Американська медіаіндустрія, як і вся країна, занурена в передвиборчі перегони, які завершаться голосуванням за нового президента 5 листопада. Зокрема, деякі американські видання й телемережі для «більшої об’єктивності» відмовилися підтримувати одного з кандидатів, попри багаторічну традицію. Ці рішення змушують замислитися про самоцензуру американських медіа та реальний рівень їхньої незалежності. У ситуації, коли соціологічні опитування показують перевагу одного з кандидатів у межах статистичної похибки, а Ілон Маск, власник соцмережі Х (колишній твітер) відкрито симпатизує кандидату від республіканців Дональду Трампу, пропонуючи гроші за голосування на виборах і «підтримку першої та другої поправок Конституції США», кожен матеріал медіа може переважити шальки терезів у той чи той бік. Така відповідальність, а також досвід попереднього правління Дональда Трампа непокоять американських медіамагнатів.

Відмова The Washington Post від підтримки кандидатів

Традицією в американському медіапросторі є надавати публічну підтримку одному з кандидатів на президентських виборах, до якої зазвичай вдаються найбільші медіа у вигляді колонок від імені їхньої редакційної колегії. Але 25 жовтня видання The Washington Post опублікувало рішення не висловлювати підтримку жодному з кандидатів на цьогорічних виборах, пояснюючи це «поверненням до витоків». Газета не робила цього з 1980-х років — востаннє вона не підтримувала жодного з кандидатів на президентських виборах у 1988 році, а почала висловлювати публічну підтримку у 1976-му після Вотергейтського скандалу.

Редакторська колегія вирішила підтримати Гарріс, однак власник газети — голова корпорації Amazon Джефф Безос заблокував рішення, а за його підтримки видавець і головний виконавчий директор газети Вілл Льюїс і заявив про відмову від практики підтримки кандидатів від імені газети.

Це рішення призвело до зменшення кількості передплат на газету в паперовому та цифровому форматі — більш ніж 200 тисяч передплатників скасували її після цього оголошення. Крім того, від публікації своїх матеріалів у газеті відмовилася частина колумністів, на додачу до відставки низки журналістів за власним бажанням. Серед них — цьогорічний переможець Пулітцерівської премії Девід Хоффман, який пішов зі складу редакційної колегії, але залишився колумністом газети. У своєму листі до Девіда Шиплі, головного редактора підрозділу, де пише Хоффман, отриманому NPR, він розповів, що не може усвідомити того, що газета «втратила свій голос». Шиплі намагався вмовити Безоса, щоб той змінив своє рішення, однак марно.

На знак протесту з газети пішов її головний редактор Роберт Кейган. В ефірі CNN він пояснив своє рішення тим, що, проголошуючи рішення про нейтралітет, The Washington Post «стає на коліна перед Дональдом Трампом, побоюючись того, що він зробить». Він також відзначив імовірний зв’язок між рішенням і нещодавньою зустріччю представників аерокосмічної компанії Безоса Blue Origin із кандидатом від республіканців Дональдом Трампом за кілька годин після публікації про рішення відмовитися від підтримки кандидатів. Як повідомляє NPR, зараз компанія має багатомільярдний контракт із НАСА, а за президентства Трампа Amazon подала до суду проти уряду через блокування контракту з Пентагоном через критичні матеріали про тодішнього президента та його дії у The Washington Post.

Працівників, які звільнилися, а також інших американських медійників, які прокоментували NPR відмову WP підтримувати Гарріс (бо, по суті, заборона Безоса означає саме це), обурило те, що таке рішення було прийнято занадто пізно, а також його незрозуміла мотивація. Крім того, їх здивувало, що відмову від підтримки не було обговорено з редколегією газети перед публікацією. Згадані в матеріалі NPR медійники кажуть, що рішення не є послідовним з огляду на те, який контент публікувала газета на тему виборів. Зокрема, саме на шпальтах The Washington Post свого часу з’являлися перші деталі низки судових справ проти Трампа.

