Чи потрібна районкам свобода?
Рівненське відділення НСЖУ проголосило «Ворогами преси» прибічників роздержавлення ЗМІ. Перший кандидат – губернатор Віктор Матчук (на фото).
Учасники пленуму Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів (НСЖУ), звинувативши керівництво області у байдужості до проблем районних газет, висловили намір за підсумками 2007 року встановити номінації «Ворог преси» і вручити її лауреатам букети із будяків.
Основним аргументом щодо байдужості начальства стала реорганізація, а саме скорочення управління преси та інформації при Рівненській обласній державній адміністрації (РОДА). Подібні управління, створенні при обласних радах, ще за радянських часів опікувалися арсеналом обласних державних та комунальних ЗМІ, так званих районок.
Так от: до травня минулого року в Рівненській області існувало управління у справах преси та інформації, пізніше реорганізоване у Відділ комунікацій, преси та поліграфії при Головному управлінні внутрішньої політики Рівненської ОДА. Тепер у ньому працює дві людини. Чому ж вирують пристрасті? Схоже, що в основі галасу довкола «держуправлінь» – непевні перспективи роздержавлення комунальної преси (адже досі в Україні не ухвалено Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ», а як він «запрацює» – ніхто взагалі прогнозувати не береться) і страх втратити опіку «керівної та направляючої» сили.
Про безглузді тендери і непрофесіоналізм
Для того, щоби донести свою точку зору до керівництва області, НСЖУ скликало пленум, проте ніхто з обласного начальства, попри надіслані до РОДА запрошення, там так і не спромігся побувати. Аргументували зайнятістю, однак це підігріло конфлікт, який назрівав давно.
«Ми написали та опублікували в пресі відкритий лист до керівництва області, де чітко виклали свою позицію стосовно перспектив співпраці ЗМІ та органів влади, – каже Дмитро Тарасюк, голова Рівненської обласної організації НСЖУ. – Прикро, що в інших областях на правах самостійних підрозділів діють управління у справах преси та інформації, які реально допомагають районкам триматися на плаву. У нас же цього немає...».
Проте, букет з будяків губернаторові збираються вручити не тільки за ліквідацію інформаційного управління. Чим насамперед займаються управління? Виділяють кошти. РОДА теж виділяє кошти комунальній пресі, як належить – на тендерній основі. Проте пан Тарасюк переконаний, що «тендери на висвітлення діяльності органів влади» для районних видань є безглуздими. І річ не в тім, що голова НСЖУ має щось проти тендерного механізму як такого, а те, що в районі, як правило, виходить лише одна місцева газета, працює лише одна редакція місцевого проводового радіо. «Скажіть, будь ласка, між ким проводити тендер? – обурюється Тарасюк. – Чи не пародією виглядає ситуація, коли редакційному колективу, аби отримати гроші від влади на висвітлення її діяльності, потрібно шукати підставний колектив для участі в тендері, та ще й віддати за проведення процедури кілька тисяч гривень...»
Інша проблема, яка, на думку пана Тарасюка, з’явилася після ліквідації управлінь – недосконала система обліку: не підраховано навіть число газет, які реально друкуються в області. «Ті видання, які давно зареєстровані і за кілька років так жодного разу й не вийшли друком, з реєстрації не знімаються, а сама реєстрація тепер передана органам юстиції, раніше цим, знову ж таки, займалося обласне управління у справах преси та інформації», – наголошує голова Рівненської НСЖУ.
А між тим на Волині майже комунізм. Ситуацію у сусідній Волинській області рівненські члени НСЖУ полюбляють наводити як приклад гармонійного співіснування влади і преси.
«За рік, що минув, – розповідав на пленумі Михайло Савчак, начальник управління у справах преси та інформації Волинської ОДА, – на підтримку ЗМІ регіону було виділено з обласного бюджету 400 тисяч гривень. На цей рік економічна підтримка складатиме більше півмільйона гривень, плюс 840 тисяч передбачено обласній ТРК на завершення реконструкції апаратно-студійного комплексу. Наприкінці минулого року рішенням сесії облради районній газеті “Вісті Ковельщини” було передано приміщення, комп’ютерну техніку, авто у власність колективу за умови збереження профілю діяльності з проведенням акціонування приміщення на всіх членів колективу».
Боротьба видів за виживання
Рівненські ж журналісти вважають, що роздержавлення поставить у важкі умови газетярів районок, примушуючи їх боротися за виживання у дарвінівському трактуванні цього поняття. Історія «Вістей Ковельщини» повториться не у всіх, і в результаті на ринку залишаться лише найсильніші.
«У минулому році наші співзасновники виділили нам 37 тисяч гривень на рік, – розповідає Олена Кондратенко, редактор Радивилівської районної газети «Прапор Перемоги». – Решту заробили самі. Проте за підсумками року в нас борги за друк газети. На цей рік нам виділили фінансування в сумі 20 тисяч, а на рік на папір потрібно 36 тисяч. Тож судіть самі! У нас працює 9 чоловік, з яких 3 журналісти, тож ми навіть технічних працівників змушені залучати до написання текстів».
Відтак колективи районок із пропозиціями щодо роздержавлення до обласного начальства не поспішають. Головна проблема видань пов’язана із основним майном – приміщеннями. Як пояснили нашому кореспондентові, роздержавлення «Вістей Ковельщини» пройшло добре, бо домівка редакції перебувала в обласній комунальній власності. «Приміщення редакцій наших районок належать до власності територіальних громад районів. Тому рішення про передачу мають приймати сесії райрад», – констатує пан Тарасюк. І додає: «Редактори районних видань не спішать виходити з такими пропозиціями на ради. Багато хто просто боїться позбутися і приміщення, і фінансування, яке, хоч і доволі мізерне, нині все-таки є».
