Передусім, слід звернутися до Закону України «Про Центральну виборчу комісію». Загальні повноваження Комісії визначено у статті 17 цього Закону. У ній, зокрема, передбачено, що ЦВК:

1) забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України.

2) забезпечує дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу;

3) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України про вибори;

4) забезпечує однакове застосування законодавства України про вибори на всій території України;

5) здійснює консультативно-методичне забезпечення діяльності виборчих комісій приймає обов'язкові для використання в роботі виборчих комісій та комісій з референдумів роз'яснення і рекомендації з питань застосування законодавства України про вибори;

6) готує пропозиції щодо вдосконалення законів з питань проведення виборів;

7) звертається в разі необхідності до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції України, законів України або окремих їх положень з питань, що стосуються організації підготовки та проведення виборів в Україні;

8) здійснює контроль за дотриманням політичними партіями (виборчими блоками політичних партій), іншими суб'єктами виборчого процесу вимог законодавства про вибори;

9) здійснює заходи щодо підвищення правової культури учасників виборчого процесу.

Перелічені вище пункти, дають уявлення про те, що зобов’язана робити ЦВК, однак наступним постає питання про те, яким чином здійснюються ці зобов’язання. Ключовими, для того, щоб знайти відповідь на це питання є два моменти.

По-перше, йдеться про передбачені у статті 14 Закону звернення до комісії, під якими розуміються:

1) заяви, в яких містяться прохання сприяти реалізації виборчих прав, надати консультативно-методичну допомогу чи рекомендації щодо підготовки та проведення виборів, роз'яснення з питань застосування законодавства України про вибори або в якій висловлюються думки, рекомендації, поради щодо вдосконалення законодавства України з питань виборів та правового регулювання виборів в Україні, стосовно покращання діяльності виборчих комісій;

2) скарги, в яких міститься інформація про порушення законодавства України про вибори та вимога забезпечити реалізацію і захист виборчих прав, законних інтересів суб'єктів виборчого процесу, поновити порушені виборчі права.

По-друге, мається на увазі передбачена статтею 16 Закону, можливість ЦВК самостійно, за власною ініціативою (на чекаючи офіційних звернень з боку інших суб’єктів виборчого процесу) збиратись і розглядати будь-які питання, які пов’язані із виборчим процесом. Зокрема, у частині 1 цієї статті вказано: «якщо Комісії стане відомо про порушення законодавства України про вибори, виборчих прав громадян України з результатів проведених нею перевірок або із засобів масової інформації чи інших джерел, що не суперечать законодавству України, Комісія має право розглянути за власною ініціативою питання, що належать до її повноважень, та прийняти з цього приводу рішення у встановленому цим Законом порядку.»

Нарешті, отримавши відповідь на запитання про те, що може і повинна робити ЦВК, з’ясувавши як вона повинна це робити, підходимо до останнього запитання: який статус мають рішення ЦВК, що приймаються за результатами розгляду питань, що входять до її компетенції.

Для того, щоб лаконічно відповісти і на це питання, слід звернутися до статті 13 Цього закону:

«1. Рішення Комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами відповідного виборчого процесу, в тому числі відповідними виборчими комісіями нижчого рівня, а також органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами України.

2. У разі якщо рішення Комісії передбачає вжиття певними особами заходів для його виконання, про вжиті заходи на виконання рішення повинно бути повідомлено Комісію у встановлений нею строк.

3. Керівники, інші посадові чи службові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій (виборчих блоків політичних партій), інших об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, виборчих комісій в порядку, передбаченому законодавством, зобов'язані на запрошення Комісії прибути на її засідання, надавати необхідні відомості і матеріали, відповідати на запитання.»

Більше того, у частині 4 цієї ж статті передбачено, що у разі виявлення у процесі розгляду питання на засіданні Комісії ознак вчинення злочину чи іншого правопорушення Комісія приймає рішення про звернення до відповідних правоохоронних органів та передає їм відповідні матеріали. Правоохоронний орган, якому передані вказані матеріали, повідомляє Комісію про результати розгляду звернення чи вжиті заходи у встановлений законом строк.

Отже, із змісту одного тільки Закону «Про Центральну виборчу комісію» можна зробити наступні висновки:

1)Визначення результатів голосування є лише одним із значного обсягу обов’язків, які покладені на ЦВК. До повноважень центральної виборчої комісії входить повний контроль за всім виборчим процесом (починаючи від його початку і закінчуючи оголошенням переможця).

2) Контроль за виборчим процесом (на усіх його стадіях) ЦВК здійснює у двох формах: шляхом реагування на звернення суб’єктів цього процесу (звернення і скарги), а також – шляхом самостійного, за власного ініціативою, розгляду питань про порушення виборчого законодавства.

3)Рішення ЦВК є обов’язковими для виконання, під загрозою застосування до осіб які їх ігнорують засобів правового (в тому числі і кримінально-правового) впливу. У разі, якщо ЦВК має інформацію про порушення виборчого законодавства іншими особами, або – відомості про ухилення від виконання її рішень, закон наділяє його правом звертатися до відповідних правоохоронних органів із відповідними поданнями.

Насамкінець кілька слів варто сказати про відповідальність самої ЦВК (точніше, її службових осіб). Головно, говоритимемо про кримінальну відповідальність, оскільки вона є найпотужнішим інструментом впливу на порушників і її можна умовно поділити на два блоки. Перший, це той, який стосується порушення власне виборчого законодавства, а другий – це всього дві статті, які можуть бути застосовані до осіб, які недбало ставлять до виконання своїх службових обов’язків, або зловживають своїми правами.

Отже – перший блок:

«Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вплинули на результати голосування або виборів, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.



Стаття 158. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

1. Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або проголосувати більше ніж один раз у ході голосування, видача виборчого бюлетеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці, або видача заповненого виборчого бюлетеня, а також незаконна передача іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою, а так само завідомо неправильний підрахунок голосів або завідомо неправильне встановлення чи оголошення результатів виборів -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.



Стаття 159. Порушення таємниці голосування



Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища, -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.»

Другий блок статей Кримінального кодексу України такий:



«Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.





Стаття 367. Службова недбалість

1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.»