29 серпня 2025 року в Києві відбувся міжнародний форум «Інформаційна війна: від спротиву до стійкості», організований ГУР МО України та Інститутом національної стійкості та безпеки за підтримки Представництва НАТО в Україні.

Раніше «Детектор медіа» публікував розмову директора Національного центру інформації про безпеку та оборону (Естонія), засновника та лідера естонсько-української програми «Стійка Україна» Дмитра Теперика з генерал-лейтенантом, начальником Головного управління розвідки МОУ Кирилом Будановим, доповідь одного з учасників панелі «Російські когнітивні та інформаційні технології дестабілізації демократичного світу» Валерія Кондратюка, генерал-лейтенанта, ексначальника ГУР та СЗР України, а також виклад другої панельної дискусії, де учасники обговорили вплив російської пропаганди на міжнародну аудиторію.

Сьогодні розповідаємо про дискусію, яка була присвячена комунікаційним технологіям російської пропаганди та їхньому впливу на суспільну думку українців, а також прикладам протидії ворожим ІПСО.

Учасники панельної дискусії: Рена Марутян, Анатолій Дністровий, Сергій Череватий, Ганна Красноступ, Олександр Алфьоров

Учасниками були голова Українського інституту національної пам’яті, майор запасу ЗСУ Олександр Алфьоров; генеральний директор Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» Сергій Череватий; директорка Департаменту стратегічних комунікацій та промоції української культури Міністерства культури та стратегічних комунікацій Ганна Красноступ; український письменник, художник, лауреат національних і міжнародних премій, офіцер ЗСУ Анатолій Дністровий; директорка Інституту національної стійкості та безпеки, професорка кафедри глобальної національної безпеки Київського національного університету імені Шевченка Рена Марутян. Модерувала дискусію журналістка, співвласниця і шеф-редакторка інтернет-видання «Лівий берег» Соня Кошкіна.

Соня Кошкіна

«Ця дискусія найбільш практична, прикладна та пов’язана зі щоденними зусиллями багатьох державних і недержавних органів та окремих людей в інформаційній війні з Росією», — пояснив перед розмовою представник ГУР МО України Андрій Юсов.

На початку розмови Соня Кошкіна звернулася до Олександра Алфьорова із запитанням, чи є в нашій історії приклади успішної протидії російській пропаганді. Той відповів, що великих перемог у цьому напрямку роботи немає, хоча є приклади невеликих успіхів. «Ми боремося за правду, а от велику пропаганду ми не завжди вміємо робити», — сказав Олександр Алфьоров.

Він пригадав історію, коли у 2014 році, ще за часів його служби в «Азові», міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на майданчику ООН сказав, що в «Азові» служать хорвати. «Ми видали відповідь, що в українській армії є позивні. І сформована ця традиція була з часів Русі, козацтва. Мій офіцер мав позивний “Хорват”. Він був речником “Азову”. І ми кажемо: “Майор Андрій Дяченко, позивний “Хорват”, не є хорватом, прописка в нього — Волинська область. А далі пишемо: “Просимо російську й інші сторони не вважати людей із позивними “Уж”, “Змій” приналежними до плазунів, “Одіссей”, “Гомер” — до історичних персон, а “Сокіл”, “Орел” — до пернатих. І, звісно, це викликало величезний шквал позитивних емоцій, це було весело і круто», — розповів Олександр Алфьоров.

Олександр Алфьоров

А щодо перемог України в історичному вимірі, Олександр Алфьоров називає важливим моментом сформований наратив «Україна — Русь». «Тоді ми навіть не відповідали на пропаганду, ми боролися з фальшем і зробили кілька дуже крутих акцентів, які поставили на місце всю Росію ленінську, денікінську, потім совєтську. Ми запровадили гербом України тризуб і національною валютою гривню. І це була найкраща відповідь. Ми сформували це двома словами: Україна — Русь. Спадкоємець. І це була дієва історія, яку ми тоді виграли», — розповів Олександр Алфьоров.

Генеральний директор Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» Сергій Череватий пригадав ефективну, на його погляд, інформаційну кампанію навколо боїв за Бахмут. Тоді він був заступником командувача ООС «Фортеця» зі стратегічних комунікацій.

