Використання фрагментів із художніх та мультиплікаційних фільмів - переважно радянських, які є добре знайомі аудиторії та є невичерпним джерелом «мемів», зрозумілих усім народженим в СРСР - є вже усталеною практикою в новинах та особливо підсумкових інформаційно-аналітичних програмах українських телеканалів. Наприклад, ще до того, як Юлія Тимошенко натуралістично вимовила «Пропало все!» перед камерою, багатьом тележурналістам спадало на думку проілюструвати відомим уривком «Всё пропало, шеф!» зрив певних домовленостей або інші політичні невдачі. Подекуди доходить до того, що новинний сюжет або навіть матеріал з претензією на розслідування перетворюється на «солянку» з нарізкою кадрів радянського кінематографу чи мультиків, змістовий зв'язок яких із ілюстрованими подіями зрозумілий лише авторові. Така практика є вочевидь сумнівною з погляду стандартів інформаційного мовлення, проте в неї є й чимало прихильників, які вважають, що вставки з кіно роблять новини менш сухими, доступнішими для глядача.

«Детектор медіа» запитала експертів:

- Як ви ставитеся до використання в новинах та аналітичних політико-інформаційних тижневиках кадрів та музики з мультфільмів і кінофільмів? Наскільки, на вашу думку, це відповідає сутності інформаційного жанру?

Ігор Куляс, тренер МГО «Інтерньюз-Україна»:

- Треба чітко розділити новини з авторськими інформаційними програмами. У новинах не можна використовувати неприв'язаний до репортажу матеріал. Тому кадри з фільмів можуть використовуватися лише як фрагмент репортажу про презентацію цього фільму або для нарису про те, як фільм чи мультфільм робиться. У жодному разі не можна притягувати за вуха для створення якоїсь іронічної або іншої думки.

В авторській програмі кадри можуть використовуватися для створення власного авторського судження. Але в авторській програмі треба чітко підкреслювати, що це саме судження автора цієї програми, а не якась там істина в останній інстанції.

Алла Мазур, ведуча телеканалу «1+1»:

- У популярному нині жанрі інфотейнменту цілком може бути. Але подібні вкраплення - як гостра приправа, користуватися ними треба дуже грамотно. В одних руках вона може додати страві незабутнього смаку і стати її родзинкою, а якщо переборщити - страва стане неїстівною. Якщо мультик становить більшу частину сюжету, а авторський текст лише зв'язує ці шматки (а таке мені доводилося бачити), то це вже не новини, а їх імітація, це профанація самої ідеї інфотейнменту.

Олексій Мустафін, заступник голови правління СТБ з інформаційного мовлення:

- Скептично, бо вважаю, що зазвичай у новин є інший інструментарій донесення інформації. Це може бути як виняток, це можна використовувати, але нечасто.

Олексій Погорєлов, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси:

- На мою думку, телебачення, про яке ми зараз говоримо, - це комбінація інформації і достатньо активного візуального каналу. В принципі, використання мультиків і тексту, на мою думку, є доречним, коли йдеться про інфотейнмент, який має викликати певні емоції та створювати певні враження. Якщо це використано грамотно і якщо дотримано авторських прав, то не бачу в цьому нічого погано. Хто сказав, що новини мають бути сумними, нудними, поганими й нецікавими? Використання в новинах кадрів з кіно- і мультфільмів дозволяє людині не тільки отримати інформацію, а й допомагає створити ставлення до тієї чи іншої події.

Зураб Аласанія, генеральний директор Харківської обласної державної телерадіокомпанії:

- К информационному жанру это не имеет никакого отношения. Многие студенты вузов любят называть эти сюжеты «тематические репортажи». Делая их, они тулят такие кадры направо и налево. Причем чаще всего это отвратительный подбор, потому что никакой литературный или музыкальный редактор в этом участия не принимает. В общем, отношусь крайне отрицательно, не говоря уже об авторских правах. Хотя, конечно, чаще всего используют 15-20 секунд, что не подпадает под закон.

Дмитро Крикун, журналіст:

- Мені здається, що це зовсім різні жанри. У програмах новин мусять бути новини. Я до цього ставлюся скептично, це підходить для інших програм, наприклад, для Discovery. Мультики, пісні, жарти зі старих кінофільмів у новинах дуже нагадують провінційну журналістику. Ось там кожен член спілки журналістів мусить закінчити і почати свою статтю якимось уривком із якогось відомого художнього твору. І це виглядає, ніби в людини широких горизонт знань.

Молодь не має хороших прикладів і вчиться на поганих. Я не був свідком, але колеги розповідали, що свого часу, коли створювали 5 канал, Андрій Шевченко просто звільняв навіть за спробу вставити якийсь уривок із мультика чи кінофільму в репортаж. Переконаний, що в новинах цього бути не може, це все-таки жорсткий жанр, і там треба витримувати ті стандарти, які є. Винятки можуть бути, якщо в сюжеті йдеться про цей мультик, фільм чи художній твір.

