Останні півтора тижні моя “улюблена” вправа - утримання від публічної критики того, як держава комунікує гуманітарну кризу, спричинену російськими обстрілами в найхолоднішу зиму цієї війни.

Я можу дуже детально розписати, як сьогодні влаштована інформаційна машина і чому з наявними налаштуваннями вона не здатна працювати в момент системної кризи - коли навколо все «горить і палає», а якщо буквально - мерзне й відморожується.

Ця машина не налаштована на комунікацію держави з суспільством.І головне - вона не передбачає, що українське суспільство має бути почуте.

У ній нема розуміння ризиків, планування і, головне, координації.

Найбільше, чого вона досягає, це убезпечення окремих начальників від звільнення або публічного хейту. Фактично, це і є її головна функція.

Зараз ситуація надто важка, тому від детального розбору системних мінусів і називання імен я утримаюсь.

Холод, постійний стрес від спроб зігрітися і, головне, невизначеність, нерозуміння, коли і як держава планує виходити з кризи - критично впливають на те, як ми сприймаємо інформацію.

Росіяни намагаються дотиснути. Їхня мета - спровокувати паніку, хаос. За останній тиждень я встигла побачити:

* що у Києві бракує їжі

* ось-ось не буде води

* сімʼї чиновників тікають з міста

* готуються відключення газу

* західні регіони мають приймати хвилю біженців

* і, звісно, корупція — як остання крапля, поки ми замерзаєм

Я не знаю, чи усвідомлює уряд, які наслідки має накопичене фізичне й психологічне виснаження людей під постійними російськими ІПСО. Але я точно бачу: існуюча комунікація не справляється - в першу чергу, за якістю.

Окреме питання - чи є розуміння, який ефект втомлені й замерзлі родини в тилу мають на наших військових на позиціях? Що у випадку колапсу в Києві, нашій обороні буде дуже важко, бо на додачу до великої кількості СЗЧ люди поїдуть рятувати свої сімʼї в Києві, Харкові чи Дніпрі?

І чому у нас немає ефективної внутрішньої комунікації у війську, якщо тисячі військових сьогодні поширюють фейк нібито від НАБУ про «корупцію на французьких літаках»?

І ще я щиро не розумію, навіщо в розпал цієї кризи, коли напруга в суспільстві зашкалює, главком лякає нас заявами про «20 мільйонів мобілізаційного потенціалу Росії» - тим паче, що цей потенціал нереалістичний. Це щоб що? Щоб ми вже самі пішли копати собі могили? Навіть це не вийде — земля надто мерзла.

Мені дуже хочеться побачити конструктивну, зрозумілу і СКООРДИНОВАНУ державну комунікацію.

Мені як громадянці України прикро спостерігати за ганебною публічною сваркою між Кличком і «слугами». Мені байдуже, хто з них винен. Усі вони представляють державу. Від цих людей я очікую лідерства і дій, а не перекидання гарячої картоплини.

Я не хочу, щоб одне міністерство мене заспокоювало, а інше - залякувало.

Уряду нині критично важливо зібрати найкращих комунікаційників країни (не піарників на кшталт петрова-іванова-водкіна) і створити кроссекторальний комунікаційний штаб. Зробити цих людей частиною процесу ухвалення рішень або хоча б дати їм можливість оцінювати ризики, прогнозувати реакції від того чи іншого кроку. Ну і підготувати мінімальний, але чесний план інформування для кількох сценаріїв розвитку подій.

Найцінніший ресурс в час невизначеності, в час тотальної війни - довіра. Зараз вкрай важливо її не втратити.

Джерело: фейсбук-сторінка Любові Цибульскої