«Іншим було гірше, але й мене били непогано». Як грузинська поліція нападає на журналістів

«Іншим було гірше, але й мене били непогано». Як грузинська поліція нападає на журналістів

11 Грудня 2024
318
11 Грудня 2024
15:00

«Іншим було гірше, але й мене били непогано». Як грузинська поліція нападає на журналістів

Юрій Луканов
вільний журналіст, для «Детектора медіа»
318
Понад 70 грузинських журналістів стали жертвами атак поліції під час протестів, що тривають із 28 листопада.
«Іншим було гірше, але й мене били непогано». Як грузинська поліція нападає на журналістів
«Іншим було гірше, але й мене били непогано». Як грузинська поліція нападає на журналістів

Протести в Грузії почалися 28 листопада, після того, як прем’єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе заявив, що уряд відмовляється до 2028 року від переговорів щодо вступу до Європейського Союзу. Ця заява була відповіддю на рішення Європарламенту не визнавати жовтневі вибори до парламенту Грузії через «численні порушення, які мали місце під час виборів, зокрема залякування виборців, маніпуляції голосуванням, втручання в роботу спостерігачів і журналістів».

У день, коли Кобахідзе виступив із заявою, в Тбілісі на протести вийшли тисячі людей. Поліція застосувала сльозогінний газ і водомети, затримала близько 50 людей, багато постраждалих були змушені звернутися за медичною допомогою. Від дій поліції постраждало і багато медійників, на яких поліція нападає цілеспрямовано.

Серед них — 32-річний журналіст грузинського онлайнового медіа «Publika» Александр Кешелашвілі свою ситуацію описав вельми стисло: «Побили, затримали, забрали камери. У мене зламаний ніс. Іншим було гірше за мене, але і мене били непогано, так». Він працював на протестних акціях у Тбілісі біля парламенту.

Інцидент із Кешелешвілі стався в ніч із 28 на 29 листопада. Він фотографував протести з правого боку парламенту перед поліцейським кордоном. Там зібралося близько 20 журналістів.

За нами з’явився якийсь чоловік із протестувальників і почав кричати образливі слова на адресу поліції,  — розповідає Кешелашвілі.  — Поліція намагалася арештувати його. Але замість нього дуже агресивно атакувала журналістів.

Його штовхнув поліцейський. Александр намагався зробити кілька кроків назад, але його схопили. Він намагався визволитися, сказав, що він журналіст. Запитав: «Що ви робите?!». Замість відповіді отримав удар в обличчя кулаком.

Александр Кешелашвілі після побиття. Фото з фейсбуку

Александр на хвильку втратив свідомість і впав. Коли розплющив очі, то отримав удар ногою в обличчя. У нього потекла кров. Тим часом поліцейський забрав у нього дві його фотокамери.

Потім його засунули в поліцейську машину і привезли у відділок. Він просив дати йому можливість зателефонувати адвокату. Вони попросили почекати, але подзвонити так і не дозволили. Потім запропонували підписати протокол, згідно з яким він використовував лайку на адресу поліції. Александр відмовився.

Оскільки кров із носа у нього не зупинялася, йому викликали швидку та відвезли до лікарні. Виявилося, що в нього зламаний ніс. Йому зробили операцію. Він має пройти реабілітаційний курс від 10 до 14 днів.

Дві конфісковані камери йому так і не повернули. Александр вважає, що поліцейський украв їх. За його словами, вони разом з об’єктивами коштують понад 5 тисяч доларів.

У нас невелике медіа. В нас всього три камери й дві з них у мене вкрала поліція, — сказав він.

Початок поклав православний комуніст Гаврилов

54-річна виконавча директорка Хартії журналістської етики (незалежна асоціація журналістів Грузії «ДМ») Лія Чахунашвілі згадує, що проблеми в стосунках влади й журналістів почалися ще за часів президента Міхеїла Саакашвілі.

Тоді ухвалили законодавство, яке було досить сприятливим для вільної преси, свободи слова. Але тоді влада теж хотіла контролювати медіа, зокрема економічними засобами  — контролювали рекламний ринок і розподіл рекламних ресурсів. Але при тому влада прислухалася до наших західних партнерів і реагувала на їхні зауваження. Однак нинішня влада, партія «Грузинська мрія», в якій на початках були пристойні люди, але пішли звідти, вивела сьогодні стосунки з медіа на зовсім інший, брутальний рівень,  — каже Чахунашвілі.

