Зокрема, генеральний секретар Міжнародної конфедерації журналістських спілок Ашот Джазоян повідомив, що до конфедерації входить близько 67 тисяч ЗМІ та 250 тисяч журналістів. У квітні конфедерація проведе Євразійський форум в Алма-Аті, у якому вже погодилося взяти участь 350 журналістів з 50 країн. На форумі планується розглянути питання про подолання відчуження між Сходом та Заходом, подискутувати з приводу причин розвитку екстремістських течій, обговорити перехід мас-медіа на нові технології та ситуації, коли журналісти опиняються під тиском.

Темі нових технологій та мас-медіа буде присвячена і окрема конференція у Москві. Крім того, для мас-медіа всього пострадянського простору, в тому числі й українських, є можливість раз на рік посилати студента-журналіста для навчання в Московському університеті.

Представниця болгарських мас-медіа Юлія Піскулеска розповіла, що в Болгарії існують Спілка болгарських журналістів, яка налічує 5 тис журналістів, і ще декілька не дуже великих і ефективних організацій. Вона зазначила, що в Болгарії зараз відбувається серйозна медійна війна. Пригадала випадок, коли на чолі провідного інформагентства поставили непрофесіонала, який підтримував потрібну певній політичній силі позицію. Журналісти організували страйк, протестуючи проти цензури. Крім того, болгарських журналістів тривожать соціальні та трудові проблеми.

Московська гостя Надія Губіна з телеканалу АТВ говорила про те, що журналісти замість займатися своїми професійними обов’язками, вирішують проблеми розподілу грошей і політичних амбіцій. „Проте, - говорить вона, - канал АТВ – приватний, а тому незалежний від політичних амбіцій держави”. Тим більше, що усі судові позови дотепер каналові вдається вигравати. Зараз ведуться переговори з українськими телеканалами щодо взаємного співробітництва та навчання українських та російських журналістів. Вже налагоджене співробітництво з обміну програмами з дніпропетровськими та запорізькими студіями.

Григорій Соколовський, який представляв Бєларусь, повідомив, що в його країні існує 14 громадських організацій і лише дві державні – Спілка письменників і Спілка композиторів. Спілка журналістів Бєларусі – громадська організація, яка об’єднує більше 3 тисяч журналістів. У Бєларусі теж щороку проводяться журналістські фестивалі. На останньому журналісти створили Комісію з журналістської етики, до якої входять голова Борис Стрельцов та ще 7 відомих журналістів, а також прийняли Кодекс журналістської честі. Пан Соколовський підкреслив, що суди, виносячи рішення з етичних питань, передусім Єрунтуються на висновках Комісії. А після започаткування для журналістів-початківців конкурсу на кращу журналістську роботу, приток до Спілки журналістів молоді значно зріс.

Молдавські колеги позначили усього дві проблеми: нестачу професіоналів та журналістської солідарності.

Василь Юричко, президент Українського прес-клубу, теж похвалився своїми здобутками: прес-клуб регулярно проводить прес-конференції з високими урядовцями для регіональних журналістів, бере участь у кіно- та телефестивалях. У планах - створити телеканал, де б могли транслювати свої програми регіональні станції різної форми власності.

Та загальний інтерес присутніх журналістів викликала поява закордонних гостей – генерального секретаря міжнародної федерації журналістів Ейдана Уайта та президента Національної спілки журналістів Британії та Північної Ірландії Джона Барсбі, які вперше брали участь в українському фестивалі.

Генеральний секретар однієї з найбільших журналістських організацій у світі, яка налічує близько півмільйона членів, відзначив невід’ємну рису журналістів - те, що вони першими відчувають нові потреби суспільства. Основним завданням МФЖ зараз є захист інтересів тих журналістів, що висвітлюють воєнні дії в Іраку.

Проблеми ж українських журналістів, які Ейдан Уайт та Джон Барсбі обговорювали з українськими урядовцями, з погляду закордонних колег, слід розділяти на декілька пунктів: по-перше, проблеми взаємовідносин між журналістами, політиками та владними структурами, по-друге, особлива риса української журналістики – тиск політичних сил. Про це свідчить і нещодавно виданий звіт Human Right Watch з виявленими випадками тиску на ЗМІ в Україні.

Ейдан Уайт не бачить нічого дивного в тому, що політичні сили намагаються вплинути на мас-медіа, адже, за його словами, саме це і складає сутність політики. Але небезпека полягає в систематичному тиску на конкретних людей та ЗМІ в країні з демократією, що тільки розвивається і не має всіх необхідних механізмів нівелювання наслідків такого тиску. Це створює атмосферу недовіри: нечіткість стосунків між ЗМІ та владою зумовлює брак достовірної інформації для пересічних громадян. Пан Уайт радить головним редакторам передбачати можливість тиску і намагатися уникати його. Було би добре, на думку Ейдана Уайта, щоб державна влада зробила заяву, що тиск неприпустимий, і змогла викинути його з української практики. До того ж, покарання конкретних людей у випадку тиску сприяло б створенню потрібної нині атмосфери довіри.