«Ми знищили повністю боєздатність навіть у підрозділі головного управління розвідки Росії та такого агресивного підрозділу як “Вагнер”. Я пам’ятаю, що в мене була дискусія з Пригожиним заочно в ефірі. Я сказав, що Бахмут буде останнім рубежем для “Вагнера” — і він зникне. Пригожин тоді на фоні танку записав відео, де назвав мене “генерал Череватий”, підвищив мене у званні. Ми сказали, що десь до двох місяців вони витримають після захоплення Бахмута. Після цього, коли вони зайшли в Бахмут, вони втратили боєздатність, були виведені в Росію та підняли там путч. Ми там багато інформаційної роботи вели. І коли вагнерівці підняли путч, ми виставили гучномовці на нашій ділянці фронту і голосом Левітана наш офіцер говорив: “Товарищи бойцы и офицеры, присоединяйтесь к «Вагнеру»”. І це закінчувалося піснею “Сектора Газа” “Пора домой”», — розповів Череватий.

Сергій Череватий

А вже з суто медійних успішних історій він назвав створення рубрики «Командири нашої перемоги» на «Укрінформі», яка виникла на фоні критики з боку представників політичного істеблішменту на адресу військового командування або ж підрозділів.

«У нас фактично щотижня виходило інтерв’ю з військовим. І це був принцип, що в рубриці з’являються всі, від сержанта, грубо кажучи, до в Кирила Олексійовича (Буданова). І це така була наша реакція на те, що неправильно у воєнний час, напевно, піддавати критиці військове командування. Вже вийшло близько 50 інтерв’ю, і ми вирішили завершити це окремою книгою, яка вийде і буде презентована», — розповів Сергій Череватий.

• Читайте також: Плани та наміри російських спецслужб щодо інформаційного впливу на демократичний світ

Директорка Департаменту стратегічних комунікацій та промоції української культури МКСК Ганна Красноступ нагадала про наративи російської пропаганди, які найбільш негативно впливають на настрої в українському суспільстві.

«Передусім це наратив, що в цій війні Україна не може перемогти. Друге — те, що Україна має домовлятися з Росією і жертви не варті спротиву. Краще втратити територію, ніж втратити життя. Але й далі йдеться, що в Україні, мовляв, зруйнована економіка, тут немає де жити. Що в Україні пригнічують російськомовне населення. І російську церкву. І як вишенька на торті — що українці й росіяни насправді братній народ, один народ. А на фоні того наративу, що ми не можемо виграти в цій війні, цей наратив далі йде на наших зовнішніх партнерів», — розповіла Ганна Красноступ.

Вона продовжила, що оскільки ці наративи впливають на свідомість людей, держава реалізує низку заходів, які спрямовані на підтримку ментального здоров’я, вироблення критичного мислення у людей, медіаграмотності.

«Це робота Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Два проєкти — “Справді” та “Довідка інфо”. Окремо працюємо з українцями за кордоном. Колеги розробили мобільний додаток — орієнтовно 32 країни, 50 000 звантажень. Можливо, зараз уже більше.

Ганна Красноступ

Міністерство у 21-му році разом із Центром запустило національний проєкт з медіаграмотності “Фільтр”. У новому навчальному році 12 з половиною тисяч шкіл отримали інструктивний лист про організацію освітнього процесу — й у всі предмети інтегрується медіаграмотність. А це вплине не тільки на учнів, а й на 350 тисяч педагогічних працівників. Якщо мова про учнів молодшого шкільного віку, то вони, повертаючись додому, розповідатимуть про те, як пройшов їхній день. І завдяки цим матеріалам, які вони отримали, також будуть розповідати про свої уроки. Тобто ми залучаємо до цієї політики впровадження медіаграмотності ще й батьків», — розповіла Ганна Красноступ.

Директорка Інституту національної стійкості та безпеки, професорка кафедри глобальної національної безпеки Київського національного університету імені Шевченка Рена Марутян більш докладно зупинилася на поясненні поняття когнітивна стійкість, на тому, що і як впливає на вміння інтерпретувати події. Вона розповіла, що найвагомішою базою стійкості є культура та ідентичність.

«Розумієте, не тільки звичайну територію, а територію сенсів потрібно захищати. Для цього потрібно чітко збудувати національну ідентичність. Постійно повторюю: національна культура формує національну свідомість. Національна свідомість лежить в основі національної ідентичності, а національна ідентичність — це фактор забезпечення національної безпеки. На ті території, де сформована національна ідентичність, “зелені чоловічки” не заходять», — сформулювала Рена Марутян.

Рена Марутян

Український письменник, художник, лауреат національних і міжнародних премій, офіцер ЗСУ Анатолій Дністровий, відповідаючи на запитання Соні Кошкіної про те, що ми можемо протиставити росіянам як відповідь на їхню пропаганду, запропонував створити «картину апокаліпсиса».