Виконавча директорка грузинського відділення Хартії журналістської етики Лія Чахунашвілі. Фото Юрія Луканова

Уперше поліція повелася брутально під час так званої «ночі Гаврилова». У червні 2019 року люди вийшли на протест проти експансії Росії в Грузію. Сталося це після того, як голова Міжпарламентської асамблеї православ’я комуніст Сергій Гаврилов керував засіданням асамблеї, яке проходило в приміщенні грузинського парламенту, з крісла спікера парламенту — це викликало масове обурення грузинів.

Тоді під час масових заворушень постраждали понад 30 журналістів. Така практика триває і понині.

У липні 2021 року понад 50 журналістів постраждали від радикалів, котрі зірвали прайд ЛГБТ-спільноти. Поліція не втручалася. Незабаром побитий оператор телеканалу «Пірвелі» Лексо Лашкарава помер.

Лія показує список журналістів, які стали жертвами вже сьогоднішніх атак поліції — з 29 листопада по 3 грудня. Таких випадків нараховується понад сімдесят.

Звісно, були травми, яка сталися через сльозогінний газ, котрий був один на всіх. Це можна списати на випадковість. Однак є чимало цілеспрямованих нападів з боку поліції. І є відеодокази таких нападів, — каже Лія.

Наприклад, репортера телеканалу «Формула» Гурама Рогаву поліцейський виштовхав із місця події під час ввімкнення в прямому ефірі. А також побив, зламавши йому кістку на обличчі та ключицю.

Журналіста «Радіо Свобода» Давіта Цагарелі під час прямого ефіру поліцейський ударив у живіт і повалив на землю.

Лія підкреслює, що поліція не розбирає, хто з журналістів провладний, а хто критично ставиться до уряду. Понад те, був поранений громадянин Німеччини Домінік Райхерт, який працює на російський пропагандистський ресурс Russia Today. Раніше в мережі також було відео цього епізоду, але потім воно зникло.

Вона каже, що поліцейські знімають журналістів і активістів — є відео, де журналісти запитують, для чого поліція їх знімає. На її переконання, поліція отримала цілеспрямовану вказівку нападати на журналістів, щоб перешкодити їм фіксувати злочинні дії людей у поліцейській формі. Вона припускає, що фотографії журналістів передають із рук у руки. Якщо не можна напасти одразу, то це роблять потім.

Чахунашвілі вважає, що саме так сталося з продюсером «Радіо Свобода» Бекою Берадзе. Його затримали разом із братом, який не має відношення до медіа, 1 грудня на світанку неподалік від будівлі парламенту під час протесту, і перевели його до ізолятора тимчасового тримання. Берадзе розповів, що силовики при цьому били його.

Його звинуватили у дрібному хуліганстві та непокорі співробітнику поліції, однак у результаті справу не передали до суду і через 48 годин його звільнили без притягнення до адміністративної відповідальності.

Жінки стали мішенню

Фотографія 33-річної журналістки Маріам Нікурадзе з’явилася у медіа у перші дні протестів. Вона була і до того відома, але цього разу обличчя її мало сліди опіків. Виявилося, що вона потрапила під струмінь води, яку поліція використовувала для розгону акцій протесту. Саме після цього на її обличчі з’явилися опіки.

Маріам Нікурадзе з опіками на обличчі. Фото з платформи Х. 

Вона кілька років тому заснувала з колегами англо- і російськомовний сайт «OC Media». Попри свій керівний статус вона працює як репортерка. Зокрема, висвітлює протести.

Коли вода потрапила мені на обличчя, я втратила орієнтацію, не могла рухатися, я була нерухома, — розповідає вона. — Один із моїх колег упізнав мене і допоміг дістатися до швидкої допомоги. Мені довелося провести там близько 10—15 хвилин, щоб прийти до тями й продовжити роботу.

Організація «Молоді юристи Грузії» заявила, що поліція додає у воду хімічні речовини, які призводять до опіків. Пізніше в пабліках поширилася інформація, що лікарі просто на проспекті Руставелі підписували петицію з вимогою припинити застосування хімічних речовин для розгону демонстрантів.

