Формула виборів за Тернополем

8 Листопада 2004
1102
8 Листопада 2004
18:45

Формула виборів за Тернополем

1102
Насправді у порівнянні з парламентськими виборами 2002 року, коли кількість заробітчан була не ненабагато меншою, кількість виборців на Тернопільщині, які взяли участь у виборах, збільшилась лише на 6 відсотків. День виборів і кілька днів після них я провів у Тернополі.
Формула виборів за Тернополем
Саме в одному з тих західноукраїнських міст, у яких – за твердженням одного з речників штабу Віктора Януковича Степана Гавриша – голосували “5-річні дівчатка” і де, за словами штатного пропагандиста В’ячеслава Піховшека, Ющенко вибрав увесь свій електоральний ресурс.

Протягом цих днів у Тернополі мені довелось побачити і почути чимало цікавого. Зокрема, може, найорганізованіший у всій Україні процес уточнення виборчих списків, який був ініційований окремими депутатами міської ради. Як наслідок, цей процес якщо й не досяг ідеалу, то суттєво і позитивно вплинув на і без того високу активність голосування. Зовсім не виключено, що прикре враження, яке справив на штабістів Януковича потужний відсоток участі тернополян у виборах, пояснюється не, як вони твердять, зловживаннями з голосами відсутніх в Україні заробітчан, а тим, що передбачувані ними і явно організовані владою проблеми із списками виборців були суттєво нівельовані громадянською активністю населення Західної України.

Насправді у порівнянні з парламентськими виборами 2002 року, коли кількість заробітчан була не ненабагато меншою, кількість виборців на Тернопільщині, які взяли участь у виборах, збільшилась лише на 6 відсотків, що в абсолютних цифрах становить: у 2002 році – 675987, а в 2004 – 719194.

Для любителів показушної статистики зверну увагу на той незаперечний факт, що епідемія трудової еміграції – хвороба не лише українського Заходу. Адже чимала кількість східняків теж подалась за довгим – в цьому випадку – російським рублем. Не кажу вже про те, що активність виборців, скажімо, у тій же Донецькій області на трьох останніх виборах ніколи не перевищувала 65-и відсотків. Однак у порівнянні з тим же 2002 роком процент участі тут виріс на 14(!) пунктів (в абсолютних цифрах: 2002 рік – 2372075, 2004 рік – 2879197).ТОБТО БІЛЬШ ЯК НА ПІВМІЛЬЙОНА. Цифра, яка викликає неабиякі сумніви, зважаючи ще й на демографічні процеси на Донбасі. Втім, загадковий вислів чинного прем’єра в інтерв’ю відомому московському журналістові Анатолію Колеснікову – “теперь я буду играть на своем поле”, змушує очікувати значного зростання цих цифр у другому турі. Колись, описуючи процес голосування на виборах мера одного з донбаських міст, місцеві журналісти розповідали про групу молодиків кримінальної зовнішності, які вривалися на виборчі дільниці і, відштовхнувши членів комісії та спостерігачів ударом кулака, проламували урну та заштовхували у дірку оберемок бюлетенів. Чим не ефективний засіб заручитися “підтримкою виборців”?

Але повернімось до тернопільських вражень. Несподівані і місцями навіть парадоксальні наслідки спричинив масований “десант” так званих “спостерігачів”, рекрутованих штабістами Януковича у східних областях на комерційній основі. У Тернопільську область, зокрема, приїхало 2000 людей з Дніпропетровщини. Сподівання на те, що вони внесуть вагомий внесок у електоральний розклад за допомогою відкріпних талонів, не особливо виправдались. Хоча, мабуть, вони дещо таки додали до незначного доробку прем’єр-міністра. Власне, навіть той незначний процент (трохи більше п’яти), набраний Януковичем у тернопільських округах, швидше можна записати на рахунок бажання місцевого начальства хоч якось прикритися від “верховного” невдоволення, а не щирої підтримки виборців.

У всякому разі, за відгуками багатьох моїх знайомих (звісно, в приватних розмовах), які входили до складу дільничних комісій, а то й працювали в місцевих штабах Януковича, реальний результат прем’єра рідко перевищував 1-2 відсотки.

