28 травня відбулася онлайн-зустріч «Прозоре відновлення регіонів: голос журналістів», організована ГО «Вікно відновлення» за підтримки International Media Support (IMS). Цей захід став завершальним етапом проєкту, в рамках якого 11 медіа створили 30 розслідувань про відновлення регіонів від наслідків війни. Ознайомитися з усіма публікаціями можна за посиланням.

Участь у дискусії взяли представники регіональних і всеукраїнських медіа, громадських організацій і розслідувальних центрів, зокрема «Bihus.Info», ГО «Інститут масової інформації», «Слідство. Інфо», «МОСТ», «Антикорупційний вимір», «Східний варіант», «Zaxid.net», Trap Aggressor, «Кордон. Медіа», «Еспресо: Біла Церква» й інші.

Спікери не лише презентували свої матеріали про відбудову, а й розповіли про основні виклики для медіа в регіонах, труднощі з доступом до інформації, відсутність перспектив для молодих журналістів і не завжди вдалу співпрацю з загальноукраїнськими медіа. «Детектор медіа» публікує головні тези з виступів учасників дискусії.

Якою була співпраця регіональних медіа з ГО «Вікно відновлення»

Голова організації Анастасія Руденко розповіла, що в питанні відбудови до України існує безпрецедентна увага від міжнародних партнерів, адже це нетиповий випадок, коли відновлення відбувається під час війни. Партнери розуміють, що правда про те, як саме відбувається це відновлення, — не в красивих заявах на форумах, а в історіях, які створюються на місцях, у громадах, де це відновлення триває. У створенні таких історій роль регіональних медіа є незамінною, адже вони можуть перевірити, як ці заяви виконуються і де відбудова навпаки гальмується.

«“Вікно відновлення” існує саме для того, щоб створювати середовище, в якому журналістика вижила та впливала. Для цього ми й об’єднуємо медіа, експертні організації, шукаємо можливості, менторимо, забезпечуємо юридичну підтримку, допомагаємо з аналітикою, аби ці матеріали були почутими», — сказала Анастасія Руденко.

Анастасія Руденко

Національний радник International Media Support в Україні Роман Кіфлюк повідомив, що наразі організація намагається включити медіа, які постраждали від війни, були змушені релокуватися чи перебувають під загрозою закриття, у перелік об’єктів відновлення: «З минулого року ми намагаємося зробити так, щоб наші українські медіа — не лише ті, що входять у мережу “Вікно відновлення”, а всі якісні українські медіа — теж стали частиною відновлення. Ми цю тему порушували торік на Міжнародній конференції з питань відновлення в Берліні, й хочемо набагато голосніше про це сказати цього року в Римі, тому що всі процеси, всі кошти, довіра іноземних партнерів можуть залишитися десь у тіні, якщо не буде кому про це розповідати».

У чому саме полягала підтримка регіональних журналістів у створенні розслідувань, розповіла координаторка проєктів «Вікно відновлення» Євгенія Стаднік. «Ми надавали фінансування на комунікаційну підтримку, розповсюдження в соціальних мережах, таргетинг, менторство від провідних українських журналістів-розслідувачів. Медіа отримували усні та письмові консультації, проходили тренінги на теми, де їм потрібно було підвищувати експертизу. Така співпраця направду неймовірна, тому що це не тільки безпосереднє навчання, а й розширення контактів».

Вона додала, що медіа отримували також юридичний супровід, зокрема з вичиткою матеріалів допомагали юристи з Інституту розвитку регіональної преси та юристи «Bihus.Info».

Загалом участь у проєкті взяли 11 медіа з Херсонщини, Донеччини, Миколаєва, Київщини, Прикарпаття, Одещини, Дніпропетровщини та Львівщини, а загальна кількість переглядів розслідувань у медіа перевищила мільйон.

Кількість переглядів та охоплення матеріалів в рамках проєкту

Перед якими труднощами поставали медіа

Більшість учасників дискусії розповідали про ігнорування запитів і загалом погану комунікацію з місцевою владою. Зокрема, журналістка онлайн-медіа «Східний варіант» Валерія Круподеря говорила, що відповіддю на мовчання або агресію представників влади може бути підтримка активістів і національних медіа: «Часто саме регіональні медійники перебувають під загрозою тиску, від них вимагають видалити той чи той матеріал. Якщо національні медіа будуть брати розслідування у передруки, буде розголос — і регіональні журналісти матимуть певний захист. Важливість такої кооперації саме в цьому, аби ми не застрягали в регіональній бульбашці, особливо в областях, де зараз тривають дуже активні бойові дії».

Головна редакторка онлайн-медіа з Одещини «Антикорупційний вимір» Олена Кравченко назвала ще низку бар’єрів, які найбільше гальмують роботу журналістів-розслідувачів, зокрема на півдні.

