10 травня в Парижі відбувся прем’єрний показ документального фільму «Мир для Ніни» режисерки та журналістки Жанни Довгич в рамках міжнародного конкурсу 45-го фестивалю документального кіно Jean Rouch International Festival. Про це повідомила комунікаційна команда стрічки. 

Фільм розповідає історію Ніни Брановицької, матері Ігоря Брановицького, який був серед українських військових, що останніми покидали Донецький аеропорт. Рятуючи життя поранених, він був захоплений у полон у січні 2015 року, закатований та страчений російським найманцем.

Прагнучи розірвати коло насильства, що торкнулося її родини, Ніна намагається встановити правду та домогтися відповідальності винних. 

«Перед прем’єрою я хвилювалася, як фільм сприймуть глядачі, адже за ним роки праці, а ще він містить чимало важких кадрів. Як виявилося, даремно. Коли ми говоримо не про абстрактні воєнні злочини, а про особисту втрату матері, яка проходить різні стадії горювання й прийняття, це справді зачіпає за живе.

Сподіваюся, що фільм і надалі сприйматиметься не лише як моє авторське висловлювання, а і як потужний інструментом впливу, що нагадує з ким і за що ми боремося, якою ціною дається ця боротьба і чому воєнні злочини не мають залишитися без покарання», — сказала режисерка Жанна Довгич. 

Показ відбувся в театрі імені Клода Леві-Строса. Після сеансу провели дискусію з Довгич та продюсеркою Любою Кнорозок після сеансу, яку модерував французький історик, дослідник та режисер Крістіан Деланж. Він зазначив: «Це важлива нагода привернути увагу у Франції до того, що російська агресивна війна проти України розпочалася ще у 2014 році, і що окремі її аспекти, зокрема вчинення Росією воєнних злочинів та злочинів проти людяності, вже були очевидними на Донбасі».

Серед гостей показу були представники академічного середовища Парижа, журналісти французьких аналітичних медіа, а також аудиторія фестивалю та музею.

«Як писав [німецький журналіст] Курт Тухольський про руїнацію, яку залишила по собі війна століття тому: “Смерть однієї людини — це катастрофа. Смерть сотень тисяч — це статистика”. Цей фільм і його пронизлива історія займають своє місце в пантеоні творів, які Вілфред Овен називав “жалем війни”. Він додає моторошних барв до сухої статистики, оприявнюючи водночас і біль, і мужність в одному невеликому фрагменті цієї війни”», — зазначив британський журналіст і автор Кріс Стівен. 

Під час дискусії також говорили про українців, які потрапили до російського полону ще до 2022 року. Учасники дискусії наголосили, що цих людей також мають визнати постраждалими від війни та не залишати їх поза правовим і суспільним фокусом.

Фільм «Мир для Ніни» створили за підтримки Держкіно, Prague Civil Society Centre, Women Make Movies Production Assistance Program, Swiss Films, International Media Support та Perspective Fund.

Раніше проєкт отримав головну нагороду на Geneva Impact Days на FIFDH-2022.

Під час фестивалю Docudays у 2023 році, коли фільм ще перебував на стадії виробництва, Жанна Довгич розповідала, що спершу ця стрічка на міжнародних фестивалях сприймалася як політична, бо громадянин Росії застрелив громадянина України. Однак усе змінилося з початком повномасштабної війни.

Нагадаємо, документальний проєкт «Пересікаючи Окс» візьме участь у програмі Cannes Docs 2026 в межах секції Spotlighted Projects — за підтримки Українського інституту та професійної індустрійної секції Каннського кінофестивалю Marché du Film. У центрі фільму — українська режисерка Марина, яка знайомиться з останнім радянським солдатом, що залишив Афганістан і зберіг особистий архів листів і плівок.

Фото надала комунікаційна команда стрічки