Попри обпечене обличчя, Маріам продовжила працювати — знімала жорсткі арешти учасників протестів. Поліцейські двічі вибивали у неї з рук телефон.

29 листопада вона намагалася сфотографувати кількох операторів, яким водомет вдарив у спину і вони попадали. Вона тут же отримала такий же удар водою і впала поруч з операторами, впустивши камеру й телефон.

Розповідає, як 2 грудня потрапила разом із протестувальниками в оточення поліції, які заарештовували людей. Вони випустили сльозогінний газ.

Було дуже страшно, — каже Маріам, — адже з оточення не було куди тікати. До мене підбіг поліцейський і схопив мене, але я показала бейдж і сказала, що я — преса. Він відпустив мене, але розлютився і штовхнув мене до стіни будинку. Моя камера вдарилася об стіну й екран був пошкоджений.

Лія Чахунашвілі каже, що під час нинішніх протестів з’явилася нова негативна тенденція. Якщо раніше силовики уникали нападати на жінок, то тепер вони не соромляться це робити. Журналісток атакують не менш агресивно, ніж їхніх колег-чоловіків.

Репортерку телеканалу «Формула» Нуцу Бахуташвілі вдарили в спину. Вона кричала, що вона журналістка, але за нею гнався поліцейський і бив її. Це добре видно на відео.

Маріам Гапріндашвілі з телеканалу «Прівелі» отримала серйозну травму голови, втратила свідомість і потребувала госпіталізації та хірургічного втручання. Їй було діагностовано струс головного мозку.

Чи є надія на справедливість

Керівник неурядової організації «Медійна адвокаційна коаліція» Мамука Ангуладзе розповідає, що слідчі органи лише вдають, що розслідують злочини проти журналістів. Але насправді вони не виконують своїх обов’язків, і винні у нападах на працівників медіа лишаються непокараними. Така безкарність спонукає зловмисників і далі діяти не в правовому полі.

Чи не єдиний випадок — покарання шістьох людей, причетних до вбивства Лексо Лошкарави. Вони отримали по п’ять років, апеляційний суд знизив покарання до чотирьох. Двоє з них вийшли на волю достроково.

— Я не знаю, скільки разів я була у слідчій службі за останні кілька років, — каже Маріам Нікурадзе. — Вони розпочинають розслідування, але нікого не притягують до відповідальності. Але ми все одно робимо це, тому що ми віримо, що в якийсь момент справи дійдуть до Суду з прав людини в Страсбурзі.

Журналістка за роботою. Фото Юрія Луканова

Александр Кешелашвілі не отримав виклику до суду через своє затримання поліцією. Він сам разом з адвокатом написав заяву до слідчих органів.

— Практика моїх колег свідчить, що це марна справа, — каже він. — Я не вірю, що це закінчиться успіхом. Буду звертатися до Європейського суду з прав людини.

8 грудня грузинські журналісти на Площі Першої демократичної республіки провели акцію протесту проти насильства щодо працівників медіа.

На запит «Детектора медіа» до міністерства внутрішніх справ Грузії прийшло посилання на брифінг заступника міністра внутрішніх справ Александра Дарахвелідзе від 8 грудня.

«Громадськість чітко побачила низку насильницьких інцидентів під час мітингів, на жаль, включаючи насильницькі інциденти, які мали місце вчора, в результаті яких постраждали журналісти, — сказано в ньому. — Міністерство внутрішніх справ засуджує будь-які форми насильства, і кожне відомство докладе всіх зусиль, щоб кожен винний був покараний за всією суворістю закону. За кожним фактом насильства як МВС, так і відповідними органами розпочато розслідування та проводяться інтенсивні слідчі дії з метою встановлення осіб, причетних до злочину, та притягнення їх до відповідальності».

Далі в брифінгу наводять приклади насильницьких дій з боку учасників протестів. Про журналістів більше не згадують.

Титульне фото: Акція протесту журналістів у Тбілісі, учасники  тримають плакати з фото побитих журналістів, в тому числі Александра Кешелашвілі. Фото Юрія Луканова

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
318
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду