Українські сторінки коментують трагічні обстріли прифронтових міст (Нікополь, Херсон, Харків) і водночас тішаться серії уражень ворожого тилу, а на тлі цього обурені проханнями не бити по ньому (в переказі К. Буданова). Також дуже виразні очікування на Великдень.

Хороші новини – підготовка до Великодня, реалізація планів стійкості та доплат енергетикам, Конгрес місцевих влад, серійні удари по тилу (зокрема, НПС «Кримська»), ймовірність скасування парадів до 9 травня, Україна запускає більше дронів, ніж РФ, втрати росіян та звільнені території (теж Сирський), ліквідація топ-окупантів (В. Ляпкін, Е. Малов), В. Зеленський у Сирії.

Погані – умови життя на ТОТ, планована Росією «буферна зона» на Вінниччині, постраждалі й жертви внаслідок обстрілів, світ просить припинити атаки на російську нафту, попри економічні проблеми, Росія тримається, «втручання в угорські вибори» (Дж. Венс), диверсія в Сербії, напади на військових ТЦК, Д. Трамп критикує Європу та погрожує припинити підтримку України.

Неоднозначні – пропозиція Путіним великоднього перемир’я, Київ допомагає Близькому Сходу, зведення (як-от одночасні успіхи на Харківщині та просування ворога біля Гришиного), вибори в Угорщині, реформа мобілізації (Д. Арахамія), РФ вимагає від України віддати Донбас, обговорення світового безпекового порядку (Франція збільшує виробництво зброї, Німеччина ускладнює виїзд чоловікам).

Контекст війни – у привітаннях з Вербною неділею та Чистим четвергом. Обидва свята органічно припасовуються до воєнної тематики: чи то поточних успіхів СОУ («не я б’ю, верба б’є»), чи то до побажань («очиститися від москалів»). Загалом, помітні побажання миру і перемоги «світла над пітьмою», молитви за захисників. Активні здебільшого жінки, і перш за все на Заході України.

Удари по Росії продовжують тішити, особливий фокус і надалі на нафтопереробці, також – на потенційному зриві «Дня Побєди». Послідовно впродовж тижня тішить марафон подій — дронові удари по Тольятті, Кстово (НПЗ), Приморську (термінал у Ленінградській області, вже раніше атакований), Новоросійську (порт з носієм «Калібрів» «Буревісник» та термінал «Шесхаріс»), Усть-Лузі (вп’яте), т.о. Феодосії (нафтовий термінал), Кримську (НПС), Каспійському морю (бурові установки), Казані (вперше там пролунали сирени).

Наприкінці тижня новинні канали (зокрема, на Ютубі) підхоплюють і супроводжують клікбейтом тему можливого скасування парадів на 9 травня в Росії через ризики українських ракетних ударів (наводять також повідомлення від z-блогерів, твердження про зрив репетиції наземної частини параду 5 квітня і скасування повітряної). Є й більш ґрунтовна аналітика про вплив на забезпечення пальним Росії та її війська.

Проросійські ресурси жваво вихоплюють передусім різні наслідки цих атак для цивільних, подаючи їх як свідчення терору і небезпеки з боку СОУ (близько 100 пошкоджених будинків і режим НС у Новоросійську, загибель людини в Кримському районі через вибухову хвилю на балконі власної квартири).

Щодо ТЦК чимало гніву і сварок. Пересічні користувачі, передусім чоловіки, продовжують писати про ТЦК з гнівом. Вистачає свіжих приводів – заяви військової омбудсменки О. Решетилової про мобілізацію до однієї в/ч 2000 непридатних до служби, смерті мобілізованого бійця «Скелі» (полк фігурує в безлічі скандалів, зокрема в нещодавній дискусії між С. Стерненком і командуванням підрозділу), скарг на події в Харкові – нерідко з підтримкою тих, хто чинить опір ТЦК («Харьковчане вступились за парня, которого ТЦК хотели бусифицировать. В бой пошла даже старушка с палочкой. Молодцы!»).

