Шановне товариство, колеги-журналісти!

Дозвольте і мені висловити власну точку зору з приводу останніх звинувачень на адресу Олександра Ткаченка. Вважаю, що маю на це право, оскільки знайомий з ним принаймні 10 років, з яких останні шість – працював разом з ним на Новому каналі.

Що закидають Ткаченку? Що він останні кілька місяців у якості керівника Нового каналу примушував журналістів працювати за темниками? Я можу заприсягтися: жодного разу, як керівник ранкового блоку мовлення на „Новому”, як ведучий ранкового „Репортеру”, в очі не бачив так званих „темників” і тим більше не використовував їх у своїй роботі (що це таке – зміг побачити на сайті „Українська правда”, де їх періодично публікували). Підтвердити це можуть мої колеги з ранкового блоку. Очевидно, на Ткаченка здійснювався тиск стосовно „Репортера”. Однак, дозвольте нагадати, саме Олексадр вирішив до мінімуму скоротити випуски новин за хронометражем, аби не допустити потрапляння до ефіру потрібних матеріалів з боку влади.

З іншого боку, мені абсолютно не зрозуміло, чому саме зараз Ткаченка починають зображувати таким собі спотворювачем інформаційного простору України? З нього малюють „інформаційного монстра”, при цьому забуваючи „феноменальні” випуски новин на Інтері, 1+1, ICTV, певну суб‘єктивність у поданні інформації на „Ері” та 5-му каналах. Виходить, що усе інше ми вже забули, чи не хочемо згадувати? Та чи має право на існування така вибірковість?

Згадування про Ткаченка як керівника холдингу, і у цьому зв‘язку начебто керування ним інформаційною політикою на решті каналів взагалі не є серйозним. Ми з вами - дорослі люди, і знаємо, що цими процесами на згаданих каналах займалися зовсім інші.

Тим більше, я не знаю жодного журналіста на „Новому”, якому б Ткаченко наказав звільнитися через відмову виконання темників.

Ткаченкові закидають, що він просуває власну концепцію ГТ – а хто-небудь чув від Ткаченка чи від „команди Ткаченка”, що запропонована ним концепція є „истиной в последней инстанции”? Я розумію, що в цій країні й досі „инициатива наказуема”. Та складається враження, що саме розуміння Олександром комплексу проблем на шляху створення ГТ та конкретні шляхи їхнього розв‘язання і лякає тих, хто до такого розуміння поки не дійшов.

Ткаченко відстоює свою ідею? Згоден. А хто сказав, що вона не має права на існування? Але, замість обговорення концепції „від Ткаченка” чую лише чиїсь образи та звинувачення у перетягуванні ним ковдри у власний бік. Давайте обговорювати й інші пропозиції, та поки їх не видно-не чути.

І останнє: думаю, переважна більшість колег-журналістів, яким доводилося працювати із Олександром, не мають сумнівів у професійних якостях Ткаченка-журналіста, Ткаченка-менеджера. Тож, даючи оцінку його діям, давайте відкидати емоційну складову, не забуваючи при цьому протирати очі.

З повагою,

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МВФ „Відродження”