Що ж до дніпропетровських гостей, то для них доброзичливе ставлення місцевого населення, схоже, було повною несподіванкою, бо, за словами декого з них, вони їхали у “націоналістичний заповідник” з острахом (ще один наслідок “розкольницьких” технологій, замовлених владою у російських майстрів провокацій). Тепер, після безпосереднього візиту на український Захід, враження дніпропетровців суттєво змінилося в кращий бік. А от стосунки із своїми “замовниками”, здається, зіпсувалися: кількома днями пізніше учасники “тернопільської місії” уже пікетували дніпропетровський штаб Януковича… з вимогою виплатити обіцяні “відрядні”. “Навіщо нам такий президент, який нас обманює?” – зауважив один з учасників пікету. Слушне запитання…

Доволі кумедний (принаймні у тернопільському виконанні) вигляд мав ще один приклад використання адміністративного ресурсу. Як виявилося, чи не за кожним міністром з уряду, очолюваним одним із кандидатів у президенти, була закріплена та чи інша область. У тісному контакті з главою місцевої обладміністрації вони мали відповідним чином координувати виборчий процес – так, щоб забезпечити сприятливий результат чинному прем’єру. Невдячну роль такого куратора на Львівщині без особливого успіху виконував міністр транспорту Георгій Кирпа. У Тернопільській області ці обов’язки було покладено на міністра з надзвичайних ситуацій Григорія Реву. Як наслідок, офіцери МНС були змушені чергувати на дільницях і періодично вислуховувати вказівки свого вищого керівника з вимогою якимось чином покращити ситуацію для Януковича. Порушення виборчого законодавства і використання службового становища очевидні, але українська Генпрокуратура, очолювана ставлеником “донецького” клану, зараз переймається виключно “порушеннями” з боку опозиції, сподіваючись трохи “врізати” кількість поданих за Ющенка голосів.

Втім, вимоги свого начальства більшість офіцерів ігнорували, по-перше, керуючись міркуваннями здорового глузду і нормами закону, а по-друге – навіть якби таке бажання у когось виникло, то реальних можливостей для зловживань не було – оскільки робота більшості виборчих комісій була доволі організованою. З цієї точки зору, до речі, ще більші сумніви викликає позиція ЦВК, бо досі недораховані 2,33 відсотки якраз переважно складаються із недорахованих голосів саме в західних областях – тій же Тернопільщині (оброблено 95,03%), Івано-Франківщині (88,05%), Львівщині (96,2%).

Загалом, вибори на Тернопільщині у порівнянні із “фронтовими” зведеннями з інших регіонів пройшли, можна сказати, благодушно. Я б навіть сказав, що Тернопільщина і Західна Україна продемонстрували своєрідну формулу того, як проводити такі непрості вибори.

Провокації, якщо їх хтось планував – не вдалися.

Адмінресурс – якщо влада покладала на нього надії – набрав явно фарсового характеру. Не тому, що тут бракує начальників, які звикли до сліпого виконання наказів, та й нового губернатора не випадково призначили буквально напередодні виборів. Але, схоже, що більшість місцевого чиновництва все ж керувалися одним простим принципом. Його я почув від дуже популярного, принаймні, в тих краях, гумориста, артиста розмовного жанру. Звиклий до неперебірливості українських естрадників, я запитав, чому не видно його у прибуткових концертах на підтримку владного кандидата. “Ти знаєш, – відповів він, – ну візьму я ці гроші раз-другий. А потім вернусь додому, а мені скажуть, що ж ти, хлопче, продався? Не хочу я такого чути”.

Тобто, для благополучного проведення виборів не треба було робити подвигів. Достатньо було просто саботувати протизаконні вказівки – бо за їх виконання раніше чи пізніше доведеться відповідати, якщо не перед законом, то хоча б перед власною совістю і своїми близькими.

Людей, які це розуміють, – і серед членів виборчих комісій, і серед чиновників, і серед працівників силових структур – значно більше, ніж бездумних, відморожених виконавців. І їм залишилось зробити ще одне, не таке вже й велике зусилля, щоб наша країна змінилася.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
“Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1102
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду