Національний музей історії України у Другій світовій війні готує новий простір, де зберуть артефакти радянської та сучасної російської пропаганди. Точної дати відкриття поки немає, однак роботу вже розпочато — і триває фандрейзинг. Про це розповів Дмитро Гайнетдінов, заступник генерального директора з наукової та фондової роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні, під час публічного заходу «Рашизм: розпізнати, протидіяти, перемогти». 

«Ми не називаємо конкретну дату, коли буде відкрито музей і перші відвідувачі зайдуть крізь двері, але ми зараз над цим активно працюємо, щоб ця мрія стала реальністю, щоб в Україні з’явився такий громадський простір — простір осмислення і критичних рефлексій», — сказав Дмитро Гайнетдінов, заступник генерального директора з наукової та фондової роботи. 

За його словами, сам музей — це величезний меморіальний простір, створений за радянської доби, який від початку повномасштабного вторгнення поступово звільняється від ідеологічних маркерів радянського режиму. Серед уже зібраних артефактів — демонтований герб СРСР, пропагандистські написи з Алеї міст-героїв і скульптурної галереї на території музею, а також великі макети орденів Леніна з Галицької площі в Києві. 

Окремий пласт колекції — зразки сучасної російської пропаганди. Після звільнення Херсона 11 листопада 2022 року генеральний директор музею Юрій Севчук уже через два дні виїхав туди в експедицію і привіз демонтовані з вулиць міста банери та рекламні плакати. «Росіяни, по суті, отруїли громадський простір Херсона і насаджували всіляким чином тезу про те, що Херсон нібито місто з російською історією і з російським майбутнім. Але історія показала, що росіяни помилилися, на щастя», — зазначив Гайнетдінов. 

На його думку, СРСР був одним з історичних етапів російської пропаганди великодержавності, а те, що Росія досі активно використовує монументальні об’єкти радянської доби в ідеологічних маніпуляціях, підтверджує: ці предмети залишаються інструменталізованими. Водночас у музейному контексті вони набудуть іншого статусу — не символів, а історичних свідчень, збережених для нащадків.