29 травня на фестивалі Книжковий Арсенал відбулася дискусія, яка стосується всіх, хто працює в книжковій галузі. Говорили про майбутнє ринку і дійшли висновку: воно не настане саме по собі.

Голова правління УВА Артем Біденко вірить, що після війни читатимуть більше: люди захочуть осмислювати пережите, і книжка – один із інструментів цього проживання.

Директорка Українського інституту книги Oleksandra Koval обережніша: у всьому світі час на читання скорочується, а Україна після перемоги буде зайнята відбудовою.

Andrij Kaspshyshak, ветеран і співзасновник видавництва «Мрієлов», зауважив на тому, що при зарплаті 500 доларів книжка – вже не дрібниця. Все залежатиме від того, коли закінчиться війна і якою буде економічна ситуація.

Але суперечка про «більше чи менше» – не найважливіше. Філософ Олег Хома сформулював точніше: те, що буде після війни, залежить від рішень, які ухвалюються зараз.

Три проблеми, які не вирішаться самі

Перша – люди. Якісних редакторів і перекладачів катастрофічно мало, і це питання не вирішити швидко. На думку Олега Хоми, виховання фахівця для інтелектуального сегменту займає щонайменше десять років. Якщо не починати зараз – до моменту можливого розквіту просто не буде кому робити якісну книжку.

Олександра Коваль додала болючий факт: ті, хто просуває українську літературу на англомовні ринки, кажуть, що основна проблема – якість редагування самих українських текстів. Не переклад, а оригінал.

Друга – обсяги. Весь книжковий ринок України – 7–8 мільярдів гривень на рік. Без вирішення проблеми піратства (частина ринку «протікає» повз офіційні канали) ринок не насититься, скільки б зусиль не докладали видавці.

Третя – практикування цінностей. Професорка Наталія Кривда нагадала: цінності залишаються абстракцією, якщо людина не потрапляє в ситуацію, де треба діяти відповідно до них. Читання і обговорення прочитаного – один зі способів створити такий простір. Не єдиний, але доступний.

Що вселяє надію

Головна редакторка департаменту дитячої літератури видавництва «Ранок» Ганна Булгакова розповіла, що видавництво вже кілька років будує читацькі спільноти – клуби, лекції, програми для батьків – розуміючи, що просто видавати книжки зараз уже недостатньо.

Артем Біденко зафіксував новий тренд: самвидав стрімко росте, незалежні автори об'єднуються, і це ознака живого ринку.

А ініціативи на кшталт платформи «Культурних сил» для ветеранів-авторів – це не лише про книжки, але й про реінтеграцію: відчуття, що тебе почули, для людини після фронту важливіше, ніж здається.

Ця дискусія була не про прогнози, а радше про відповідальність Про те, що майбутнє книжкового ринку не «настане саме по собі», а будується в рішеннях, які ми ухвалюємо зараз: у навчальних програмах для редакторів і перекладачів, у заходах для формування читацьких спільнот, у платформах для ветеранів-авторів, у боротьбі з піратством, у підтримці незалежних видавців.

Великої дороговказної формули ніхто, звісно, не запропонував. Але її не існує Лише конкретні кроки, конкретні люди і конкретна робота визначатимуть, яким буде книжковий ринок після перемоги.

Дякуємо Катя Кундельська-Кухарчук, комунікаційниці, авторці подкасту про книжковий бізнес «Титульний аркуш» за модерування дискусії.

Джерело: Українська Видавнича Асоціація