Спроби контркомунікувати цей тренд загалом є слабшими й часом менш доступними для розуміння широкому загалу, як-от передвеликодній пост О. Українця «про ТЦК і теодіцею» (чому, якщо Бог хоче добра, то допускає зло?). Або пояснення, чому «бусифікація» й інші схожі слова – це ворожа ІПСО (АрміяInform). Подекуди – відчай жінок через «героїзацію» суспільством сидіння чоловіків удома. Є і схвалення роботи ТЦК: «зайшли в ресторан і всіх перевірили, так їм і треба». М. Олешко та нардепка А. Скороход разом транслюють російський меседж про «початок громадянської війни через ТЦК». Олешко навіть аргументує песимістичні прогнози доробком філософів доби Просвітництва — Т. Гоббса («Левіафан»), Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо.

Загальні ж спроби вкидів на тему ТЦК не дуже логічно продумані, проте дуже агресивні. Виразно проросійські ресурси (зокрема, на ТОТ) розганяють заяви про «людоловів», меседжі маловідомих спікерів з погрозами ухилянтам, помічають і «рабство» в Одесі – безробітних нібито будуть примушувати до розбору завалів. В Росії ж пропагандист В. Соловйов порівнює «чесні» їхні мобілізаційні практики з українськими «підступними»: мовляв, росіяни масово і так укладають контракти, тож мобілізація непотрібна.

Економічна політика держави – джерело критики, а анонс реформи мобілізації поширюють беземоційно. Регіональні сторінки масово, але без емоцій, підхоплюють новину про підтримку Верховною Радою 5% військового збору на 3 роки після закінчення воєнного стану.

Так само винятково у форматі цитування, без коментарів – заява Д. Арахамії про плани зняти 2 мільйони ухилянтів з розшуку і реформувати систему мобілізації, з акцентами на більш жорстких обмеженнях (проте в деяких дописах телеграм-каналів переважають негативні чи іронічні реакції). Критики влади пишуть, що українців «обдиратимуть до нитки» після ухвалення закону про блокування рахунків і майна за найменші борги; також журналіст Р. Кухарчук пише про мету «дотиснути» нардепів підвищити податки, апелюючи до вимог західних партнерів (а не до потреби поповнювати власний бюджет).

На контрасті зі свіжими діпстрайками, ключовий привід для гніву на партнерів – їхні прохання менше бити по НПЗ. Помітного поширення набула заява К. Буданова про прохання партнерів зменшити кількість ударів по російських НПЗ через ризики зростання світових цін на нафту (лише іноді звертають увагу на відсутність уточнень, про яких саме «партнерів» йде мова).

Реакція прогнозовано негативна, з рішучим відкиданням подібних прохань і згадками, що «світовій спільноті глибоко по**ю на наші палаючі міста».

Ще один гнів викликає Венс через меседж про «втручання у вибори». Оточення Д. Трампа продовжує розігрувати українську карту перед угорськими виборами: в нашому інфопросторі меседжі віцепрезидента США викликають одностайний гнів. Мова йде про заяви, що Трамп і Орбан нібито зробили найбільше для завершення війни, а українці втручалися і у вибори 2024 року (на боці Демпартії США), і зараз намагаються (на боці «Тиси» П. Мадяра). Відзначають і злив розмови, в якій Орбан пропонував стати «мишею», аби допомогти російському «леву» (Bloomberg).

Українці придивяються до ситуації в РФ та її планів, слова Паліси про Вінниччину сприйняті не так, як очікувалося. Експерти, часто з російським бекґраундом, розповідають про черговий заколот у Кремлі, незадоволення В. Путіним пропагандистів та військового керівництва, дефіцит бюджету, збідніння населення. Незаплановано тривожно розгортається історія з планами Росії розширити наступ на Вінниччину з Придністров’я – слова П. Паліси про це сприймаються частіше як загроза, без того знецінювального контексту, який він задав, бо медіа не виносять його у заголовок. До розгону паніки про «буферну зону біля Придністров’я» доєднується С. Кривонос. Заяви прикордонників про те, що поки що не фіксується жодної активності росіян на цьому напрямку, поширюють новинні сторінки, але не люди.

У проросійському просторі таки запустили передсвяткову хвилю про «дідів». З великим запізненням порівняно з попередніми роками починаються цього року традиційні історії до 9 травня: публікуються спогади тих, хто пережив війну, та загальні оповіді про ті часи, підкреслюються життєвість і героїзм. В окупованих населених пунктах активізуються патріотичні заходи для школярів, ремонти пам'ятників «ВВВ», флешмоби. Але загалом тема не дуже інтенсивна, не до порівняння з усіма попередніми роками.

