Новий закон визначає, що таке академічна доброчесність та дає перелік її порушень. Крім класичного плагіату, тепер офіційно караються фабрикація (вигадування даних чи фактів — це привіт прихильникам альтернативної науки, пласкоземельникам, усяким херомантам і тарологам під виглядом психологів чи псевдосоціологам, які «малюють» результати досліджень, тощо), фальсифікація (свідома зміна чи модифікація даних), недоброчесне оцінювання (це стосується викладачів: свідоме завищення або заниження оцінки тепер є порушенням закону). От щодо цього є багато питань, бо це надто розпливчато — недоброчесне оцінювання. Що буде, якщо кожен студент почне скаржитися на це, прагнучи отримати вищу оцінку?

Важливо, що закон вводить в обіг навіть списування як вид порушення, за яке теж можуть бути санкції.

Також запроваджується поняття «відчуження авторства». Це коли роботу пишуть на замовлення (платно чи безплатно). Якщо студента чи студентку спіймають на купівлі роботи — їх можуть відрахувати з закладу освіти, позбавити пільг, стипендій тощо. Якщо викладача чи викладачку спіймають на написанні робіт за студентів («продаж авторства») — їх теж можуть звільнити. Реклама послуг із написання робіт на замовлення тепер теж заборонена законом, тобто це порушення, яке може каратися.

Те саме стосується списування, залучення недозволеної допомоги чи технічних засобів. Тепер це теж порушення і за нього теж може наставати покарання, якщо хтось його ініціює.

Самі санкції віддаються закладам освіти: саме вони створюють внутрішні процедури та установи, які цим займатимуться. Це, звісно, більше на них навантаження. При цьому дія закону поширюється на тільки на написання умовних докторських, але на всю освітню, наукову, викладацьку діяльність, вступні випробування, конкурси, присудження ступенів і звань, навіть олімпіади.

На порушення академічної доброчесності можна скаржитися. Будь-кому, хто побачив таке. І уповноважені органи (від закладу освіти чи конкурсної комісії аж до Нацагентства) зобов’язані — саме зобов’язані — видати якесь рішення на основі скарг. Закон установлює конкретні й чіткі процедури й вимоги для скарг.

Ще раз про санкції для студентів: від повторного оцінювання до відрахування. Усе жорстко. Для викладачів — аж до звільнення та позбавлення наукових ступенів.

Причому є в законі така фраза: якщо порушення доведене і санкція включає позбавлення вчених звань, то забирають усі вчені звання, «що були присвоєні (присуджені) з урахуванням та/або на підставі наукового ступеня, ступеня вищої освіти та/або відповідної кваліфікації (кваліфікацій), вченого звання, якого особу було позбавлено, та видані на підставі таких рішень диплом (атестат)». Я не знаю, як трактуватимуть цю норму правники в практичному судочинстві, але в перекладі на зрозумілу мову це означає, що коли у вашій давній бакалаврській роботі знайдуть плагіат, то можуть позбавити навіть докторського звання, бо воно ж з’явилося якраз «на підставі» та «з урахуванням».

Для закладів освіти відповідальність — аж до розпуску спецрад, відмови в акредитації освітніх програм. Що виглядає на папері дуже жорстким покаранням. Тобто самі виші тепер будуть дуже сильно зацікавлені боротися з плагіатом, а не тільки стурбована громадськість і сторонні люди.

Ще цікавий момент — регулювання використання штучного інтелекту. Ні, закон його не забороняє. Там просто йдеться, що особа не може вважатися автором твору, якщо він згенерований комп'ютерною програмою в автоматичному режимі. Використання згенерованих частин дозволено лише за умови зазначення цього факту й опису методики формування (або посилання на програму). Ну а видача згенерованого тексту за власний результат без відповідних посилань кваліфікується як академічний плагіат.

Як на мене, рішення дуже прогресивне, я не вірю, що використання ШІ в освіті, принаймні зараз, можна і раціонально заборонити.

У законі також міститься норма, яка дозволяє добровільно відмовитися від звань і регалій у разі наявності плагіату — щоб не проходити принизливої процедури їх позбавлення.

І ще інформація про всі ці порушення заноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), що теж зазначено в законі.

Окремо там ідеться про вже написані роботи й присвоєні звання. Якщо якісь ваші чи чиїсь діяння, зазначені в законі, раніше не були порушеннями, то зараз вас за них за новими нормами не покарають. Закон зворотної дії не має.

Тобто якщо порушення було вчинено до набрання чинності цим законом, до особи може бути застосована лише та санкція, яка була передбачена законодавством або внутрішніми актами закладу на момент вчинення цього порушення, а не за новим законом.

Перевірка дисертацій і кваліфікаційних робіт, захищених до набрання чинності цим законом, може проводитися винятково на предмет дотримання вимог, які були чинними на момент їх створення або захисту. Тобто не можна застосовувати нові, суворіші критерії до старих робіт. Власникам «проффесорських» звань, отриманих давненько, і скомпільованих «літературними рабами» дисертацій можна видихнути.

Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) розглядає скарги щодо плагіату, фабрикації та фальсифікації у наукових роботах (докторів і кандидатів наук) лише у випадку, якщо науковий ступінь було присуджено після 6 вересня 2014 року. І, як на мене, це недолік закону, бо залишає минуле минулому і убезпечує систему від розгляду скарг багаторічної давнини.

Хоч я пишу про це наприкінці, але норма з ч. 2 ст. 17 закріплює «презумпцію академічної доброчесності». Поки факт порушення не встановлено уповноваженим органом — людина вважається доброчесною. Це фундамент.

Закон набирає чинності через шість місяців з дня опублікування. Для цього його ще має підписати президент. Коли чи якщо (бо в теорії президент може повернути на допрацювання чи просто довго не підписувати) це станеться — він вважатиметься опублікованим. Досі він лише проголосований Верховною Радою в цілому. Ознайомитися з проєктом детально можна тут.