«На локальному рівні розслідувальної журналістики не спалахують нові зірки. Є навчальні програми, є над чим і де працювати, але молоді, амбітні, зубаті журналісти не лишаються. Наприклад, у нас у редакції — троє журналістів-розслідувачів, у яких близько десяти років досвіду роботи. Зараз ми змушені більше займатися менеджментом, а залишити нашу журналістську роботу нам нема на кого», — сказала Олена Кравченко.

Наступний виклик, за словами журналістки — це посилення юридичного тиску. До редакції надходили запити на спростування інформації, посилаючись на вигадані норми закону. Або ж у журналістів вимагали спростування того, що вони взагалі не публікували. На думку Кравченко, це виглядає як вимотування їхнього ресурсу.

Окремою проблемою вона назвала психологічний стан команд. Якщо раніше редакції могли власними силами шукати психологічну підтримку та ретрити, то зараз це робити складніше через виснаження всіх членів команди.

Олена Кравченко

Що стосується фінансових труднощів, то журналістка пояснила, що медіа потрібна інституційна, а не проєктна підтримка: «Коли донори концентруються лише на проєктній допомозі, у нас виходить дві роботи: одна безплатна, а інша — щоб не вмерти з голоду. Маленькі локальні медіа критично потребують саме інституційної підтримки».

Також вона розповіла про випадки недоброчесності з боку колег: «Зараз зростає конкуренція за фінансування, й у нас з’являються недобросовісні конкуренти. Коли медіа, які ніколи не були незалежними та мали власника, тепер виходять із заявою, що їх вирішили закрити, але вони не хочуть закриватися, тож дайте їм фінансування. І донори їх радо вітають.

Але тут є велика проблема, бо насправді ніхто не перевіряє, наскільки у таких редакцій справді власник відійшов від справ. Часто такі редакції самі скомпрометовані. Ми іноді, коли моніторимо результати конкурсів, бачимо там знайомі назви й не розуміємо, як ці люди там опинилися.

І ще одне дуже важке питання. За останній рік ми стикалися з некоректною, а іноді навіть недоброчесною поведінкою деяких донорів і українських суб’єктів. У нас нульова толерантність до корупції, і коли під вивіскою боротьби з нею відбувається щось незрозуміле, хочеться вірити, що це безлад і людський фактор, але все частіше хочеться вжити слово “договорняк” і “розпил бабла”. Ми маємо виносити це назагал, бо так бути не повинно».

Головною причиною браку медійників у регіонах журналістка «Слідство.інфо» Яніна Корнієнко назвала фінансування, адже молодь очевидно прагне заробляти більше. Крім того, в регіонах менше ресурсів, аби тримати велику кількість вузькопрофільних експертів, які можуть робити розслідування. Також журналістка окреслила безпекові ризики, які в регіонах є більш імовірними, ніж у загальнонаціональних медіа. Фігуранти можуть погрожувати та переслідувати розслідувачів, але на локальному рівні ці погрози отримують менше резонансу.

Проте, на її думку, не кожен вплив входить у компетенцію журналістів, і деякі питання після публікації розслідувань лежать більше в площині місцевих активістів.

Яніна Корнієнко

«Можливо, треба думати про те, щоб створювати локальні осередки антикорупційних ініціатив, які будуть лобіювати ці справи. Якщо ми говоримо про національний рівень, то є ЦПК й інші організації, але на локальному рівні їх не вистачає. Це відчувається під час отримання коментарів. Наприклад, коли ми робили матеріали з одеським медіа, в нас було критичне питання, хто нам може прокоментувати ситуацію з відбудовою. Всі люди, які нам спадали на думку, мали свої особисті інтереси й не були об’єктивними спостерігачами. Доводилося звертатися до організацій, які можуть дати загальну оцінку, і це здебільшого київські організації. Я думаю, що це симптом того, що немає на місцях потужних громад, і, можливо, це питання трошки виходить за межі журналістики», — пояснила Яніна Корнієнко.

Засновниця та журналістка хмельницького онлайн-медіа «Жар.info» Альона Береза також розповіла про досвід отримання публічної інформації та додаткову потребу у коштах: «Ми пишемо скарги, передаємо їх до омбудсмена — і 90% із них у нас успішні. Запорука того — не писати запити від журналістів, тому що Уповноважений усе ж таки працює з громадянами, й коли проходить скарга від журналістів, починаються перекидання на поліцію».

Проте є справи, коли Уповноважений із прав людини допомогти не може, тож медіа звертається до суду. На цьому етапі виникає питання судового збору, який на рівні різних судових інстанцій може складати до декількох тисяч гривень. Якщо медіа має одразу кілька судових справ, ці витрати стають відчутними.

