Подивилася це "ізбієніє младєнцев" Віталій Портников-Федоренко на DOU Day 2026. Це, як завжди, вищий пілотаж, який демонструє пан Портников протягом багатьох років. Не буду писати компліментів, бо вони і так очевидні. Просто пораджу тим, хто ще не дивився, знайти і ознайомитись, отримаєте задоволення.

Я хочу про інше поговорити. В Німеччині існує екзамен, який має скласти кожен новоприбулий, якщо хоче залишитися жити в цій країні, хоча б і тимчасово. Екзамен називається "Життя в Німеччині". Для того, щоб підготуватися до іспиту, треба ретельно вивчити 310 питань про політичний, адміністративний та соціальний устрій країни, її новітню історію, основні положення Конституції, державні символи тощо. На самому іспиті вам запропонують рандомні 33 питання. Складеш іспит — матимеш право проживати, а згодом і голосувати на виборах. Ні — вибачай. Складатимеш, поки не складеш.

Якщо запропонувати подібний тест українцям, які досягли повноліття і можуть голосувати, переважна більшість з них його провалить. Саме тому результати виборів — що президентських, що парламентських — у нас виглядають так, як виглядають. Бо напрямок руху держави визначають громадяни, які не орієнтуються ані в історії, ані в політичному та соціальному устрої своєї країни.

Перед тим, як отримати право керувати транспортним засобом, людина вивчає теорію, потім має практику. І якщо іспити складено, отримує права на керування. Тобто, спочатку вона навчається, а потім отримує права. Право ж виборця на керування державою навчання чомусь не передбачає. Воно надається за правом народження. А тепер представимо, що право керувати авто чи тролейбусом також надаватиметься за правом народження... Ви б сіли в такий тролейбус?.. Наважились би перейти дорогу по пішоходному переходу?.. Я — ні. Тому я б зробила подібний до німецького іспит обов'язковим для всіх українських виборців. Склав — отримав право голосувати. Не склав — вчи "матчасть", поки не вивчиш. Німців навчають цьому ще зі школи. І так, я розумію, що в цьому своєму переконанні я і радикальна, і наївна одночасно.

І ще. Я за своє життя взяла чимало інтерв'ю. До деяких розмов моя підготовка йшла роками! Роками! І роками я слухаю Портникова. Саме тому я б ніколи не наважилась сісти з ним в один кадр — просто тому, що мої компетенції аж ніяк не відповідають компетенціям пана Портникова. Це, знаєте, як у тому кині: "Молчать і слушать! Молчать і слушать!" І насправді я знаю критично мало співрозмовників, хто б міг гідно виглядати з ним в одному кадрі. Решті ж з тих, хто наважується, я б давала ордени під назвою "слабоуміє і отвага". Тож драматизм професійного життя пана Портникова полягає в тому, що він може остаточно перетворитися на людину конструктивного монологу. А шкода.

Джерело: фейсбук-сторінка Олени Косенко

Від редакції: ми публікуємо декілька позиції щодо дискусії Віталія Портнікова та Юрія Федоренка, яка викликала обговорення в соцмережах. Інши блоги читайте тут і тут.