КіноТеатр абсурду, або Чи дамо накинути зашморг на «Жовтень»?
29 січня 2011 року «Жовтень» відзначає свій 80-річний ювілей. Оригінальний подарунок приготувала першому київському кінотеатру центральна влада. В жовтні засоби масової інформації передали, що Міністерство сім'ї, молоді та спорту (пізніше - реорганізоване) звернулося до київської міської влади з проханням передати будівлю кінотеатру «Жовтень» на баланс міністерства, тобто із комунальної власності до державної, попередньо узгодивши це в Кабміні, - для улаштування буцімто Палацу Молоді. Звісно, дирекція і колектив кінотеатру дізналися про це лише з матеріалів ЗМІ. Потім, чи то через реорганізацію, чи то через пробудження сумління, міністерство відмовилося від своєї ідеї щодо «Жовтня». Разом із тим, почалися незрозумілі позапланові перевірки: податкова, ревізори, СЕС, захисники споживачів і, нарешті, прокуратура з питанням про законність перебування колективу кінотеатру в приміщенні кінотеатру. Гопники, чіпляючись, запитують: «Ти хто такий?», а тут: «А що ви тут робите?». Як кажуть, відчуйте різницю! Дирекція надала документи і пояснила (до речі, не вперше), що ТОВ «Кіноман», створене членами трудового колективу Державного комунального підприємства «Кінотеатру "Жовтень"», є орендарем цілісного майнового комплексу кінотеатру «Жовтень» за угодою, укладеною з 01.04.2005 р. до 01.04.2020 р. відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2005 р., справа №44/374, та ухвали Господарського суду м. Києва від 12.10.2006 р. №44/374. Рішення ухвалено іменем України, як акт судової влади, набуло чинності й діє вже майже 6 років відповідно до ст. 124 Конституції України: «Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України».
Проте 27 грудня з новорічною поштою ТОВ «Кіноман» отримало копію апеляційної скарги прокуратури м. Києва від 24 грудня 2010 р., в якій прокуратура просить суд відновити строк для апеляції, скасувати акт судової влади, який набув чинності майже 6 років тому, постановити нове рішення, яким у позові, тобто в оренді, відмовити. Іншими словами, - кінотеатр виселити! І все це - в інтересах держави! Написано «держави», але треба читати: «людей». Прізвище однієї такої людини нам відомо. Це народний депутат Андрій Пінчук, який направив депутатське звернення №259-04/11 від 11 листопада 2010 р. на ім'я Генерального прокурора України Віктора Пшонки, в якому пише (без редагування): «Враховуючи вищезазначене та значні можливості приміщень кінотеатру щодо проводення більш потужних та важливих молодіжних культурно-мистецьких заходів, звертаюсь до Вас з проханням доручити провести перевірку вищезазначених фактів та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства України». І байдуже і народному депутату, і, мабуть, прокуратурі, що останній абзац прямо порушує вимоги ст. 8 «Депутатська етика» ЗУ «Про статус народного депутата».
В новітній історії «Жовтня» нинішня рейдерська атака на кінотеатр - це «спроба №6». Нагадаємо.
2003 рік - намір Київради перепрофілювати «Жовтень» під Палац ветеранів. «Жовтень» врятувався, віддали «Славу». 2004 рік - намір КМДА передати кінотеатри, в т.ч. «Жовтень», у концесію, а це - звільнення колективу і ліквідація підприємства. Передумали. 2007 рік - створення Київрадою комунального об'єднання «Київкінофільм» із статутним фондом 5 тис. грн. і спроба передати йому цілісний майновий комплекс кінотеатру «Жовтень». «Жовтню» допоміг урятуватися вже чинний на той момент договір оренди. Той же 2007 рік - судовий позов КМДА до ТОВ «Кіноман» з вимогою розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу і виселення орендаря. Чотири судові інстанції відмовили КМДА. 2008 рік - за особистою ініціативою мера Черновецького у зв'язку зі світовою фінансовою кризою готувався продаж цілісних майнових комплексів кінотеатрів, в т. ч. «Жовтня», на аукціоні, як нерентабельних, із перепрофілюванням. Врятували громадські протести.
Всі ці факти знущання органів місцевої влади з діючого закладу культури муніципальної власності не нададуть повної картини дискримінації владою «Жовтня», якщо не згадати, що Головне управління комунальної власності м. Києва, що є орендодавцем цілісного майнового комплексу «Жовтня» за договором оренди, на звернення ТОВ «Кіноман» не надає згоди на проведення невід'ємних поліпшень за рахунок орендаря. Неймовірно, але факт, що ГУКВ м. Києва листом №042/15/9-8267 від 05.11.2010 р. без пояснення причин по суті відмовило орендарю ТОВ «Кіноман» у наданні згоди (дозволу) на поліпшення орендованого майна - встановлення за рахунок орендаря до 80-річчя кінотеатру в кінозалі «Гегемон» обладнання технології кінопоказу в 3D-форматі, яке планувалося встановити по лізінгу. Тобто надання відповідної згоди орендодавцем, як це передбачено ст. 22 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», на думку ГУКВ м. Києва, - це просто наслідок його вільного волевиявлення. Проте цим «Жовтень» позбавляється конкурентних переваг, адже в наш час цифровий кінопоказ у 3D-форматі став головним вектором розвитку кіноіндустрії, і якщо «Жовтень» найближчим часом не забезпечить кінопоказ у 3D, то втратить глядача і скотиться на узбіччя кінопроцесу.
Будинок культури в місті Горлівці, р-н Артемова. Чи це наш дороговказ?
Змальована ситуація є, по-перше, абсурдною з точки зору здорового глузду і, по-друге, трагічною з точки зору збереження і розвитку міського культурного раритету - найстарішого в місті кінотеатру, який уже четвертий сезон є членом міжнародної асоціації кінотеатрів «Європа-Сінема» (один із двох від України), що підтверджує відповідність його роботи європейським стандартам якості. «Жовтень» у змозі ще багато і багато років бути зразковим закладом культури європейської столиці. Якщо влада остаточно не накине на нього зашморг.
Сподіваюся, що й цього разу київська громада і незалежні ЗМІ стануть поруч із колективом кінотеатру заради його порятунку і заради нашого майбутнього.
Людмила Горделадзе, директор ТОВ «Кіноман» (ТМ «Кінотеатр "Жовтень"»), член Правління Національної спілки кінематографістів України