І українці, і росіяни насміхаються над Трампом, хоча останні називають його своїм союзником. Українці з гнівом і сміхом коментують ситуацію з Іраном в контексті війни, що триває в Україні. Насміхаються з Д. Трампа, що погрожував ядерною війною, але згодився на мирні умови.

«Великоднє перемир’я» від Кремля сприймається нейтрально чи скептично. Пізно ввечері стало відомо про оголошення Кремлем перемир’я з 16:00 11 квітня до кінця 12 квітня: інформацію підхоплюють переважно новинні телеграм-канали, з різним спектром реакцій – «сміх», «клоун», «сердечко», «задумливість». Є перші спроби аналізу цього кроку – мовляв, за цим не стоїть припинення бойових дій, і максимум перестануть на короткий час запускати шахеди, а загалом все це дійство спрямоване на Д. Трампа, аби він продовжив послаблення санкцій (дедлайн цього зняття – якраз 11 квітня, відзначає журналіст Б. Мірошніков). Згодом поширюють заяви Президента про те, що Україна дивитиметься, чи буде реальна зупинка вогню. Лише окремі користувачки обіцяють «пройти голою по центру Дніпра, якщо у травні справді буде мир».

У проросійських акаунтах – велика радість і надія на свою нездоланність. Помітна істерична радість через те, що Західний світ такий слабкий, його так легко перемогти, він боїться російських кораблів, він не чіпає тіньовий флот (Британія пропустила через Ла-Манш танкери, що йшли під супроводом фрегата «Адмірал Григорович»), він не допомагає Україні. Є погрози щодо країн Балтії, їх називають «самастійними» глузливо, як називають Україну, і вимагають «пєрєсматрєть» їхню самостійність.

Емоції українців

Гнів присутній в 29,3% постів на дотичні до війни теми – на Д.Трампа, разом із насмішками щодо угоди з Іраном; на В. Орбана через його нові заяви; на заяву Дж.Венса про «торгівлю за кілька квадратних метрів»; тримається критика ТЦК; є погрози щодо громадянської війни від А. Скороход.

Тривога – 22,0% – ворог почав використовувати керований реактивний дрон «Герань-5»; РФ може вдарити «Орєшніком»; ворог просувається в напрямку Слов’янська (DeepState), чекають наступу Росії на Балтію.

Сум – 15,7% – найбільше за цивільними втратами, за загиблими та постраждалими, є частка військових некрологів.

Радість – 13,9% – передусім ураження ворожих тилів, успіхи ЗСУ, зачищення ще частини території на фронті та зростання ворожих втрат, помітні історії про знищення окупантів (як-от зрадник В. Ляпкін).

Гордість – 8,0% – у дописах про українську зброю (різні дрони, автоматичні турелі), про окремих бійців та підрозділи, збиття ППО всіх крилатих ракет (Ю. Ігнат); річниця спецпідрозділу НГУ «Омега» (вітають СБУ та пересічні автори).

Надія – 5,1% – зростає кількість молитов, є надія на занепад російської економіки, надія в життєвих постах, зберігається надія на перемогу.

Вдячність – 2,5% – чимало звісток про нагородження військових.

Сміх – 2,0% – Новоросійськ уже «став мемом»; зрадниця Н.Поклонська не змогла вимовити слово «паляниця» (інтерв’ю з К. Собчак). Сміються над слабкою російською армією, жартують, що в Росії не буде параду.

Втома – 1,4% – поширюють результати опитування, де 42% українців не готові йти на фронт, якщо війна затягнеться. Багато роздратованої втоми, що війна триває і триває, що йде весна, а війна не минає.

Для довідки

Згідно з методологією дослідження CAT-UA за допомогою автоматизованих систем моніторингу вивантажується повний масив згадувань воєнних термінів – загалом понад 300 тис. дописів щодня, за 50 ключовими пошуковими словами.

Із масиву повідомлень, написаних користувачами з України в соцмережах Facebook, Instagram, X, Telegram, YouTube, VKontakte, Odnoklassniki, TikTok, щодня випадковим чином виокремлюється 1350 дописів – постів та перепостів, що складає приблизно 0,25% від їх загальної кількості. Громадська організація CAT-UA з початку повномасштабного вторгнення досліджує настрої в соціальних мережах та надає звіти для військово-політичного керівництва України, щоб через регулярний моніторинг сприяти стійкості інформаційного поля попри спроби рашистського режиму його зруйнувати.