Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими 23 травня 2025 року організував дискусію на тему: «Табу чи обов’язок суспільства: обговорення проблем зниклих безвісти і військовополонених».

У дискусії взяли участь визволений з полону морський піхотинець Юліан Пилипей, брат полоненого бійця бригади «Азов» Руслан Олійник, військовий психолог Андрій Козінчук, представник Координаційного штабу Олег Слободяник та медіаекспертка «Детектора медіа», голова наглядової ради Суспільного і членкиня Комісії з журналістської етики Світлана Остапа.

Юліан Пилипей, відповідаючи на питання, чи допомагають публічні акції та висвітлення в медіа про них полоненим вибратися з полону, сказав: «Чим більше суспільство буде обговорювати проблеми військовополонених, і медіа будуть це висвітлювати, тим більше шансів нашим людям вибратися з полону».

Учасники обговорили роль медіа, громадських ініціатив і держави у формуванні відкритого діалогу.

На думку Андрія Козінчука, медіа нецікаво постійно робити матеріали про акції на захист військовополонених і зниклих безвісти, бо це «одна й та сама картинка з картонками».

«А я не згоден. Ви запитайте у кожної людини, яка там стоїть, про її історію. Фільми можна знімати. Це необхідно знімати і показувати. Але тут важливо, хто формує думку: медіа чи ті, хто розповідає історії. У мене немає відповіді на це питання», — сказав він.

На його думку, висвітлювати можна з кількох ракурсів: розповідати про спільноту людей, яка чекає, або тих, хто дочекався, і власне тих, хто звільнився. Є як позитивні, так і негативні історії. Щодо етичності, то, на думку Козінчука, є дві неприпустимі речі: забути про полонених і зниклих безвісти і порушувати особисті кордони.

Олег Слободяник розповів про майданчик для відкритої комунікації родин зниклих безвісти та полонених на основі Координаційного штабу. Зокрема й про тонкощі висвітлення цієї тематики.

Він вважає, що дуже часто теми військовополонених перебувають у тіні інших. За словами рідних зниклих безвісти і військовополонених, є перекіс у висвітленні цієї теми, бо більше говорять про азовців, морську піхоту, а про інших ні.

«Хоча ці історії дуже схожі, бо біль матері чи дружини, які очікують, однаковий. Різниця тільки в термінах зникнення чи перебування в полоні. Ми ніколи не говоримо рідним військовополонених: "Не проводьте акції". Але є речі, які не варто поширювати. Бо ворог, на жаль, використовує родини в своїх лихих задумах. Відношення до наших полонених не змінюється, а міжнародний тиск, на жаль, досі слабкий. Треба про це говорити й медіа, бо якщо не говорити про проблеми, то вони не будуть вирішуватися», — сказав він.

Світлана Остапа вважає, що головне у висвітленні цієї теми — це не нашкодити людині і нашій державі, яка стікає кров’ю.

«Іноді від медіа люди вимагають взаємовиключних речей. Хочуть, щоб звертали більше уваги, а коли так стається, то у відповідь можемо почути, що ви кругом лізете зі своїми камерами. Суспільне дуже активно висвітлює цю тему. Це і новини, і документальні проєкти. Головне для нас — не нашкодити і з повагою висвітлювати. На мою думку, не варто лізти з камерою в обличчя звільненому, який тільки вийшов з автобуса під час обміну. Не варто використовувати емоції для хайпових заголовків», — сказала Світлана Остапа, додавши, що КЖЕ підготувала під час повномасштабної війни багато різних рекомендацій медіа.

За її словами, варто підготувати й рекомендації щодо висвітлення теми військовополонених.

• Читайте також: Як не нашкодити у спілкуванні зі звільненими з полону та при цьому не замовчувати правду

Нагадаємо, що нещодавно в інтерв'ю «Детектору медіа» представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко розповів про проблеми з обміном цивільних та наголосив на необхідності інституалізації структури.

Фото Українського кризового медіацентру