Крім того, колектив нарікає на постійне недофінансування від держави та вимагає повернення дев’ятирічного боргу – 68 мільйонів гривень. Учора зранку розпочався збір підписів під відкритим листом працівників телекомпанії. З понад двох тисяч співробітників НТКУ підписалися 1023.

Як уже писала „Детектор медіа”, конфлікт у НТКУ триває не перший місяць. Причиною обурення президента НТКУ Олександра Савенка, а потім і профспілок телекомпанії стала вереснева пропозиція спікера ВР Володимира Литвина позбавити фінансування НТКУ у разі подальшого невиконання постанов Верховної Ради про висвітлення її роботи в ефірі УТ-1. Нагадаємо, що у липні Верховна Рада вимагала від НТКУ забезпечити пряму трансляцію її засідань.

Директор ТО культурологічних програм НТКУ Олександр Опанасенко зробив акцент на тому, що постанови ВР телекомпанія не виконує лише в одному пункті, де йдеться про виділення прайм-тайму для прямоефірних дебатів політиків. За його словами, гроші на висвітлення роботи Верховної Ради виділені, але НТКУ не отримала нічого. Кошти розділили телекомпанія „Рада” та газета „Урядовий кур’єр”. Пан Опанасенко зазначив, що ТК „Рада” лише виробляє програму „Парламентський вісник”, а транслює парламентські слухання, відкриття і закриття ВР та власні політичні програми УТ-1.

Про бізнесову неефективність телекомпанії, застарілі техніку, транспорт та обладнання розповідав директор ТО „Новини” Артем Петренко. Він назвав постійне недофінансування державою НТКУ звичкою і заявив, що за таких об’ємів виробництва власного телепродукту компанія потребує не 18 мільйонів, а хоча б сто. Пан Петренко закликав урядовців не мітингувати, а ефективно працювати над законодавством.

Директор ТО громадсько-політичних програм Василь Бирзул упевнений, що глядачі не хочуть бачити політичні дебати на УТ-1. Тим більше, що такі програми на ТБ фінансово невигідні: „якщо ми викинемо 45 хвилин з ефірного мовлення у прайм-тайм, навряд чи ми зможемо залучити рекламодавців. Як показують рейтинги, виступи народних обранців набирають у кращому разі 0,3%. Це вже не на користь тій телекомпанії, яка візьметься показувати дебати”. За його словами, і попередні керівники Національної телекомпанії неповністю виконували постанови ВР. Але таких жорстких заходів, як то припинення фінансування чи зміна форми власності телекомпанії не було. Щодо обвинувачень телеканала у заангажованості, у пана Бирзула виникає риторичне питання: „чи це не політична приватизація Першого національного, якщо програму про Верховну Раду вироблятиме сама Верховна Рада, як було до цього часу?” Натомість на запитання кореспондента „Детектор медіа”, задане пану Бірзулу одразу після прес-конференції, як діятиме телекомпанія, коли Нацрада з питань телебачення і радіомовлення за невиконання постанови зобов’яже НТКУ до сплати штрафу, журналіст не зміг відповісти, пославшись на необізнаність з ситуацією. Заступник директора програм телекомпанії Катерина Вороненко говорила про глобальні економічні проблеми: навіть, якщо НТКУ заробить кошти від комерційної діяльності, то не має права спрямовувати їх на власні потреби. Вона запросила Миколу Томенка перед тим, як влаштовувати на НТКУ перевірку, зустрітися з трудовим колективом і побачити все на власні очі.

Загалом менеджери називають дії парламенту „нейтронною бомбою” і вважають, що це частина передвиборчих політтехнологій, які мають на меті спочатку довести канал до банкрутства, а потім викупити за низьку ціну.

Від „Детектор медіа”– В той же час багато питань залишилось поза лаштунками цієї прес-конференції. Наприклад, чи дійсно НТКУ має право вирішувати, які постанови Верховної Ради їй виконувати і в якій мірі? Чи все ж таки ми живемо в правовій державі? Грунтуючись на яких дослідженнях, менеджери НТКУ стверджують, що „глядачі не хочуть бачити політичні дебати на УТ-1”?

Чи мають платники податків фінансувати телекомпанію – начебто державну, яка, до того ж, за неодноразовими заявами її керівників, виконує функції „суспільного мовлення”, якщо в основу діяльності цієї структури, виявляється, закладений суто комерційний інтерес? (як інакше трактувати такі пасажі, як посилання щодо втрати рекламодавців у прайм-тайм у разі демонстрації в ефірі політичних дебатів? До речі, цікаво, коли НТКУ транслює репортажі з прес-конференцій Леоніда Кучми, треба думати, рекламодавці стоять у черзі?).

Грунтуючись на яких даних, ведеться мова про прагнення збанкрутити НТКУ, а потім „викупити за низьку ціну”? Хто саме прагне цього, які існують докази?

Чому постає питання про „приватизацію” НТКУ телекомпанією ВР „Рада”, яка виготовляє продукцію за прозорими фінансуванням та технологією розміщення її продукту в ефірі УТ-1? І в той же час не дається оцінка тіньовій „приватизації” (у тому числі – через сумнозвісні „темники”) впливу на УТ-1 відомою партією – СДПУ(о) - та Адміністрацією Президента? До речі, на яких засадах – вже не вперше перепитує „Детектор медіа” - співпрацюють з Національною телекомпанією НПО „Поверхность” та ТРК „Альтернатива” – структури, теж відомо кому належні і від кого залежні?.

Також „Детектор медіа” вважає за необхідне повторити і ті запитання, які вчора у публікації Кілька „чому?” на адресу Держтелерадіо ми вже задавали чиновникам:

„Держтелерадіо чомусь замовчує, що у Державному бюджеті України на 2003 рік, у статті “виробництво телерадіопрограм для державних потреб”, тобто для потреб висвітлення діяльності парламенту, Президента України та Уряду, - заплановано 122 754,3 тис. гривень. А в проекті бюджету на 2004 рік – 82363,6 тис. грн. Хочемо звернути увагу, що ці кошти не передбачають укладання угоди з Верховною Радою України, оскільки парламент, судячи з Державного бюджету, має окрему статтю витрат, яка так і називається: „висвітлення діяльності народних депутатів”.

Тож ... хотілося б знати:

1.яку суму виділено Держтелерадіо під виробництво телерадіопрограм для державних потреб?

2.як вони були розподілені між телерадіокомпаніями системи Держтелерадіо?

3.які програми на ці кошти, скажімо, Національна телекомпанія України виробила і розповсюдила?

(Підказка для авторів можливої відповіді. Не посилайтесь на коментарі депутатів в інформаційних сюжетах, тому що це подієві матеріали, і у них, за жанром, будь-який засіб масової інформації має за честь розповідати про діяльність законодавчого органу безкоштовно. Тим паче, що частина 6 статті 12 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” зобов’язує державні телерадіоорганізації інформувати український народ про суспільно-політичні події в Україні. Не згадуйте програми: “Доброго ранку, Україно”, “Саме той” тощо, оскільки ці програми виробляють не НТКУ, а комерційні телекомпанії, у нашому випадку, “ЕРА” та “Гравіс”).