Майже рік тому «Детектор медіа» публікувала полеміку уманської журналістки Тетяни Чорномаз та кореспондентки СТБ Наталії Соколенко щодо викрадення картин в Умані та Ямполі. Тему продовжує Наталія Соколенко, яка висвітлює розгляд цієї справи в Крижопільському суді. «Детектор медіа» готова опублікувати думку згаданих у тексті осіб.

8 квітня телегрупа програми «Вікна-Новини» з третьої спроби потрапила на суд над організаторами зухвалого пограбування Уманського і Ямпільського музеїв. Судять керівника Ямпільського районного управління СБУ, заступника Уманського райвідділу МВС, військового комісара Ямполя (проходить як свідок) і директора Ямпільського водоканалу. Прокуратура звинувачує їх у тому, що посадовці «позичили» в місцевих музеїв картини, щоби тимчасово прикрасити ними службові приміщення, а повернули копії. Оригінали - полотна Яблонської, Шишка, Глущенка; Захарова - продали. Тепер їх по приватних колекціях розшукують правоохоронці.

Про цей художній детектив «Вікна» розповіли (першими!) ще в січні минулого року. Й висвітлювали перипетії розслідування й пошуку картин; з нетерпінням чекали фіналу в суді. Однак двічі знімальна група верталася з півдороги: засідання з різних причин скасовували, переносили місце слухань. Третя спроба виявилася майже вдалою. В Крижопільському районному суді на лаві підсудних ми побачили всіх шанувальників мистецтва - в погонах і без них. Побачили, але не зняли на камеру. Суддя у справі, пані Глушкова, спочатку в усній формі заборонила зйомку. А потім ще й винесла окрему ухвалу, якою заборонила відеознімання й запис на диктофон. Формально - щоби не заважати високому суду працювати.

Ця заборона стосувалася трьох людей: журналістки й оператора «Вікон» та кореспондента вінницької газети «33 канал» Василя Кізки. Чим могли б завадити в процесі правосуддя троє людей, - це питання до судді радше риторичне. А от до місцевих журналістів питання цілком конкретне: чому ніхто з представників преси й телебачення не прийшов на слухання резонансної справи? Можливо, журналістам заборонили приходити? Важко припустити, що історія про те, як міліціонери з СБУ-шники викрали національні художні цінності, не цікава читачам та глядачам в Умані й Ямполі, де всіх фігурантів місцеві мешканці знають в обличчя.

«Я представляю приватне видання - газету "33-й канал". Може, я й не зобов'язаний висвітлювати цю тему, але комунальні ЗМІ Умані та Ямполя! Та це ж їхній перший обов'язок тут бути, адже йдеться про пограбування міських музеїв і злочинців із числа представників місцевої влади!» - дивується кореспондент «33-го каналу». Окремий респект за мовчанку - уманській журналістці-активістці й просто великому патріоту Тетяні Чорномаз, головному редактору уманської газети «Вулик». На сайті «Детектор медіа» минулої весни вона висловила своє «фе» на адресу журналістів «Вікон» (рубрика «Погляд»). Тоді у «Вікнах» вийшов сюжет про нещасних уманських музейників, у яких спершу міліціонери вкрали картини, а потім мер із депутатами забрали ціле приміщення: з дозволу Уманської влади окремий будинок, що належав музею, продали за ціною трикімнатної квартири підприємцю Чирві - донці радника мера Умані Бодрова. Пані Чорномаз тоді нищівно розкритикувала сюжет і за ідею, й за художнє втілення, ставши на захист ні в чому не повинних, з її точки зору, уманських урядників.

Про сюжет «Вікон» із суду над грабіжниками музеїв пані Чорномаз ще ані слова не написала. Мабуть, у неї просто не було часу. Джерела «Вікон» в уманській мерії повідомляють, що пані Чорномаз усерйоз готується до стрімкого кар'єрного стрибка. З простої редакторки маленького «Вулика» - в директори музею, того самого, двічі пограбованого спочатку міліцією, а потім міськими депутатами й посадовцями. Журналістка Чорномаз не має музейної освіти (журналістської також). Але для кар'єрного злету це не головне. До речі, колишній директор Уманського музею, Микола Вихристюк, теж не мав спеціальної освіти. Зате він був справжнім полковником. Щоправда, у відставці. З якого дива уманська влада призначила військового директором музею - невідомо. Але відомо, що тепер прокурори звинувачують у пограбуванні музею і його колишнього директора полковника Вихристюка.