29 серпня відбувся міжнародний  форум «Інформаційна війна: від спротиву до стійкості». Організаторами виступили ГУР МО України та Інститут національної стійкості та безпеки. «Детектор медіа» опублікує звіти з кількох дискусій форуму, зокрема з публічного діалогу голови Головного управління розвідки МО України Кирила Буданова з Дмитром Тепериком, директором Національного центру інформації про безпеку та оборону (Естонія).

Сьогодні ж публікуємо доповідь одного з учасників панелі «Російські когнітивні та інформаційні технології дестабілізації демократичного світу» Валерія Кондратюка,  генерал-лейтенанта, ексначальника ГУР та СЗР України.

Сьогодні ми обговорюємо одну з найсерйозніших загроз сучасності — інформаційний вплив країни-агресорки. Це не хаотичні дії, а системна стратегія, яка поєднує методи радянських спецслужб та новітні інструменти XXI століття. Інформаційна війна росії — фронт, що діє безупинно.

Вона має на меті змінювати свідомість людей, розхитувати демократії та створювати побудовану на дезінформації паралельну інформаційну реальність. путін живе у паралельній реальності. На жаль, проблема в тому, що він намагається змусити нас усіх жити в ній разом з ним. У XXI столітті захист правди є не менш важливою складовою національної та глобальної безпеки, ніж захист території. І саме від того, наскільки ми зможемо її захистити, залежить майбутнє демократії у світі.

Стратегічні цілі кремля

Росія переслідує кілька головних цілей:

1) Делегітимізація демократії

москва системно прагне зруйнувати довіру до виборів, судів та медіа. Її мета — посіяти сумнів у чесності виборів, неупередженості судів та незалежності ЗМІ. Вона інвестує у кампанії, які показують демократію як «хаос», а авторитаризм як «стабільність».

2) Розкол серед союзників

кремль знає: перемогти Україну можливо лише у випадку, якщо Захід буде розділений. Тому росія активно працює, щоб протиставити країни ЄС одна одній і зіштовхнути Європу зі США. Класичні меседжі: «американці використовують Європу», «НАТО втягне вас у війну».

3) Послаблення підтримки України

Пропаганда кремля прагне створити картину «втоми від війни». російські наративи: «корупція в Україні», «допомога розкрадається», «санкції шкодять вам більше, ніж росії». 

4) Нормалізація агресії

Ще одна мета — подати війну як «захисну» або «вимушену». рф поширює тезу: «це НАТО спровокувало війну», «росія бореться за мир». Це формує ґрунт для зняття санкцій і повернення співпраці з москвою.

5) Використання виборів як інструменту впливу

кремль бачить у виборах в Україні, Європі та США «вікна можливостей». Його завдання — делегітимізувати процес («це фарс») або підтримати своїх» корисних кандидатів.

Приклади: кампанії на підтримку проросійських політиків у Молдові, Болгарії, Словаччині; спроби підтримки «кандидата миру» в Україні.

Інструменти та виконавці

Ці завдання реалізуються через комплексну роботу:

• ГРУ: підрозділи APT28 («Fancy Bear») і Sandworm, відомі атаками на США, Францію та Україну.
• ФСБ: Центр інформаційної безпеки, який здійснює кібератаки й поширює панічні інформаційні хвилі.
• СЗР: зовнішня розвідка, що працює через дипломатичні прикриття та псевдоекспертів, «Фабрика тролів» у Санкт-Петербурзі: масові кампанії у Facebook, X, TikTok.

Основні тактики

Методи включають:

— клонування медіасайтів (операція Doppelgänger);

— hack-and-leak: злами та «зливи» документів$

— Ddeepfake і аудіофейки: підроблені звернення лідерів;

— «темна» реклама й мікротаргетинг, орієнтовані на чутливі групи;

— Масові SMS та месенджер-атаки для паніки.

Цільові аудиторії

Метою атак стають:

• політичні еліти й парламенти;
• журналісти та редакції;
• родини військових, переселенці, релігійні громади;
• молодь і діаспори.

Електоральні ризики

Особливо небезпечними є атаки на вибори. Якщо в Україні вони відбудуться найближчим часом, росія:

— делегітимізуватиме процес («вибори під час війни незаконні»);

— запустить deepfake у «день тиші»;

— атакуватиме ЦВК і місцеві сайти;

— просуватиме «вигідних» кандидатів («мир за будь-яку ціну»);

— використовуватиме так званих кандидатів-спойлерів і кандидатів-двійників.

Вигідні кандидати та можливі шляхи їх підтримки

росія не обов’язково ставить на відверто проросійських політиків — після 2014 року це стало токсичним брендом. Замість цього Кремль підтримує тих, хто може позиціюватися як «прагматичні» або «миротворці». Їхні меседжі: «мир за будь-яку ціну», «замороження війни заради економіки», «санкції шкодять звичайним людям», «Україна має домовитися напряму з росією без Заходу».

Основні шляхи підтримки таких кандидатів:

1) Інформаційне підживлення: масове просування їхніх цитат у Telegram, YouTube та клонованих медіа; створення ілюзії підтримки через бот-мережі.

