Українська журналістка й документалістка Наталія Гуменюк отримала міжнародну журналістську премію Press Freedom Awards 2024, яку вручає організація «Репортери без кордонів», у категорії «Вплив» (Impact). Про це вона написала у фейсбуці.

«Я мала честь отримати 2024 Press Freedom Award від "Репортерів без кордону" у категорії "Вплив"/Impact. Сприймаю це винятково як спільну відзнаку нашої команди. Ту саму першу велику статтю про депортацію українських дітей з Маріуполя написала Ірина Лопатіна  з ініціативи Тати Пеклун, але потім долучилась уся редакторська група», — написала Гуменюк.

Оновлено: У коментарі «Детектору медіа» документалістка Наталія Гуменюк зазначила, що ця нагорода отримана насамперед за роботу з документування воєнних злочинів, зокрема і щодо матеріалів про депортацію дітей у 2022-му році, адже команда була однією з перших, хто розповів про вивезення дітей з Маріуполя. 

«Ця історія, яка вийшла в виданні Vanity Fair — була першим великим розслідуванням. Однак це некоректно казати, що лише завдяки йому у 2023-му МКС видав ордер на арешт Володимира Путіна. Це справа великої коаліції. Та все ж в промові я насамперед звернула увагу на ситуацію з журналістами в окупації. Тому ми користаємося приводом, щоб привернути увагу до нашого фільму про те, як переслідували українських журналістів на Херсонщині. Серед них і журналіст нашого проєкту Олег Батурин»,— розповіла журналістка.

Гуменюк під час промови звернула увагу на те, що досі Російська Федерація досі не віддає тіло журналістки Вікторії Рощиної. Вона зазначила, що «мусимо використовувати усі майданчики, щоб нагадувати про це. Це окремий вид тортур для родини».

«Щодо відчуттів, то найголовніше, що мені важило, що це категорія “Вплив”. Місія Лабораторії журналістики суспільного інтересу популяризувати журналістику, яка впливає, змінити сприйняття успіху медіа, щоб він вимірюється не клікбейтом, а впливом на життя людей. Тому визнання у цій категорії для мене було найціннішим. Будь-які нагороди я особисто сприймаю як визнання колективної роботи й привід дати голос тим, хто цього потребує»,— підкреслила документалістка.

«Вікторія більше не може говорити. Та я боюся, що її тіло все ще може розповісти її останню історію, історію про те, що з нею зробили. Тому його не віддають. Але доки її тіло не повернуть родині, поки її сім’я переживає цю муку невизначеністю, я буду постійно сумніватися — а чи має значення наша журналістська солідарність, якщо ми не можемо добитися принаймні цього — повернення тіла загиблої журналістки її сім’ї?» — процитувала Гуменюк текст промови в дописі.

Нагадаємо, що цього року серед номінантів Press Freedom Award було 18 журналістів і журналістських колективів, два ЗМІ та пʼять фотокореспондентів із 22 країн. Вони змагалися в п’яти категоріях.

Крім Наталії Гуменюк нагороди отримали:

• палестинський журналіст Ваель аль-Дахдух, який ніколи не припиняв робити репортажі, незважаючи на поранення та загибель членів його родини в Газі (премія за мужність);
• індійський журналіст Равіш Кумар, який продовжує використовувати свій ютуб-канал, щоб інформувати світ і захищати журналістику у своїй країні (премія незалежності);
• журналістка з Буркіна-Фасо Маріам Уедраого, яка отримала міжнародне визнання за свої розслідування сексуального насильства, пов’язаного з тероризмом (премія Мохамеда Майги за африканську журналістику-розслідування);
• бельгійський фотожурналіст Гаель Турін за серію фотографій «The Ravages of Tranq Dope» про опіоїдну епідемію, яка охопила східне узбережжя Сполучених Штатів.

Фото: Наталія Гуменюк / фейсбук