Міжнародна федерація журналістів стурбована тим, що до сьогодні немає остаточного рішення у справі Гонгадзе. „Ми будемо ставити запитання, хто вбив Гонгадзе до тих пір, поки не отримаємо на нього відповідь”, - сказав Уайт. Адже коли мова йде про загрозу життю журналістів, смішно говорити про українську демократію. „Ми будемо продовжувати розслідування і, якщо потрібно, на міжнародному рівні. Якщо всі випадки загибелі журналістів не будуть розкриті, жоден журналіст не почуватиметься у безпеці”, - додав він. Адже головні причини, які заважають повноцінній праці журналіста - це низька зарплата та відсутність безпеки. Пан Уайт згоден з тим, що важко залишатися професіоналом, коли в країні панує бідність, корупція та страх за життя. Того рівня журналістики, який потрібен сьогодні, не можливо досягти без поваги до професії та утвердження статусу журналіста.

Джон Барсбі, який 40 років пропрацював журналістом на BBC, вважає, що професія журналіста дає можливість відчути красу правди. Але, звичайно, потрібна сміливість і певні зусилля з боку працівників мас-медіа, щоб довести справу до досконалості. Пан Барсбі наголосив, що делегація приїхала до Києва, аби ознайомитися з проблемами українських журналістів і допомогти.

Одним з найактуальніших питань, що хвилюють українську громадськість, є визначення ролі ЗМІ у висвітленні ситуації в Іраку. Чи достатньо зробили журналісти, аби протистояти вирішенню конфлікту шляхом війни? Ейдан Уайт говорить, що ЗМІ не можуть вирішувати, бути чи не бути війні. В той же час, він згоден з тим, що мас-медіа повинні були б зайняти активнішу позицію. Адже, за його словами, не було навіть широкої дискусії в пресі США та Іраку щодо можливої альтернативи війні. ЗМІ в Америці все частіше займають позицію уряду.

„Головне, - вважає Уайт, - щоб журналіст міг подавати всі точки зору, не ризикуючи при цьому своїм життям”. Адже страх та тиск на журналістів у всьому світі зумовлює ще одну проблему - самоцензуру. Приміром, Руперту Мердоку, чиї ЗМІ підтримують війну в Іраку, не потрібно було посилати журналістам ніяких вказівок. Він просто виступив із заявою перед громадськістю і сказав про свою симпатію до Буша і Блера.

Генсек МФЖ вважає, що проблема самоцензури лежить у самій природі професії. Але перш за все це питання підвищення журналістської професійності.

Джон Барсбі вбачає небезпеку для журналістів у тому, що вони намагаються коментувати замість того, щоб інформувати. Ми вже звикли до того, що експерти у будь-якій сфері викладають свою точку зору з певним ухилом. Головне – вміти розділяти коментар і подачу інформації. А журналіст повинен лише інформувати, щоб читач зміг зробити власні висновки, - нагадує Джон Барсбі.

Потреба суспільства отримати повну та достовірну інформацію про військові дії не може реалізуватися швидко. Адже для того, щоб оперативно повідомляти про усі деталі, журналіст повинен вільно переміщатися, що в умовах війни майже не можливо. Більшість журналістів пересуваються разом з військовими, від чого втрачають якусь міру власної свободи. Вони вже не можуть вирішувати, куди їм йти і як говорити все, що захочуть. Їх повідомлення піддаються військовій цензурі. Враховуючи ці сумні факти, Ейдан Уайт радить сприймати всю інформацію з Іраку з певними застереженнями. Він впевнений, що повну інформацію ми отримаємо лише пізніше.

Насамкінець Ейдан Уайт поділився думками щодо української свободи слова. Він сказав, що важко розподілити країни за номерами, де вона гірша, а де краща. Журналісти ніколи не задоволені свободою слова – і це правильний підхід, - вважає пан Уайт. Серед основних причин, що заважають українцям, він назвав нереформованість політики та нерозвиненість політичної культури, непрозорість умов роботи журналістів та невідповідність законодавчої бази реальному стану речей.

Приїзд в Україну для представників провідних міжнародних журналістських організацій – це можливість дізнатися про проблеми українців з перших рук. Насамперед, колегам цікаво дізнатися про людський фактор у вітчизняній журналістиці, а також про організації працівників мас-медіа. У зв’язку з цим передбачені зустрічі з журналістськими профактивістами та громадськими організаціями. У планах Федерації найближчим часом провести в Україні конференцію, аби обговорити можливості спільних проектів та розробити стратегічний підхід для тривалого співробітництва.

P.S. – Про номінантів та нагороджених на Восьмому міжнародному фестивалі журналістики читайте в рубриці „Новини”.