2) Дискредитація опонентів: поширення компромату, deepfake та фейкових «зливів» проти конкурентів.

3) Фінансування через проксі: використання закордонних громадських обʼєднань, «фондів миру» та бізнес-структур для прихованої підтримки. 

4) Мікротаргетинг у соціальних мережах: реклама для чутливих груп (родини мобілізованих, переселенці, малий бізнес).

5) Спойлер-кандидати: технічні двійники для відбору голосів і штучна конкуренція з проєвропейськими силами.

Ризики для України

Поява «миротворчого» кандидата, який працюватиме в інтересах кремля, підрив довіри до виборчого процесу, загострення розколу суспільства за лінією «мир за будь-яку ціну» проти «перемоги до кінця».

Нові тенденції

У 2024–2025 роках з’явилися нові небезпечні тенденції у російських інформаційних атаках:

1) Використання штучного інтелекту (AI)

кремль застосовує генеративні моделі для масового створення текстів різними мовами, синтетичних відео та аудіо для імітації голосів і облич політиків. Автоматизовані «ботоферми» створюють десятки тисяч реалістичних акаунтів. У 2024 році виявлено мережу, яка поширювала AI-згенеровані тексти у соцмережах ЄС.

2) Мультиплатформні кампанії.

росія тепер одночасно діє у Telegram, TikTok, YouTube, X та навіть ігрових чатах. Це створює ефект багатоголосся, коли одне повідомлення повторюють десятки різних «незалежних» джерел.

3) «Локалізація» дезінформації

Меседжі кремля адаптуються під локальні контексти: у Польщі — про біженців, у Німеччині — про енергетику, у США — про «втому від України». Для цього залучають місцевих блогерів, журналістів і навіть політиків.

4) Синергія кібер- та інформаційних атак

Після зламу даних одразу запускаються інформаційні кампанії. Приклад: хакери ГРУ викрадали документи виборчих штабів, які потім публікували «незалежні» сайти як «сенсації».

5) Маніпуляція алгоритмами соцмереж

кремль використовує «ботоферми з геолокацією», щоб просувати меседжі в конкретних країнах, а також «like-farms» для створення ілюзії масової підтримки. Підрив довіри до технологій.

6) Використання deepfake

Це не лише вводить в оману, а й формує відчуття, що «тепер нікому не можна довіряти». Це руйнує основу суспільної довіри та послаблює демократії зсередини.

Контрзаходи

1) Регуляторика та співпраця з платформами

Необхідно створити єдиний стандарт прозорості політичної реклами, впровадити спільні бази даних фейків і бот-мереж, забезпечити від платформ швидке маркування й видалення координаційних кампаній упродовж 24–48 годин.

2) Кіберстійкість

Потрібно посилити захист виборчої інфраструктури (MFA, резервні сервери, гарячі резерви), регулярно проводити навчання для держслужбовців і журналістів, інтегрувати Україну у спільний CERT-альянс з ЄС та НАТО.

3) Комунікаційні інструменти

Слід застосовувати prebunking — попереднє пояснення можливих фейків, а також rapid response — інституціоналізовану модель «30 хв — 3 год — 24 год». Потрібне створення єдиної національної платформи «вікна правди».

4) Суспільна стійкість

Це медіаграмотність у школах та університетах, робота з чутливими групами (родини військових, переселенці, пенсіонери), а також підтримка незалежних ЗМІ й фактчекінгових ініціатив.

5) Міжнародна координація

Йдеться про спільні розслідування і звіти, санкції проти організаторів дезінформаційних кампаній та активне просування контрнаративів.

Інформаційна війна росії — це не допоміжний інструмент, а повноцінний фронт, який діє 24/7. Її головна мета — посіяти розкол, підірвати довіру громадян до власних держав і залишити Україну на самоті перед обличчям агресії.

Але ми вже маємо підстави для оптимізму. Україна змогла вистояти у найважчих інформаційних атаках, створила дієві механізми фактчекінгу та кризових комунікацій. Європейський Союз заблокував основні російські пропагандистські канали, а НАТО визнав інформаційну сферу повноцінним доменом оборони, поряд із суходолом, морем, повітрям та кіберпростором.

Проте наступний крок має бути ще амбітнішим. Нам потрібно перейти від реакційних заходів до проактивної стратегії:

• передбачати дезінформаційні кампанії ще до їх початку;
• розвивати стійкість суспільства через освіту та медіаграмотність;
• будувати глобальну коаліцію демократій для швидкої реакції на атаки кремля. 

росія може поширювати тисячі фейків, але вона безсила проти правди, яка підкріплена нашою єдністю та солідарністю. Найпотужнішою зброєю проти дезінформації є довіра громадян до демократичних інституцій та міжнародне партнерство.

Валерій Кондратюк, український офіцер, генерал-лейтенант, ексначальник ГУР та СЗР України

Читайте також:

• «Україна має перенести інформаційну боротьбу на територію РФ», - Олександр Корнієнко
• Російсько-українська війна змусила спецслужби змінити підходи до інформаційної безпеки, — Кирило Буданов
• «Україні потрібно доносити світу, що у війні винен не лише Путін, як це розповідають "хороші росіяни"», — Наталія Лигачова