А Баба Яга проти!
Чому на сайті Верховної Ради публікують неграмотні й некоректні документи від імені Арсенія Яценюка.
Сідаючи за написання цих нотаток, що називається на злобу дня, кілька разів перепитував себе, а чи мають вони стосунок до тематики «Детектор медіа». Врешті-решт, дійшов висновку, що питання відкритості і прозорості владних органів, а також висвітлення їх діяльності не лише постійно перебувають у колі уваги поважного інтернет-видання, а й є однією з найболючіших проблем сьогодення української політики.
Передовсім увагу автора привернула пропозиція Голови Верховної Ради України Арсенія Яценюка про підписання лідерами фракцій «Політичної угоди про відновлення роботи другої сесії шостого скликання Верховної Ради України». На перший погляд, сам по собі такий шлях розв’язання політичного протистояння в українській історії – не новація. Проте привертають увагу такі положення проекту угоди, опублікованої на офіційному сайті Верховної Ради України:
«Ми, депутатські фракції Верховної Ради України… домовились про наступне:
…визнати чинність Постанови Верховної Ради України № 158-5 від 19 вересня 2006 року;
визнати чинність статті 8 Закону України «Про основи національної безпеки» та Постанови Верховної Ради України № 223-4 від 21 листопада 2002 року…»
Одразу виникають як мінімум три логічні запитання:
1. Якщо політичну угоду не буде підписано, чи означатиме це, що віднині названі постанови Верховної Ради України, як і стаття 8 Закону України «Про основи національної безпеки» припиняють свою дію або стають нелегітимними?
2. Незалежно від підтримки лідерами фракцій пропозиції Голови Верховної Ради України – чи діють в Україні інші постанови Верховної Ради України, а також інші статті Закону України «Про основи національної безпеки»?
3. Чи відтепер для набрання чинності законами, прийнятими Верховною Радою України і підписаними Президентом України, а також постановами Верховної Ради України конче необхідно ще й підписання відповідних політичних угод?
Автор, розуміючи, що питання розблокування роботи Верховної Ради України насправді є надзвичайно важливим, тому, відповідно, всі засоби згодяться, а крім того, усвідомлюючи, що тягатися в тонкощах застосування законодавства з фаховим юристом йому точно не під силу, поставив собі ці риторичні запитання, перегорнув сторінку і вирішив детальніше ознайомитися з сайтом Верховної Ради України. Тим паче, що послуговуватися базою даних законодавства – чи не найкращою в Україні – стало вже доброю звичкою, а от зазирати на новинні стрічки доводилося лише вряди-годи.
Як мовиться, результат перевершив усі сподівання. На жаль, найгірші сподівання. Спочатку впала в око прикра помилка в імені у телеграмі співчуття «з приводу смерті» Рівненського міського голови. Розумію, що обдруківки в роботі неминучі, однак у настільки відповідальних документах варто і сім разів відміряти.
А ось іще один документ, який заслуговує на те, щоб навести його повністю. До речі, колекціонерам «ляпів» раджу поспішити зробити скриншот цього шедевра.
«Звернення Голови Верховної Ради України Арсенія Яценюка з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав
З нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, з почуттям поваги щиро вітаю усіх воїнів та ветеранів-інтернаціоналістів!
Сьогодні український народ віддає глибоку шану усім без винятку солдатам і офіцерам, рядовим і генералам, робітникам та службовцям, яким судилося пройти вогняне горнило бойових дій в Республіці Афганістан та інших „гарячих" точках планети.
Для багатьох з нас це свято має гіркий присмак, оскільки 3380 наших співвітчизників не повернулися з афганської війни. Ще 487 українців загинули під час війн та конфліктів на територіях 16 країн світу.
Я складаю глибоку шану кожному з тих, кому не судилося повернутися на Батьківщину, виконуючи свій військовий обов´язок, кого не дочекалися рідні і друзі.
Сьогодні як Глава Верховної Ради України, як громадський діяч і як громадянин я категорично виступаю проти участі української армії у Афганістані.
Бажаю вам щастя, міцного здоров´я, родинного тепла та затишку, успіхів у службі, здобутків в ім´я України. Найкращі побажання вашим рідним і близьким, які поділяють труднощі вашого напруженого життя!»
Одразу зазначу, що вживання слова «свято» у зверненні видається не зовсім коректним. Точніше, зовсім некоректним. А ось із виділеним абзацом справи зовсім кепські. Передовсім, посада Арсенія Яценюка має іншу офіційну назву. Викликає сумніви й іпостась «громадського діяча»: державний – так, політичний – безумовно, а ось на ниві громадської діяльності, здається, Арсеній Петрович помічений не був…
«Участь української армії в Афганістані» – це, боронь Боже, визнання державним діячем якоїсь нової, досі широкій громадськості невідомої, сторінки діяльності української армії? Адже контингент із 10 військовослужбовців навряд чи можна назвати армією. Чи може це спроба – «вдало» вибравши час і спосіб – дистанціюватися від соратника по партії? Про синтаксично недолугу побудову цієї сентенції вже й розмірковувати не хочеться.
