Учора «Детектор медіа» опублікувала досить емоційний відгук власного оглядача – Лілії Максименко - на перший випуск оновленої інформаційної програми Першого Hаціонального, яка тепер має назву «Новини». Сьогодні ми публікуємо відгук на цю репліку – яка, одночасно, є і ґрунтовним аналізом першого випуску «Новин» - від професійного глядача, екс-головного редактора «Репортера» на Новому каналі Кирила Лукеренка. «Детектор медіа» планує також опублікувати й інші точки зору – тож пропонуємо всім бажаючим приєднатися до дискусії з приводу відповідності очікувань від нової команди новинного мовлення на НТКУ першим результатам її роботи, які ми вже бачимо в ефірі. ЧОГО НЕ ПОМІТИЛА ЛІЛІЯ МАКСИМЕНКО

Перш за все, у “Новин” є свій погляд на світ, свій стиль і своя подача. Є своє уявлення про формування випуску. Є амбіції, бажання працювати і мета.

“Новини” - цілком україномовні. Переклади російськомовних синхронів означають безкомпромісну стовідсоткову українську мову в ефірі.

Це може не подобатися з міркувань поваги до способу самовисловлення значної частини наших співвітчизників, а також не виключено, що відвертатиме від екранів якусь частину аудиторії. Це також створює додаткові технічні труднощі. Адже журналіст має обов'язково перекласти синхрон і знайти того, хто його начитає; крім того, неясно, що робити з російськомовним синхроном, який «приїхав» за лічені хвилини до ефіру – перекладати чи давати з порушенням принципу повної україномовності? Але це свідома позиція, це частина особливого образу “Новин”.

По-друге, верстка випуску свідчить, що у програму новин не навалюються усі події підряд, а їх сортують, відбирають. Немає матеріалів випадкових. Щось викидають, щось підкреслюють, але випуск не виглядає розхристаним. Можливо, саме великий хронометраж дає змогу висвітлювати теми по три-п'ять хвилин, а це знімає ефект недомовленості.

Водночас, випуск орієнтований на найширшу публіку, якій цікаві прості речі. Тут відсутнє винюхування тонкощів, цікавих для політично прискіпливої аудиторії, наприклад, “5 каналу”. Випуск верстається не тільки з точки зору політичної значимості події, а й так, щоб затримати біля екранів звичайну, просту аудиторію. Тому сюжет про феєрверки і опиняється в першій половині випуску.

Мова ведення програми – пафосна, але гранично проста, зрозуміла, не заплутана. Кожне слово на своєму місці, воно значиме. Ритм мовлення – досить повільний, такий, щоб за ним могли встежити і старші люди. Щодо пафосності – питання суперечливе, але якщо такий стиль обраний, то виглядає це в кадрі органічно.

Оператор не соромиться крупного плану ведучого. Умовно кажучи, ведучий не сидить у іншому кінці кімнати, а дивиться глядачеві в очі зблизька. Це – ризикована річ, бо тут і грим має бути бездоганним, а емоції ведучого, його слова і сутність інформації в сюжетах і в студії мають виглядати цілісними. Інакше глядач відчує, що тут щось підбріхують.

Також помітно, що “Новини” більш вдало використовують потенціал, який лишався незадіяним у попередників з “Вістей”, та у попередників попередників. Маються на увазі регіональна сітка кореспондентів та робота з архівними матеріалами і віддаленими подіями.

“Новини” мають більше ілюстративного матеріалу з регіонів, навіть якщо цей матеріал переправляють і переписують у Києві. Ще один вигідний ресурс – старші кореспонденти і старші співробітники НТКУ, які виглядають більш переконливо, коли розповідають у кадрі про те ж поховання патріарха, аніж молоденькі кореспонденти на інших каналах.

ПРО ПІАР І САМОПІАР

Українська аудиторія звикла до розгублених ведучих, які не хочуть брати на себе відповідальність ані за сказане ними в ефірі, ані за незграбні сюжети, до яких так не хочеться підводити глядача. Так само мало не викликає підозру людина, котра в кадрі не виплітає словесні мережива, не мудрує, а говорить простою, зрозумілою мовою. Ще більш підозріло ставляться сто тисяч разів обдурені українці до всіляких публічних обіцянок.

Репліка Лілії Максименко, очевидно, щира і з'явилася вона з того, що журналістка відчула як певний дисонанс – небездоганні новини і сміливі обіцянки ведучого, шеф-редактора і авторів сюжетів.

Так, у першому зміненому випуску програми неможливо не підкреслити, що над змінами працювали. Для естетів і столичної публіки самореклама й виглядає занадто очевидною. Якщо ж врахувати, що “Новини” хочуть здобути найширшу аудиторію, в тому числі, і зовсім просту, то закиди видаються менш доречними.

Утім, тут не тільки самопіар. Це й спроба заключити контракт з глядачем – “ми відповідаємо за свої слова, за свої новини, і ми зобов'язуємося тримати планку”.

Це не нахабство. Це привселюдне написання боргової розписки. Це самовизначення стандарту й добровільне спалення мостів за собою. Тепер, коли маніфест оприлюднено і мету накреслено, кожен глядач має право пред'явити свій рахунок.

Зі своїм рахунком автор репліки поспішила. Все ж таки, “Новинам” якихось два-три місяці. Це дійсно дуже швидко, за світовими стандартами.

Зараз ще можна пробачити і завеликий піджак Андрія Шевченка, і недороблений дизайн заставок і перебивок, і простеньку студію, і два випуски новин на добу. З часом же, кожна з цих речей, якщо десь проскочить, дійсно буде порушенням конвенції.

Команда “Новин” ставить перед собою дуже амбітне завдання – вони хочуть на кінець року мати третій рейтинг серед інформаційних програм. Той позитив, що доброзичливий глядач побачив у ефірі у понеділок, підтвердився й у вівторок. Якщо нова інформкоманда НТКУ зможе працювати такими ж темпами і з такою ж ефективністю, як протягом цих кількох місяців, то досягнення поставленої мети виглядає цілком реальним.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МФВ „Відродження”

Читайте також:

“Це нічого, що ми нахабні?”

НТКУ міняє сітку мовлення Новий дизайн "Новин" Першого Національного

Роман Вибрановський: «Ми готуємо систему проектного менеджменту»

НТКУ. НАКАЗУЮть: ПОГОДИТИСЯ...

Запитання «ТК»: - Ваші враження від нової програми «Новини» на Першому Національному (картинка, верстка випуску та сюжетів, ведучі, мова, дотримання стандартів, інше)?