12 лютого розпочинається 76-й Берлінський кінофестиваль. Один із трьох найбільших і найстарших кінофестивалів, Берлінале представить і українські фільми, створені у різні часи в проміжку між 1934 роком і 2025-м.

До конкурсної програми Panorama Dokumente увійшов документальний фільм «Сліди» Аліси Коваленко і Марисі Нікітюк, створений у копродукції України з Польщею. Це буде світова прем’єра фільму, що оповідає шість історій про шість жінок, жертв сексуального насильства з боку російських військових на нашій війні. Важливість 85-хвиинного проєкту не тільки в тому, що він є документом воєнних злочинів Росії, але і в тому, що жертви через нього отримують голос, вириваючись за межі звичного мовчання, такого зручного для насильників і не дуже приємного для «стурбованої Європи». Український фільм має на меті це змінити.

Аліса Коваленко з цього приводу говорить: «Для мене і як режисерки, і як жінки, яка пережила сексуальне насильство в полоні на Донбасі, “Сліди” є в першу чергу гучномовцем про зло, яке потрібно зупинити. Цей гучномовець звучить голосами жінок, і ці жінки не лише не бояться порушити тишу і відкрити свої обличчя й імена, а й закликають стати поруч із ними у боротьбі за справедливість. Я бачила цей довгий шлях перетворення тиші на багатоголосся в Україні — це шлях майже 12 років. Коли я свідчила у 2016-му, виявилось, що я була першою і єдиною, хто говорив тоді відкрито про пережите в Україні. Тепер, десять років по тому, ми їдемо разом із шістьма іншими жінками-посестрами представляти фільм на Берлінале — і це неймовірне зрушення. Своїм фільмом ми також хочемо дати відсіч агресору, для якого ідеальні жертви — мовчазні жертви».

Обидві режисерки фільму «Сліди» раніше вже були представлені на Берлінале — фільм Нікітюк «Коли палають дерева» 2018 року відібрали до конкурсної програми Panorama, а фільм Коваленко «Ми не згаснемо» показували 2023 року в програмі Generation 14plus.

Прикметно, що українська продюсерська компанія 2Brave Productions, на базі якої творився фільм «Сліди», буде представлена в межах кіноринку, паралельного заходу Берлінале (European Film Market (EFM)). Представлення відбудеться у програмі Company Matching, зосередженій на структурному нетворкінгу. Створена двома подюсерками, Ольгою Брегман і Наталією Лібет, компанія відповідальна за створення таких фестивальних хітів як «Стрічка часу» Катерини Горностай (Берлінський кінофестиваль 2025), «Куба і Аляска» Єгора Трояновського (Brussels IFF 2025) і «Чорничне літо» Маши Кондакової (національна кінопремія «Золота дзиґа» за «кращий короткометражний фільм» 2025). Продюсерки зауважують: «Прем’єра “Слідів” на Берлінале — це не лише підтримка української команди, яка працює в умовах війни, а й можливість бути почутими далеко за межами України, звернутися до широкої європейської аудиторії з історією, що потребує уваги, співпереживання та справедливості. Для нас ця співпраця означає більше, ніж фінансування чи дистрибуцію. Це знак того, що світ готовий слухати, а українські жінки не залишаються наодинці зі своїм досвідом. Їхні історії стають частиною спільної європейської пам’яті. АРТЕ Франція є нашим постійним багаторічним партнером, який підтримує наші найскладніші та найвідповідальніші ініціативи. Водночас міжнародна прем’єра стрічки в секції Panorama на Берлінале — прекрасна “домівка” для нашого фільму! Ми щиро вдячні міжнародним партнерам і фестивалю за цю довіру та підтримку».

У іншій програмі Берлінського кінофестивалю, Berlinale Classics, покажуть український німий фільм 1934 року «Кришталевий палац» режисера та актора Григорія Гричера-Черіковера на музику класика української музики Бориса Лятошинського. Створений на Київській кінофабриці «Українфільм», він після свого прокату у вересні-жовтні 1934 року був покладений на полицю і втрачений. Що не дивно, зважаючи на дуже НЕ-радянський стиль фільму, натхненний німецьким експресіоністським кіно й авангардом. З часом копія фільму потрапила до Німеччини, де зберігалася в коледжі Амхерста. Власне, саме Амхерстський коледж й ініціював проєкт цифрової реставрації, який реалізувала компанія Fixafilm у Варшаві — плівка сканувалася, з неї видалялися подряпини і бруд, також відбувалася стабілізація кадру та корекція джитерів. Невеликі недоліки, характерні для старих 35-мм плівок, були цифровим чином виправлені, але при цьому оригінальне зерно та текстура фільму — задля автентичності — збережені. Цікаво, що сюжет фільму, всюди названого як «політична драма», прописаний в українській Вікіпедії одним чином, а на сайті Берлінського кінофестивалю — цілком інакше: замість пропагандистського радянського його описують як авангардистський та експресіоністський. Також «Кришталевий палац» на сайті Берлінале названий «одним із перших українських звукових фільмів». Тим цікавіше буде побачити відреставровану версію.

Ще одна програма Берлінського кінофестивалю, Retrospective, представить українсько-(радянсько)-американський фільм «Розпад» (Decoy) Михайла Бєлікова, знятий на Кіностудії імені Олександра Довженка в останні роки існування СРСР. Показ приурочений до 40-ї річниці Чорнобильської  катастрофи, а сам фільм став ластівкою серед ігрових фільмів про ті події. Він знімався в Києві та Прип’яті, а в головних ролях, окрім російських акторів Сергія Шакурова й Олексія Серебрякова, в більшості залучені актори українські — Олексій Горбунов, Наталя Плахотнюк, Валерій Шептекіта, Леонід Яновський та інші. Знятий в офіційній копродукції зі Сполученими Штатами, «Розпад» продюсувався Пітером О. Алмондом, відомим за роботою над фільмом «Тринадцять днів» (2000) із Кевіном Костнером. Після прокату в Україні та по республіках Союзу фільм показали на фестивалях у Венеції, Торонто, Санденсі та Нью-Йорку. В Італії фільм вийшов у прокат, а потому часто йшов на різних вітчизняних телеканалах, поки не вийшов на касетах.

Варто також додати, що раніше, ще в жовтні 2025, Берлінський кінофестиваль розповсюдив інформацію про рішення Фонду світового кіно (WCF), з яким Берлінале тісно співпрацює: з-поміж 236 проєктів із 63 країн світу Фонд вибрав ті, котрим буде надана фінансова допомога, й одним із них виявився український документальний проєкт київської компанії Pronto Film «Блакитний светр із жовтою діркою» режисерки Тетяни Ходаківської.

Фото: кадр з фільмк «Кришталевий палац»/ berlinale.de