Як зробити голос регіонів гучнішим

У цьому питанні позиція багатьох спікерів дискусії збіглася — національні медіа мають частіше звертатися до регіональних колег. Піарниця та комунікаційниця в «Кордон.Медіа» Оксана Щербак сказала, що національні медіа частіше подають інформацію сухо, що не викликає співчуття в аудиторії, а регіональні медіа не просто фіксують факти, а показують реальне життя у громадах, куди національні редакції зазвичай не доїжджають.

«Наші воєнкори майже щодня вмикаються в національний марафон із місця подій. Ми взаємодіємо з провідними українськими онлайн-виданнями. Але все одно Сумщина часто залишається в інформаційній тіні. І, як на мене, все просто — національні медіа часто орієнтуються на швидкість, а не на глибину», — каже Оксана Щербак.

Інша проблема, за словами піарниці, полягає в тому, що більшість національних журналістів не знайомі з регіональними редакціями особисто: «Необхідно створити майданчик, де регіональні медіа зможуть презентувати свої історії. Це можуть бути популярні дайджести, медіаобміни, редакційні партнерства. Бо зараз це виглядає так, що хто перший дав інформацію, того і слухають, а якісні новини лишаються без уваги.

Важливо встановити саме особисті контакти між регіональними та національними редакціями, можливо, мати координаторів у кожній області, які будуть відповідати за цю співпрацю. Треба регулярно обмінюватися контентом, щоб був якийсь зворотний зв’язок. Ми можемо навіть надсилати ексклюзивні історії з прифронтових сіл, куди більше ніхто не їздить, а нам кажуть: “Нам це не цікаво, бо це маленьке село на кордоні, ми не будемо про це писати”. І це не окей.

Можна робити публікації зі спільним брендингом — ми робимо історію, ви її масштабуєте. Це теж співпраця, що може бути вигідна».

Оксана Щербак

Переваги такої співпраці підтвердила головна редакторка «Еспресо: Біла Церква» Катерина Головіна. Медіа є структурним підрозділом, кореспондентським пунктом всеукраїнського телеканалу «Еспресо».

«Біда наших місцевих посадовців у тому, що вони не знають, як на нас вплинути. Якщо хочуть, можуть іти на всеукраїнський рівень і там спробувати домовлятися, але вони цього, відповідно, не роблять. Ніхто не має права перешкоджати нашій журналістській діяльності, бо вони знають, що це буде скандал всеукраїнського рівня. Тобто краще дати дозвіл, дати зайвий коментар, але не ігнорувати наші запити. Сам бренд “Еспресо” підсилює нас як регіональне медіа у розв’язанні багатьох проблемних питань», — розповіла редакторка.

Стосовно юридичного супроводу також висловилася журналістка «Bihus.Info» Наталя Лазарович. Під час її співпраці з журналістами з регіонів, які працюють з темою відновлення зруйнованих об’єктів, вони часто не отримували відповіді на запити, зокрема щодо актів виконаних робіт. У таких випадках вона порадила звертатися до платформи «Свої люди» «Bihus.Info», де надають безплатну юридичну допомогу для журналістів та активістів. За її словами, юристи цієї платформи вже понад два роки працюють над цією темою і неодноразово допомагали журналістам повторно надсилати запити й обґрунтовувати суспільну важливість.

Наталя Лазарович

«Ми також стикаємося з цією проблемою, але, можливо, не так часто, як регіональні медіа, адже тут є фактор загальнонаціональної розслідувальної редакції. Коли ми надсилаємо запит, то працює більше репутаційна історія», — пояснила журналістка.

Директорка ГО «Інститут масової інформації» Оксана Романюк сказала, що видимість регіональних медіа з початку повномасштабного вторгнення зросла. Аби зробити роботу медіа більш ефективною, вона радить частіше робити продовження своїх розслідувань, самим перевіряти свій вплив і результат.

«Ми самі маємо себе популяризувати. Взяти коментар у прокурора, спитати когось із чиновників, зробити про це новину. Ми маємо самі себе хвалити, інакше наш поїзд не поїде», — пояснила директорка ІМІ.

Оксана Романюк

Вона додала, що в часи фінансової кризи на ринку в підтримці незалежних медіа має бути зацікавлений український бізнес, адже це також питання безпеки.

«Звісно, це має відбуватися без втручання в редакційну політику. Я розумію, що не з усяким бізнесом можна запартнеритись, але я все ж таки вірю, що в нас є ініціативи, які могли би підтримати незалежні медіа, тому що це дуже важливий елемент стійкості держави», — прокоментувала Оксана Романюк.

ІМІ також надає допублікаційну юридичну підтримку, яку можна отримати за посиланням або звернутися до медіаюристів на гарячу лінію.

Задля юридичної допомоги «Bihus.Info» можна звернутися на пошту push@bihus.info.

Аби збільшити аудиторію в темі відбудови та підключитися до агрегатора новин «Вікна відновлення» медіа можуть написати на network@recovery.win.