Громадська організація CAT-UA оприлюднила дослідження про те, як мешканці Донецької області сприймають регіон у контексті сучасної України. 

В основі дослідження — 50 глибинних інтерв’ю з людьми зі сформованими цілісними уявленнями про минуле, сучасне та майбутнє області. Серед них — громадські діячі, митці, викладачі, науковці, чиновники, депутати, підприємці, військові ЗСУ та журналісти. За результатами інтерв'ю дослідники виокремили три основні проукраїнські наративи.

«Україноцентричний» наратив акцентує на одвічній інтегрованості Донбасу в український простір. У цьому наративі Донеччина представлена як український регіон, що зазнавав і зазнає найбільшого тиску з боку СРСР та нинішньої Росії. Помітним є міф про дві «золоті доби»: перша — «європейська», на межі XIX та XX століть, а друга — після радянського занепаду, українська. Історія краю є історією постійної боротьби проти поневолювача.

Наратив під назвою «Деконструкція радянського наративу Донбасу» говорить про те, що Донеччина унікальна, а її мешканці є носіями особливих умінь та етики. За радянських часів вони часто не помічали українського життя області, але коли у 90-х їх «вигнали» з радянського «раю», вони усвідомили, що є українцями, а «рай» був фейковим. Наратив в основному побудований на запереченні радянських міфів.

«Маріупольський» наратив поєднує море та індустріалізацію й розповідає про те, що місто було побудоване на праці простих українських та грецьких працівників, яких радянська влада русифікувала та репресувала. Коли «Азов» звільнив місто 2014 року, в ньому розпочалося нове життя, однак Росія остаточно зруйнувала місто та знищила життя його мешканців. У багатьох сенсах цей наратив нині є згадкою про шлях до трагедії міста в 2022 році.

«Україноцентричний» та «маріупольський» наративи не вважають мешканців свого регіону надто відмінними від мешканців інших, щонайменше східних, регіонів України. Натомість у «деконструкції» їм приписуються певні унікальні властивості. 

«Україноцентричний» та «маріупольський» наративи обвинувачують мешканців області у співпраці з росіянами. Для «деконструкції» винні не донеччани, а російська пропаганда, а також пасивна українська влада.

У всіх наративах головним ворогом є росіяни. Ставлення до росіян та їхнього імперського впливу є однаково виразно негативним. 

Окрім трьох основних, дослідники виділили два малопоширених, периферійних наративи. Так, елементи «наративу Півночі Донеччини», як-от відсилання до козацької історії тих країв, констатація їх відмінності від «шахтарського краю», можна побачити у відповідях багатьох респондентів з Бахмута, Часового Яру, Краматорська, Слов’янська. Елементи «наративу надазовських греків» помітили у відповідях багатьох маріупольців, які згадували грецьке коріння, мову, культуру, репресії проти греків. 

Загалом у відповідях респондентів помітили песимістичні настрої щодо можливості повернення населення на Донеччину після деокупації. Існують також проблеми, пов’язані зі зміною складу населення за часів окупації, коли значна частина місцевих мешканців — росіяни, а частина українських громадян, навпаки, може виїхати до Росії після звільнення. Деякі респонденти висловили думку, що запорукою миру стане подолання ліній розділення. 

«Спільним для всіх наративів є запит до українського суспільства не допускати звинувачень, що мешканці регіону винні у війні, адже це фактично повторює російські наративи про громадянський конфлікт та виправдовує РФ. А також — проявляти делікатність щодо культурних та мовних вимог. Важливо, що всі погоджуються, що українську мову потрібно популяризувати, але, бажано лагідно. Та загалом надавати кращу допомогу переселенцям», — зазначив керівник CAT-UA Артем Захарченко.

Детальніше ознайомитися з дослідженням можна за посиланням.

Вибірка дослідження включає 50 керівників громадських організацій, громадських діячів, митців, викладачів, науковців, чиновників, депутатів, представників бізнесу, військових ЗСУ та журналістів. Дослідники проводили відбір представників з найбільш полярними поглядами (оцінювалося на основі їхніх публічних висловлювань). Під час дослідження увага була зосереджена на віковій категорії 36–54 роки. Також було включено 11 респондентів віком 18–35 та 8 респондентів віком 55+.

Кожна з передбачених сфер діяльності представлена в обсязі від 5 до 10 респондентів. Кожен субрегіон (Донецьк; Маріуполь та околиці; північ Донеччини; інші міста Донеччини) представлений в обсязі не менш ніж 9 респондентів.  Кожна з груп (ті, хто на момент інтерв’ю проживав на Донеччині; ті, хто виїхав до 2014 року, з 2014 до 2021, і з 2022 року) представлена в обсязі не менш ніж 9 респондентів.

Читайте також:

• Три основні погляди на Україну: які наративи складають ідентичність сучасного українця
• Дослідження CAT-UA: Проросійський наратив повністю зник з публічного дискурсу України

Фото: CAT-UA