За час повномасштабної війни якість і глибина відносин України і НАТО докорінно змінилася. Україна сьогодні розглядається не лише як реципієнт військової допомоги, але і як донор унікального військового досвіду. Останнє – не лише про тактики і стратегії, які реалізуються безпосередньо на землі, але й про досвід інформаційної або, в термінології НАТО, когнітивної війни. 

«Ми накопичили унікальну експертизу протидії російській когнітивній війні: від виявлення скоординованих інформаційних кампаній до швидкого реагування на складні багаторівневі впливи в цифровому середовищі”, – розповідає керівник Центру стратегічних комунікацій (ЦСК) Ігор Соловей. 

За його словами, цей досвід уже трансформується у спільні підходи, інструменти та стандарти, які можуть застосовуватися ширше в євроатлантичному просторі. “Фактично Україна сьогодні є лабораторією практичних рішень у сфері протидії інформаційним загрозам, і союзники дедалі активніше інтегрують ці напрацювання у власні системи безпеки», говорить керівник ЦСК.

Значним практичним досягненням у цій площині є щойно опублікований звіт «Атрибуція російських інформаційних операцій впливу» – спільний продукт українського Центру стратегічних комунікацій (ЦСК) та інформаційної безпеки та The NATO Strategic Communications Centre of Excellence. 

Інформаційна загроза з боку Росії виникла не вчора, тому і в НАТО, і в Україні природним чином склалися власні підходи до аналізу цього явища. Цей звіт спрямований на подолання розбіжностей шляхом застосування підходів НАТО до аналізу конкретних інформаційних операцій Росії, які були спрямовані проти України, включно із аудиторіями країн-партнерів.

Микола Балабан, заступник керівника Центру стратегічних комунікацій

«Робота над цим звітом стала прикладом справжньої методологічної синергії між українським практичним досвідом і західною аналітичною школою. – пояснює заступник керівника ЦСК Микола Балабан. – Україна протягом багатьох років, а особливо після 2022 року, працює з російськими інформаційними операціями «в польових умовах» — щоденно фіксуючи їхні наративи, інструменти і тактики в реальному часі. Водночас підходи НАТО забезпечують чітку рамку доказовості, стандарти атрибуції та структурований аналітичний процес. Поєднання цих двох елементів дозволило не просто описати явище, а перевести український досвід у формат, який є зрозумілим, відтворюваним і придатним для використання всіма союзниками».

На конкретних прикладах звіт показує, як Росія використовує наративи про корупцію, мобілізацію, соціальну несправедливість і церковні суперечки проти України. Також у звіті на конкретних прикладах описані механізми і прийоми інформаційного впливу: робота скоординованих мереж у Telegram і «ботоферм», «відмивання» наративів для маніпуляції громадською думкою тощо.

В основі звіту лежить тестове випробування підходів НАТО до атрибуції російських інформаційних загроз. Атрибуція – це фактично збирання доказової бази, яка дозволяє зробити обґрунтований висновок про те, що йдеться саме про інформаційну операцію впливу і що за нею стоїть саме Росія. 

Серед суб’єктів інформаційних впливів, які досліджувалися, є такі відомі поширювачі російських наративів, як z-блогер Юрій Подоляка, заснований ще Євгенієм Прігожиним «Фонд боротьби з репресіями» тощо. 

Екосистема російських інформаційний впливів (2022)

Серед інформаційних операцій, на які звернули увагу дослідники, є відомий наратив про «тотальну корупцію в Україні», фейки про територіальні претензії Польщі до України тощо.

Неіснуючий білборд у Варшаві із закликом польського генерала до анексії територій України

Виявлення технічних, поведінкових та контекстуальних доказів допомагає точно визначити організаторів операції і отримати її цілісне розуміння. Технічні дані розкривають як була проведена кампанія; поведінкові моделі визначають, що робили її учасники і які методи використовували; контекстуальний аналіз пояснює мету операції, виходячи з політичних цілей. Все це потрібно не лише для того, щоб вірно ідентифікувати загрозу, але й для того, щоб протидіяти їй, в тому числі – юридичними та регуляторними засобами. 

І в НАТО, і в Україні чітко розуміють, що інтенсивність інформаційної війни дуже висока і новітні технології, зокрема штучний інтелект, дозволяють постійно збільшувати її. Тому звіт підкреслює, що для ефективного виявлення і атрибуції російський інформаційних операцій необхідно нарощувати співпрацю між урядами, платформами, громадянським суспільством, журналістами та науково-дослідними інституціями. 

Власне, сам звіт є прикладом такої співпраці між українською інституцією і структурою НАТО. І це - черговий обнадійливий сигнал про те, що консолідація Заходу перед обличчям російської загрози вже перейшла у практичну площину.