є те, що паралельно з виборами до Верховної Ради відбуватимуться вибори до місцевих рад.

З цими проблемами намагалися розібратися медіа експерти, журналісти, юристи,політики та соціологи на «круглому столі» «Організація дебатів під час виборчих кампаній: проблеми законодавчого регулювання та досвід проведення», який відбувся 30 січня за організації Інституту політики.

Тож, як провести цьогорічні теледебати?
Віце-прем’єр-міністр Уряду Тимошенко Микола Томенко вважає, що з даної ситуації є два виходи. Перший, на його думку, полягає у зверненні уповноважених представників політичних партії про своє бажання проводити дебати, згода на це телеканалів та роз’яснення ЦВК стосовно принципів та правил проведення таких дискусій: «Такий шлях складний з огляду на законодавче положення щодо рівного доступу всіх субєктів виборчого процесу», - переконаний Томенко. Тому найбільш реальним, за його словами, є другий варіант: «Це проведення за змістом - дебатів, за формою – телепередачі (яка дає більше можливостей для телеканалів самим визначати формат, не бути скутими нормами агітації – «ТК») . Це й буде відповіддю на бажання виборців побачити і почути позицію лідерів різних політичних сил щодо програми їхньої діяльності». Що, на думку одного з лідерів БЮТ, й дозволить створити через дебати форму персональної відповідальності.

Але однозначно, за словами Томенка, «нинішню виборчу кампанію треба з кампанії прямої політичної реклами перетворити в кампанію відкритої політичної дискусії». Також політик наголосив на важливості створення Наглядової ради, яка й мала б визначити основні засади та принципи проведення дискусій між можливими членами майбутнього парламенту і уряду.

 Голова експертної ради Інституту політики Сергій Макеев теж наголосив на важливості дебатів, які дадут змогу виборцям побачити позицію партій по всім суспільноважливим питанням: «Якщо сприймати дебати у широкому значенні, то вони вже йдуть на телеканалах у ток-шоу та рекламних роліках. Що нас не влаштовує у цих «дебатах»? Дискусії у програмах ведуться на різні теми, але вони не дають змогу побачити у концентрованому вигляді чітку позицію політичних сил щодо таких важливих тем, як «політична реформа», варіанти поствиборчих коаліцій тощо. Для дебатів треба винести список саме тем, які цікавлять аудиторію, є дійсно важливими».

А Олександр Богуцький, генеральний директор телекомпанії ICTV, переконаний у тому, що «якщо будуть дебати, то політичні сили будуть змушені сформувати свою позицію по тому чи іншому питанню». В той же час, вважає 17-й номер списку «Пора-ПРП», «не має сенсу проводити дебати серед 40 партій», а лише серед лідерів виборчих змагань.

Андрій Шевченко, президент Центру суспільних медіа, який входить до виборчого блоку БЮТ, теж наголосив на тому, що хоча зараз існує багато дискусійних програм, саме передвиборчі дебати є необхідними (хоча у тому, що дебати відбудуться, він теж сумнівається): «У цих дискусійних програмах переважають представники провладної партії «Наша Україна».Такі дискусійні передачі не можуть замінити дебатів, через певний вибір тем та нерівний доступ до ефіру».

На шляху проведення теледебатів Андрій Шевченко бачить кілька ключових викликів, які стоять перед телекомпаніями. Це і велика кількість учасників виборів (дебати мають проходити між всіма учасниками? чи тільки між лідерами? Або має бути проведення дебатів у два тури?). Це і забезпечення неупередженісті та відстороненісті каналів при проведенні дебатів (цьому, на думку Шевченка, загрозу становить присутність у виборчих списках топ-менеджерів каналів). Це і формат дебатів (« мають бути чітко встановлені правила гри, до найменших нюансів має бути розписано, як дебати відбуватимуться»). Це і, звісно, неприхильне до вільних теледебатів нинішнє законодавство.

Щодо законодавства, то медіа юристи наголошували на двоякому трактуванні положень про теледебати. Зокрема, Ольга Большакова, голова правління Східноєвропейського інституту проблем медіа, наголосила: «В законі йдеться про дебати як форму агітації. Але виходячи з нинішнього законодавства, агітацію визначають не за формою, а за метою. Дебати ж як форма можуть бути і агітацією, і інформацією. Якщо ЗМІ , телеорганізації збираються проводии теледебати, то вони цілком можуть домовитись, що вони не є агітацією. Ще однією гарантією того, що дебати не сприйматимуться як агітація, є встановлення жорстких, не комфортних для учасників правил проведення дебатів».

