Судді і журналісти зійшлися у філософії, та розійшлися у практиці
22 Вересня 2008
Судді і журналісти зійшлися у філософії, та розійшлися у практиці
Взаємовідносини судової гілки влади із журналістами в Україні важко назвати ідеальними. Чого вартий хоча б той факт, що серед п'ятнадцяти лідерів рейтингу ворогів преси-2008 за версією НСЖУ шестеро - чинні або колишні судді.
Намаганням встановити добрі стосунки між судовим корпусом та пресою, або, принаймні, спробою відвертої розмови можна вважати круглий стіл «Судова влада та засоби масової інформації», який відбувся у Києві 18 вересня. Захід було організовано Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) у партнерстві з Академією суддів України та Українським освітнім центром реформ в рамках проекту «Україна: верховенство права».
Тональність дискусії задав директор Національного центру стосунків судів і ЗМІ ім. Дональда Рейнолдса, Університет Невади-Ріно (США) Гарі Хенґстлер. Він зазначив, що з одного боку, судді і журналісти конфліктують уже виходячи з їхніх цінностей - для перших важливим є дотримання процедури, для других головним завданням є отримання інформації, часто за будь-яку ціну. Але, разом з тим, і судді і ЗМІ виконують суспільно важливу роботу, - «хоч громадськість не цінує діяльності ні тих, ні інших» - підкреслив Гарі Хенгстлер. Зрештою, як наголосив американський експерт, «першою поправкою до Конституції США була поправка про свободу слова. Тому судді мають захищати як інтереси учасників процесу, так і права журналістів».
Федеральний суддя США Богдан Футей також наголосив, що відповідальність судів і преси є обопільною. До того ж обидва інститути у своїх діях мають керуватися відчуттям обов'язку перед суспільством та справедливості. Водночас, пан Футей звернув увагу й на те, що українські журналісти, які висвітлюють діяльність судів, часто не обізнані із судовою практикою.
Євген Радченко, директор з розвитку МГО "Інтерньюз-Україна" у свою чергу наголосив, що Україна займає одне з найнижчих місць в світі щодо доступу до журналістики як професії. "В Україні дуже легко стати журналістом. Цим пояснюється рівень матеріалів, які не задовільняють суддів. Але ця проблема вирішується за допомогою консультантів. Разом з цим функція преси як раз і полягає в тому, що б критично висвітлювати діяльність і судів, і правоохоронних органів", - підкреслив експерт.
Саме тому, на думку Євгена Радченка, конфлікти між судами і пресою неминучі. Водночас, зменшити напруженість у їхніх стосунках може, з одного боку, більш якісна робота журналістів, а з іншого - надання повної інформації самими суддями.
З цією думкою погодилася суддя кримського апеляційного суду Ольга Шаповалова. За її словами, більшість судів не мають у своєму штаті прес-служб або працівників, відповідальних за зв'язки із пресою.
Журналісти-учасники обговорення нарікали крім того на умови роботу у Верховному суді України. Так, в цій установі судді дозволяють собі називати прізвища журналістів, присутніх на процесі, що можна розцінювати як тиск. А на засідання Ради суддів, свого часу, не допустили знімальні групи кількох телеканалів тільки через відсутність у них акредетації.
Але й судді мають претензії до ЗМІ. Суддя Богодухівського райсуду Харківської області Валерій Закопайло заявив, що "дуже прикро, коли йде брутальна дискредитація судової системи. Тільки лінивий журналіст не висловиться на адресу суддів критично. Але як я потім буду спілкуватися з цим журналістом?".
Шкодять правовій системі України, на думку судді, і деякі телевізійні програми: «Після того, як на "1+1" почали виходити "Судові справи з Ігорем Годецьким, до мене почали підходити люди і казати - ви неправильно ведете засідання, у Годецького все по-іншому! То йдіть тоді до нього, кажу. Крім того, в цій програмі усе було тупо скальковано з російського законодавства!».
До того ж, як заявив Валерій Закопайло, деякі журналісти приходять до суду із вже готовою думкою. Тому він запропонував ввести номінацію для представників преси - за найбільш об'єктивне висвітлення судових процесів.
Торкнулися учасники круглого столу й політичної складової у діяльності судів. Всі зійшлися на тому, що її роль є значною. Водночас, Богдан Футей наголосив на тому, що у Сполучених Штатах важко уявити ситуацію, коли суддю викликають для консультацій, скажімо, у Секретаріат Президента.
Лунали під час дискусії думки й про те, що насправді у журналістів та судової влади є велике поле для співпраці. Зокрема, коли йдеться про необхідні зміни до законодавства. Судді-практики мають свої пропозиції, але не мають права законодавчої ініціативи. То ж оприлюднити своє бачення вони можуть хіба що через пресу.
Для цього з одного боку, журналісти мають прийти до суддів за інформацією. А з іншого - і самі судді мають ставитися до працівників ЗМІ без упереджень і бачити в них рівноцінних партнерів.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