Юлія Жмакіна, редактор програми «Час. Підсумки» 5-го каналу:

- Використовувати уривки художніх фільмів і мультфільмів, як на мене, - це однозначно моветон. Не розповідатиму, що таке новини, це строгий жанр, його не треба прикрашати чи підсилювати. Щодо тижневиків у мене окрема точка зору. По-перше, залежно який тижневик. Наприклад, стиль тижневиків на ICTV або «1+1» досить строгий, і я б теж не використовувала тих елементів, про які ви говорите. Що ж стосується тижневика, який робимо ми з Лідією Таран, то це окрема історія. Ми спеціально рухаємося в бік більшої образності й іронії, і в нас, скажімо так, нетиповий, некласичний тижневик. Тому ми дуже багато цього використовуємо, і часто це додає смисл.

Зараз не можу пригадати, але в нас були дуже вдалі використання кадрів із художніх кінофільмів (мультфільми ми менше використовуємо). Більше ми працюємо зі звукорядом, деколи музикою підкреслюючи абсурдність ситуації. Наприклад, можна було багато розповідати про такий собі ситком, який вийшов у Кабміні між Тимошенко і Єхануровим, ми спеціально обробили це музикою, і все стало на свої місця. Цей засіб для такого тижневика, як наш, наприклад, абсолютно виправданий. Хоча заграватися теж не можна.

Віктор Заблоцький, журналіст:

- Я вважаю, що взагалі не відповідає. На мою думку, це елемент, який лише доводить, що наші новини стали займатися інфотейнментом замість того, щоби просто доносити інформацію. Тобто, вони займаються розважанням людей, а це зовсім інший жанр. У якійсь публіцистичній програмі вони були б доречні, скажімо, якби це була авторська програма з елементами новинних подач; але власне новини завжди мають жорсткий формат. Якщо подивитися на новини CNN, Бі-бі-сі, інших відомих світових каналів, там такого немає взагалі.

Віктор Уколов, народний депутат України:

- Мені здається, це більше відповідає пропагандистському жанру, але наше законодавство такого підходу не забороняє. З іншого боку, є таке поняття, як авторське право. Я це дуже добре знаю, бо зробив не один телевізійний ролик і не одну телевізійну програму, і щоразу намагався дотримуватися норм авторського права. Я думаю, що наші інформаційні програми нічого не платять авторам фільмів і мультфільмів, а це неприпустимо. Та навіть якщо всі питання авторського плану погоджено, з точки зору глядача мені набагато цікавіше почути думку політика або експерта, людини, яка впливає на події, ніж побачити момент із якогось мультфільму. Якщо мені буде потрібно замість інформаційної програми подивитися програму політичної сатири або гумористичну, я їх знайду. А коли я вмикаю новини, я хочу дивитися новини, а не фрагменти мультфільмів.

Світлана Леонтьєва, ведуча Першого національного:

- Негативно, бо, здається, це вже пройдений етап, так можна було робити на початку розвитку телебачення. Такі асоціативні ряди дуже примітивні, хоча, звісно, це може бути використано в якихось винятково жартівливих роботах. Наприклад, коли ми робили матеріали самі про себе до якихось річниць телеканалу, завжди використовували кадри з фільмів чи мультфільмів. Це мода на капусники, але мені здається, що на широкий загал не варто цього робити. Є інші засоби, вищого ґатунку. Цього варто уникати, це поганий смак, моветон.

Єгор Чечеринда, журналіст:

- Визнаю, що на світанку своєї журналістської діяльності я також грішив цим ділом, мені часто кортіло використовувати в сюжетах кадри з мультиків і фільмів. Зокрема й у першій програмі «Параграф», у якій я працював (вона виходила на телеканалі УТ-2). Ми робили сюжети про економічний стан ринку, і рубрика була весела, максимально наближена до глядача. Там були поради для споживача - що купувати, що ні, на що звертати увагу. І мені тоді здавалося, що кадри з мультфільмів чи з художніх кінофільмів будуть дуже влучними. Тепер у мене зовсім інша точка зору. Використання таких кадрів у сюжеті свідчить, що в тебе недостатньо власних інструментів для того, щоб висловити свою позицію, свій аналіз, свої висновки в тій чи іншій журналістській темі.

Я б не сказав, що це абсолютно неможливо. Це радше свідчить про недостатність кваліфікації. У новинах це взагалі неприпустимо. Новини - жанр, який сформувався за сто років. Мені здається, що і в аналітичних програмах не можна використовувати таке, бо якщо аналітика серйозна, вона має бути серйозною, авторською. А якщо ви автор, то ви маєте подавати свої думки, свої враження і свій аналіз, а не аналіз, написаний колись якимось художником-мультиплікатором, чи художником-постановником фільму, чи композиторами. Якщо ж ідеться про специфічний сатиричний жанр, тут, думаю, це доречно. Наприклад, на НТВ колись була програма, яку вів Віктор Шендерович, вона називалася «Итого» і позиціонувалася як несерйозна сатирична програма. В такій програмі стьоб доречний. Шендерович брав реальні політичні чи економічні події і підверстував під них якісь мультяшні чи кіношні епізоди, виходило прикольно.

Костянтин Квурт, голова правління МГО «Інтерньюз-Україна»:

- Не відповідає. Скажімо, для картинки це, може, й непогано, але якщо ми говоримо власне про інформаційне мовлення, то це зайве. Більш того, це може мати маніпулятивний характер. Бо мультфільми, особливо радянські, мають культурне нашарування. Наприклад, показати кота Леопольда - це не просто показати кота Леопольда, це показати певний образ, який має за собою цілий Еверест конотацій. А інформаційне мовлення передбачає повідомлення факту і ще, можливо, його тлумачення різними експертами.