Водночас Олександр Богуцький заперечував: «Дискусію на каналах не варто називати дебатами, бо дебати законодавчо передбачають рівність доступу. На сьогодні дебатів в принципі бути не може, бо, приміром, ставити аутсайдерів у прайм-тайм – це злочин».

А Павло Моїсеев, юрист «Інтерньюз-Україна», додав: «Так само видами агітації є і дискусії та круглі столи». Тому виходити слід з поняття наявності у таких телепрограмах чи дебатах агітаційної мети. І якщо дебати - не агітація, то, на думку Большакової, мова має йти не про рівність доступу кандидатів, а про збалансованість інформації.

Але навіть у такому випадку не відомо, за чиї кошти мають проводитись теледебати, - переконаний Віктор Петренко, заступник голови Держкомтелерадіо. Виконавчий директор МГО «Інтерньюз Україна» Констянтин Квурт розказав про досвід «Інтерньюзу» в організації дебатів між кандидатами до місцевих рад, і, зокрема, зазначив, то у цих випадках всі кандидати платять порівну.

Також Віктор Петренко зупинився на тому, що обов’язковою темою виступів кандидатів мають бути відносини політиків зі ЗМІ та свобода слова. Це твердження підтримав і Олександр Богуцький, наголосивши, що політики мають домовитись по своє ставлення до медіа на 5 наступних років.

Багато питань виникало під час круглого столу і щодо того, як можна забезпечити рівність кандидатів. Зокрема, Петренко наголошував на тому, що варто провести опитування або інтерактивні голосування на каналах, щоб виявити тих, хто саме цікавить аудиторію. З ним не погодилась Ольга Большакова: «Результати соціологічних опитувань не гарантують достовірність, коли партії зрозуміють, що опитування є критерієм, то з’явиться ще багато соціологічних організацій, які презентуватимуть різні цифри. Тому єдиним критерієм має бути бажання кандидатів брати участь в дебатах. В той ж час, зрозуміло, що це, зі свого боку, буде суперечити бажанню телеканалів встановлювати жорсткий формат дебатів – не всі захочуть взяти участь в таких дебатах».

Однак виступ Большакової призвів до емоційної репліки Дмитра Крикуна, директора з розвитку «Інтерньюз Україна», який закликав не слухати юристів: «Якщо ми ще трохи послухаєм юристів, то у нас взагалі нічого не буде. Скільки можна слухати про рівність можливостей всіх субєктів виборчої діяльності? Можна створити Наглядову раду для проведення дебатів, або зробити теле дебати як комерційний проект. Ми встановлюємо правила, а юристи нехай судяться».

Однак з ним аж ніяк не міг погодитись Олександр Богуцький, єдиний присутній представник телеорганізацій: «Все б було б добре, якби Кримінальний кодекс не передбачав відповідальність». А Катерина Мяснікова додала, що стаття 157 Кримінального кодексу передбачає позбавлення волі на срок від 3 до 5 років за перешкоджання «здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вестипередвиборну агітацію».
 Адже, за їх словами, будь-яка партія, яка вважатиме, що її права порушено, зможе подати до суду і виграти справу.

Також учасники круглого столу наголошували на тому, що поки що так і не створено органу, який мав би ністи відповідальність за проведення виборчих теледебатів. І хоча Андрій Шевченко переконливо доводив, що теледебати потрібні, насамперед, телеканалам, оскільки мають підняти їх престиж та рейтинг, законодавство не зовов’язує жоден ЗМІ їх проводити. Шевченко вважає, що це зобов’язання на себе має взяти державне ТБ. А от Олександр Богуцький переконаний, що якраз державне ТБ наврядче чи зможе провести виборчі теледебати, оскільки став на шлях розвитку комерційного каналу, і є дуже далеким від суспільного.

Отже, як бачимо, питань виникало багато, учасники дискусії зійшлись на тому, що з цих питань необхідне роз’яснення ЦВК. Між тим, жоден з запрошених членів ЦВК до «круглого столу» так і не доїхав...
Тож підсумовуючи, експерти вирішили звернутися до ЦВК з приводу суперечливих питань щодо проведення виборчих теледебатів, розробити жорсткі умови формату дебатів, продовжити дискусії експертів і, врешті-решт, якнайшвидше зробити все можливе, щоб напередодні цьогорічних виборів країна мала змогу побачити яскраві та цікаві теледебати.