На 17-му Одеському міжнародному кінофестивалі (ОМКФ), який пройде в Києві з 27 серпня по 4 вересня, покажуть ретроспективу фільмів режисера Сергія Буковського. Про це повідомила комунікаційна команда заходу.

Ретроспектива охоплює понад три десятиліття творчості документаліста.

«Фільми Сергія Буковського — це уважне дослідження історії  через людські долі: від буднів радянської системи й замовчуваних трагедій ХХ століття до вглядання у портрети митців, інтелектуалів й людей, які у різні епохи несли в собі свободу і гідність», — розповіли організатори заходу.

У програмі покажуть девʼять стрічок. Серед них:

• «Завтра свято» (1987)

Перший документальний фільм режисера — сатиричне спостереження за буднями Морозівської птахофабрики на Київщині. Попри заборону релізу через звинувачення у «наклепі на радянську дійсність», стрічка стала однією з найпомітніших документальних робіт періоду перебудови.

• «Сон» (1989)

У цьому фільмі Буковський висвітлює тему Голодомору через історію канівського краєзнавця Іщенка, який присвятив життя збереженню пам’яті про минуле. Стрічка починається словами з однойменної поеми Тараса Шевченка й розповідає про села над Дніпром, змінені радянським будівництвом каскаду гідроелектростанцій.

• «Дах» (1989)

Фільм про життя в монастирі XVI століття на Волині, що став притулком для літніх, людей із психічними розладами і колишніх ув’язнених. За зовнішньою простотою побутових сцен режисер розкриває метафору радянської системи цінностей, де співіснують турбота і контроль.

• «Назви своє імʼя» (2006)

В основі фільму — відеосвідчення тих, хто пережив Голокост в Україні, записані у 1994–1998 роках фондом, який заснував Стівен Спілберґ, а також історії Праведників народів світу, які допомагали єврейським дітям і цілим родинам під час Другої світової війни.

• «Живі» (2008)

У стрічці переплітаються дві сюжетні лінії: голос свідків Голодомору й щоденникові записи британського журналіста Ґарета Джонса, які він зробив під час поїздки Україною в березні 1933-го. Через особисті свідчення вцілілих й історію журналіста фільм нагадує про трагедію, яку намагалися приховати.

• «Україна. Точка відліку» (2011)

Через свідчення Леоніда Кравчука, Станіслава Шушкевича, Геннадія Бурбуліса, Джеймса Бейкера, Збіґнєва Бжезинського та українських інтелектуалів режисер відтворює історію 1989–1991 років, які змінили політичну карту світу і визначили народження незалежної України. 

• «Головна роль» (2016)

Фільм-портрет матері Сергія Буковського — кіноакторки Ніни Антонової, яка зіграла майже сто ролей, але справжню славу отримала лише раз. Через її історію режисер розмірковує про професію актора, плин часу, пам’ять і ціну життя, присвяченого кіно, і водночас намагається зрозуміти себе.

• «В. Сильвестров» (2020)

Стрічка про Валентина Сильвестрова — композитора, чия творчість пройшла шлях від авангарду 1960-х до музики, яка здобула світове визнання. Фільм є авторським поглядом Буковського на особистість митця у його химерності, незвичності та емоційній глибині.

• «Іван і Марта» (2022)

Іван Дзюба — літературознавець, критик, шістдесятник та автор праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Крізь спогади Марти Дзюби режисер створює портрет двох людей, які понад 60 років були разом у любові, творчості та боротьбі за українську культуру.

Придбати фестивальний абонемент на 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль можна за посиланням.

Нагадаємо, цьогоріч спільно з рухом Veteranka Одеський кінофестиваль представить спеціальну програму «Жінки у війську: 8 років видимості», яка складатиметься з документальних фільмів і серіальних проєктів.

Фото: МайстерняDOC Сергія Буковського / фейсбук