Звернуло на себе увагу і непересічне «триєдине» позиціонування автора звернення. Тим паче, що зовсім нещодавно такий самий прийом використав ще один представник когорти, як їх влучно охрестили журналісти, «чернівецьких хлопчиків» (не плутати з «гарвардськими» та «черновецькими»), однокурсник і, як стверджують обізнані журналісти, близький друг Арсенія Яценюка, а тепер ще й один із заступників Секретаря РНБО України Андрій Пишний. В одній із передач «Свободи Савіка Шустера»Андрій Пишний також наголошував на трьох іпостасях власної персони.
Дотримуючись заповіді не згадувати всує гучних імен, не будемо робити припущень, на кого саме йде рівняння – свідоме чи підсвідоме. Дідусь Фройд мав би нагоду досхочу поміркувати над яскравими симптомами «хвороби зростання», «запаморочення від успіхів», а то й «манії величі» друзів-політиків «нової хвилі». Тим паче, що на відміну від Арсенія Яценюка, на рахунку якого чимало конкретних справ і здобутків, Андрій Пишний в особливих звитягах помічений, здається, не був. Якщо не рахувати нещодавню участь у якості «гарматного м’яса» у боротьбі за вплив на Ощадбанк.
Однак облишмо кпини і перейдімо у серйозну тональність. Зрозуміло, що від авторства звернення, в разі чого, Арсеній Яценюк відхреститься. І тому, що схожі кроки він уже демонстрував у минулому – наприклад, в історії зі спробами скасувати візит тодішнього Прем’єр-міністра України Віктора Януковича до США або й у зовсім нещодавніх перипетіях із визначенням меж застосування факсимільних печаток, які вразили навіть бувалий у бувальцях Апарат Верховної Ради України.
Менше з тим, цілком імовірно, що сам Арсеній Петрович насправді не лише не писав звернення, що врешті-решт, абсолютно нормально, але й не читав його. Однак це зовсім не знімає з державного діяча відповідальності за поширення інформації від його імені на офіційному сайті органу державної влади. Адже кадровий добір виконавців – чи не найголовніше питання роботи будь-якого керівника.
А настільки детальний «розбір польотів» автор статті влаштував для того, щоб наочно проілюструвати ще одну проблему, притаманну сучасному українському політикуму: необхідність всім і кожному чітко визначати і розуміти своє місце не лише в ієрархії державної влади, а й узагалі в історії. З усіма відповідними обов’язками і можливими наслідками.
До речі, насамкінець автор хоче відповісти на запитання, яке може виникнути і в пересічного читача, і в горе-діячів, охочих, попри всі чинні закони, що захищають анонімність журналістів, до ближчого з ним знайомства, як це, наприклад, трапилося зовсім нещодавно: а чому стаття має таку неоригінальну, запозичену з мультика ще радянських часів, точніше, часів підготовки до московської олімпіади, назву? Відповідаю: назва придумалася цілком випадково. Принаймні, жодного стосунку ані до названих (і неназваних) у статті осіб, ані до описаних подій назва статті не має. Просто – музика навіяла…
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
2
Таша
6122 дн. тому
у автора явні проблеми із умінням "чітко визначати і розуміти своє місце не лише в ієрархії державної влади, а й узагалі в історії". А якщо не підписується, то відверто причетний - відповідно, один з бувших дармоїдів ВР, якого нова мітла вимела за межі тепленького кабінетику. ==== ЗІ: сайт не є засобом масової інформації - і навіть якщо там будуть єдині пальці у віконці - це виключно добра воля адміністраторів...
Денис Давидов
6122 дн. тому
Автор змішав все, що тільки можна. І політичну угоду, і недолугість інформаційного управління чи прес-служби ВРУ, і "чернівецьких хлопчиків". Дивуюся, як автор оминув тему середнього пальця, що днями спричинила великий галас в інформаційному і суспільному просторі країни.
Жодним чином не виправдовуючи когось зі згаданих у матеріалі наведу своє пояснення фрази "...домовились про наступне: …визнати чинність".
Автора дивує, що в Україні під сумнів ставляться законні нормативно-правові акти. Але це наша політична реальність. Фракції у ВРУ, Президент, уряд, державні установи і прості громадяни України воліють знати лише про ті НПА, які їм особисто необхідні, а також трактувати на свій розсуд будь-який НПА. Тому і виникає необхідність підписувати чергові папірці, в яких можновладці визнають чинність чинного. Однак і ці папірці вони трактуватимуть кожний по своєму. Тому я б, на відміну від автора допису, критикував не фрази, а методи і підходи, які використовує українська влада для вирішення нагальних проблем.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