У своїй колонці для The WP Джефф Безос пояснює це рішення «невідповідним плануванням, а не навмисною стратегією» та шкодує, що не прийняв його раніше. Він також указує, що американці перестали довіряти медіа через упередженість редакцій, і таке його рішення — намагання виправити ситуацію, хоч і в останній момент. Він також пише, що зустріч із Трампом і представниками космічної компанії Безоса — збіг, який породив купу теорій щодо рішення газети. Він написав, що «зітхнув, коли дізнався», бо зрозумів, що «це буде зброєю тих, хто хоче представити це як щось інше, а не принципове рішення».

Відмова The Los Angeles Times підтримувати Гарріс

Новинний портал Semafor був першим, хто опублікував інформацію про втручання власника видання The Los Angeles Times Патрика Сун-Шіонга у рішення редакції публічно підтримати Гарріс і його роль у відмові від цієї ідеї, що згодом стало частиною офіційного ньюзлетера передвиборчого штабу Трампа. Редакторка головних колонок газети Маріель Гарза пішла з видання за власним бажанням. Вона пояснила, що рішення Сун-Шіонга змусило газету виглядати «лицемірною». За повідомленнями від Semafor, після неї з редколегії видання пішло ще двоє людей. The Los Angeles Times до цього неодноразово підтримувала Гарріс, жительку Лос-Анджелеса, в її починаннях і критикувала слова та дії Трампа. Минулого місяця, коли газета представила список осіб, яких вона підтримує в боротьбі за федеральні та місцеві парламентські позиції, її журналісти назвали ці вибори «найважливішими» для цього покоління.

Сун-Шіонг у своєму дописі на іксі (Х) пояснив це рішення бажанням «надавати зрозумілу та непартійну інформацію» про вибори. Він також додав, що надав можливість редколегії проаналізувати всі позитивні та негативні рішення кожного з кандидатів під час перебування їх у Білому домі та можливий ефект їхніх передвиборчих обіцянок на наступні чотири роки.

Проте журналісти Semafor написали, що справжньою причиною такого рішення може бути те, що власник видання є за сумісництвом лікарем і винахідником препаратів, а також медичного обладнання, які очікують на сертифікацію від Управління у справах їжі та ліків США та на федеральні патенти. Згідно з інформацією Stat News — американського медіа, що є профільним для науки та медицини, Сун-Шіонг намагався отримати «вагому посаду» в системі американської охорони здоров’я за першої президентської каденції Трампа.

Перенесення документального фільму NBC News про розділені сім’ї мігрантів

Троє журналістів телеканалу MSNBC, який входить до приватного медіаконгломерату NBC, висловили занепокоєння в анонімному коментарі для NPR щодо перенесення трансляції документального фільму виробництва студії NBC News про вплив міграційної політики Трампа на мігрантські сім’ї, які розділили на кордоні США. Попри те, що низка медійників усередині телемережі, таких як телеведуча Рейчел Меддоу, підтримують реліз документалки напередодні виборів (за словами NPR), керівники NBC прийняли рішення показати її у грудні, вже після виборів. Ця документалка заснована на репортажах кореспондента NBC та MSNBC Джейкоба Собороффа та знята режисером Ерролом Моррисом. Режисер обурився рішенням телемережі в іксі, пояснюючи, що документалка «не є партійною» та розповідає про «огидну політику», яка «не повинна повторитися».

Проте керівники NBC відкидають будь-які звинувачення в політичних мотивах свого рішення. Журналісти NPR пояснюють, що MSNBC показав документалку «З Росії з любов’ю» про обвинувачення на адресу Трампа з боку колишнього його прихильника, а тепер противника, американського бізнесмена Лева Парнаса. Крім того, продакшен, який займався фільмом Морриса, повідомив, що пишається ним. Мовляв, затримка пов’язана з тим, що зараз документалку показують на великих фестивалях, а репортажі, на основі яких її зроблено, і так були в телеефірі.

Журналісти NPR і Sefamor пов’язують ці події з критичною риторикою Трампа в бік медіа в рамках його передвиборчої кампанії. Зокрема, такі випадки самоцензури можуть бути «запобіжником» на випадок перемоги Трампа, щоб не допустити ймовірних наслідків для преси.