«Ви пам’ятаєте 23 рік, коли підрозділи активних дій Головного управління розвідки заснували безпрецедентний тренд — удари по НПЗ Росії? В результаті чого їхня нафтопереробка обвалилася на 14%. У 2025 році нашими зусиллями, мається на увазі всіх Сил безпеки й оборони, вона обвалилася на 20—22%. Що це означає? Цей процес уже постійний, і він уже створює картину апокаліпсиса для “глибинного” російського народу. Так от, мені здається, настав час наступного кроку для цього процесу — створення ідеологічної надбудови. Я пропоную працювати над картиною російського апокаліпсиса, поглиблювати її. Взагалі російський соціум дуже схильний до апокаліптики. Наше завдання — створити постійну присутність, а це можна зробити засобами інформаційного психологічного впливу, і нагнітати постійний апокаліпсис», — запропонував Анатолій Дністровий.

Анатолій Дністровий

Наприкінці розмови модераторка дискусії Соня Кошкіна запропонувала учасникам поговорити про те, що кожен із присутніх — історики, інформаційники, науковці, творчі люди — може зробити для того, щоб «ця гребля прорвалась і їх усіх затопило».

«От як сучасні історики можуть сприяти розваленню цієї греблі та просуванню вигідних для нас наративів? Буквально 17 хвилин тому ми ту греблю зірвали. Президент України підписав закон про засади державної політики національної пам’яті. Відтепер до національної безпеки належать українська мова, культурна спадщина, історія. 17 хвилин тому ця війна, згідно з законом України, почалася 19 лютого 2014 року й отримала свою назву — Війна за незалежність. Тому історики — це про майбутнє насправді», — сказав Олександр Алфьоров.

«Ми маємо на своєму місці робити все добре і найкращим чином. До прикладу, коли ми в МКСК отримуємо від СБУ інформацію, що хтось із Росії буде організовувати виставку російських книжок або показ фільму із неправильними наративами — щось про “нацистів-українців”, — то ми можемо реагувати. Завдяки співпраці зі Світовим конгресом українців, наприклад, швидко організувалися мітинги українців за кордоном. Для організації реально треба один день, іноді години. Це показує, що завдяки співпраці всіх залучених ми можемо досягти результату. Будемо сподіватися, що у нас усіх це вийде», — сказала Ганна Красноступ.

• Читайте також: Кирило Буданов: Протидіяти масштабній дезінформації неможливо, якщо у вас немає чіткої власної позиції

«Тут дві важливі речі є. Перша — віра в нашу перемогу, тому що в нас ніхто не вірив у 22-му році, але ми сотворили низку див, низку прекрасних операцій. А друге — у воєнному мистецтві є таке поняття як постійні зусилля. Тобто постійні — це те, що роблять наші Сили оборони, удари по їхнім НПЗ. І так усі мають робити на своєму місці. Тобто проявляти стійкість у суспільстві, не піддаватися російській пропаганді, не слухати її. Тому що Росія має багато можливостей ефективно сіяти паніку. Наприклад, те, що деякі наші експерти повторюють, що в Росії невичерпний мобілізаційний ресурс. Це неправда. Хто подивиться просто по демографії, подивиться на їхню географію, — він зрозуміє, що це не так. Тому віра в перемогу, постійні зусилля для досягнення цього, дотримання необхідних для цього норм. Я думаю, що наша сила якраз у тому, що у нас нема авторитаризму, наша сила в тому, що ми горизонтальна нація», — сказав Сергій Череватий.

«Зараз, я думаю, треба координувати зусилля, мати стратегічну мету, а стратегічна мета, я підкреслюю, — це російський “канібалізм” і наша перемога. Ми протистоїмо великому ворогу за ресурсами. Тому, мені здається, потрібно шукати нові болючі точки в російському суспільстві, зокрема, в економіці, в соціальній сфері. Це той пріоритет, де ми можемо показати свою блискучу когнітивну перевагу, яку ми показували під час маневреної війни у 22-му і 23-му роках. От у цьому треба консолідувати зусилля і я думаю, що в нас це вийде», — сказав Анатолій Дністровий.

«Моя ланка — освітня, наукова, я відповідаю за підготовку фахівців. Оскільки  я представляю Інститут публічного управління державної служби, то ми готуємо саме управлінців — не тільки державних службовців, а в цілому управлінців для сфери безпеки й оборони. Тобто готуємо ти людей, що приймають рішення. І оце моя ланка, скажімо, оборони та моя ланка когнітивної війни», — сказала Рена Марутян.

Фото надані ГУР МО України; Укрінформ