До речі, в самій РОДА вважають, що зміни – неминучі, й утримуючи на плаву громіздкі чиновницькі структури, як-то інформаційні управління, навряд чи можна спинити реструктуризацію ринку преси.
А от що стосується юридичного боку реорганізації колишнього управління, то формування цієї структури, як нам пояснили в РОДА, – прерогатива губернатора. Сьогодні такі управління є не у всіх областях України. Рівне скористалося «економічною моделлю» управління «свободою слова», проте, на думку Катерини Глоді, начальника Головного управління з питань внутрішньої політики та інформації Рівненської ОДА, це не вплинуло на ефективність роботи: «Те, що нас у відділі двоє, не показник: кількість не завжди означає якість, а потрібно виходити з ефективності роботи».
Заяву ж журналістського пленуму, звинувачення керівництва області у байдужості до проблем районних газет і запровадження номінації «Ворог преси» пані Глодя схарактеризувала як «страх перед роздержавленням преси і нездійсненні мрії та амбіції певного кола осіб».
... і про «Ворогів». Потенційних...
Номінант на звання «Ворог преси» губернатор Рівненщини Віктор Матчук каже, що до комунальних ЗМІ ставиться нормально. Розуміє, що окремі з них, особливо, у віддалених районах – єдине джерело отримання інформації для їх мешканців. Проте наголошує, що байдужість влади до ЗМІ, в якій звинувачує губернатора пленум НСЖУ, насправді і є та сама свобода преси від влади, однак: «У комунальних ЗМІ говорити про свободу й незаангажованість важко, бо вони напряму (через приміщення, технічні засоби, замовлення статей) залежать від РОДА та рад. А людям потрібна об’єктивна інформація. Рівненська облдержадміністрація не ставила перед собою завдання створювати чи підпорядковувати собі якісь газети. Ми однаково ставимось до комунальних та до приватних ЗМІ і відкриті до усіх газетярів Рівненщини», – твердить губернатор.
До речі, в самого Віктора Матчука репутація досить пристойної і відкритої до преси людини, на відміну від його попередника Василя Червонія, відомого численними судами з газетами. Між іншим, останнього «Ворогом преси» Спілка журналістів, як пригадується, не оголошувала. Чи не парадокс?
Віталій Голубєв, головний редактор Видавничого дому «ОГО», впливовоїприватної структури на Рівненському регіональному медіаринку, дивиться на цю конфліктну ситуацію по-своєму: «Розумію колег із комунальної преси, знаю, що там працює багато порядних журналістів. По-людськи їм можна і варто поспівчувати – ситуація непроста. Але буду чесним: надто різними сьогодні є інтереси видавців приватної і державно-комунальної преси. Нам треба від влади, щоб не заважали, щоб не судилися, щоб коментували і на інформаційні запити вчасно відповідали. Їм це теж потрібно, але крім цього, в колег є ціла низка додаткових, специфічних потреб, які від нас далекі. Ми говоримо про ринок, про інновації, про сучасні світові тенденції – а вони змушені перейматись тим, чиє фото поставити зверху на першій сторінці – голови райдержадміністрації чи голови райради. Для нас ці проблеми – паралельна реальність. Щодо роздержавлення, то тут ситуація ще складніша: чим більше говорять про таку перспективу, тим далі ідуть в своєму розвитку приватники і тим помітнішим стає відставання районок, але без системних змін не обійтись».
Олена Толочик, Рівне, для «Детектор медіа».
«Детектор медіа» продовжує моніторинговий проект, що проводиться за фінансової підтримки Посольства Сполучених Штатів Америки. У проекті передбачено обмін матеріалами і досвідом між «Детектор медіаю» та низкою громадських організацій і видань у кількох регіонах України (Львів, Донецьк, Сімферополь, Рівне, Кременчук (Полтавська область), Запоріжжя). Предметом моніторингу є стан регіонального медіаринку, становлення медіа як бізнесу, рівень свободи слова, правового захисту журналістів та професійних стандартів у період виборчої кампанії та у післявиборний період.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
4
Володимир
6150 дн. тому
Віталію, і справді там є звичайні журналісти, а не чиновники. Але якщо говорити про районки, то таких журналістів там на всю область можна порахувати на пальцях однієї руки. І якщо ці люди справді фахівці, то вони знайдуть себе і не пропадуть. Можливостей для роботи достатньо. А якщо не фахівці, то в мене тоді запитання: "А чи довірили б ви вас лікувати лікарю-нефахівцю чи захищати вас адвокату-нефахівцю?" То чому платники податків мають довіряти журналісту-нефахівцю, а то й того гірше - пропагандисту?
Госць
6169 дн. тому
А що таке волею долі? Знову радянська, рабська свідомість, що прийде новий голова, президент, міністр і все налагодиться???
Хто хотів або пішов, або роздержавився де-факто.
Віталій
6171 дн. тому
Володимире, а вам не здається, що там є не тільки чиновники, а й звичайні ЛЮДИ, які просто волею долі працюють там, і це звичайні журналісти, які ні в чому не винні.
Роздержавлювати їх, звісно, треба, але може не варто всіх одною фарбою розмальовувати - мовляв, чиновники і все...
Володимир
6171 дн. тому
Державні та комунальні видання, це не преса. Я б сказав, що це просто чиновники, які займалися і займаються пропагандою, а тепер у них забирають гроші і вони розуміють, що ні на що інше не здатні, от і шумлять.
Питання - чи потрібна людям така преса і чи потрібно платникам податків за неї платити? Відповіді шукайте в накладах цієї "преси" і в соцдослідженнях.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