Що обіцяв зробити з американськими медіа Трамп у разі приходу до Білого дому

Ще коли кандидат від республіканців публічно підтримував своїх колег по партії на парламентських виборах 2022 року, вже тоді він говорив, що «посадить до в’язниці» тих журналістів, які відмовлятимуться розкривати свої джерела, пов’язані з національною безпекою. А також жартував, що «зґвалтування у в’язниці» нібито змусить їх до деанонімізації цих джерел.

У рамках виборчої кампанії 2024 року Трамп не зрікся нападок на телевізійні мережі. Зокрема, у 2023-му він погрожував розслідуванням проти NBC News за обвинуваченням у зраді через те, як канал висвітлював кримінальні справи проти нього.

Після дебатів із Гарріс Трамп сказав, що краще було б забрати ліцензію на мовлення в телемережі ABC, яка проводила ці дебати та перевіряла правдивість слів кандидатів наживо. Мовляв, АВС вийшов за межі своїх повноважень.

Трамп також публічно закликає забрати ліцензію в телемережі СВS, де так само перевіряли правдивість слів кандидатів під час віцепрезидентських дебатів, а також через інтерв’ю Гарріс програмі 60 Minutes. Зокрема, у двох різних програмах — власне 60 Minutes i Face the Nation — було показано дві різні версії відповіді кандидатки на одне й те ж запитання. За словами Трампа, в такий спосіб телемережа підіграє Гарріс. На запит релізу повної незмонтованої версії інтерв’ю CBS відмовила, пояснюючи це тим, що це були два шматки однієї й тієї ж відповіді та що монтаж було зумовлено хронометражем.

NPR пише, що держава не може ані надавати, ані забирати ліцензії на мовлення в новинних телеканалів. Однак вона може це робити у стосунку до регіональних телеканалів, більшість із яких у Штатах є частиною великих телемереж, що може кардинально змінити американський медіаринок у майбутньому. Інституція, яка має такі повноваження, — Федеральна комісія з комунікацій — зараз є незалежною, а фінансує та контролює її Конгрес США. Але Трамп уже пообіцяв переформатувати Комісію під повне президентське управління.

Деякі медіа лише думають, що мають вплив, але вимушено вдаються до самоцензури та скорочення бюджетів

Стів Кракауер у своїй колонці для The Hill пише, що теперішня ситуація в медіа — це криза «зомбі-еліт». Як він це пояснює, ними є Washington Post та інші традиційні медіа, які думають, що мають вплив, але насправді не можуть усвідомити, що довіра до них у сучасній системі американських медіа зменшилася. Автор пов’язує такий спад довіри та впливу з пандемією коронавірусної хвороби, коли виникло багато нових медіа з меншим ступенем самоцензури. Порівнюючи The WP із конкурентом — The New York Times, Кракауер вказує, що The NYT змогла набути необхідних рис нового медіа, зокрема завдяки акценту на подкастах та онлайн-іграх. Натомість, за його словами, The WP давно втратила здатність привносити щось нове або інформативне в галузь.

Проте Метт Вельч із журналу Reason радше пояснює це тим, що в такий спосіб медіа зменшують свої бюджети, оскільки, згідно з дослідженням The Poynter Institute, підтримка з боку медіа майже не впливає на результати голосування, а утримання розділу колонок не є економічно виправданим через малу кількість його переглядів.

Серед великих видань офіційну підтримку Гарріс висловили The New York Times, The Economist, Vogue, Rolling Stone, The New Yorker, The Atlantic, The Guardian, Financial Times, The Verge та BuzzFeed, а Трампу — New York Post і Maxim. Згідно з інформацією 270toWin, одного з агрегаторів усіх достовірних соцопитувань на тему виборів у Штатах, Гарріс випереджає Трампа на 1,1% на федеральному рівні станом на 3 листопада 16:00 за київським часом, що навіть менше за статистичну похибку цих опитувань.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»