Для сучасних журналістів навички OSINT (open source intelligence — «розвідка з відкритих джерел») потрібні щоденно. Для успішного початку знадобляться посидючість, уважність і гугл. Але коли простого пошуку недостатньо, потрібно використовувати інші інструменти. Своїм досвідом з українськими колегами під час XVI Всеукраїнської конференції журналістів-розслідувачів поділилася журналістка OCCRP Лара Дігміс. Вона показала прийоми та засоби OSINT, а також розповіла, куди журналісти можуть звернутися по пораду в разі потреби.

Організація пошуку

Лара Дігміс починає свої розслідування одним із двох шляхів: або шукає активи конкретної людини, або вивчає, з ким може бути пов’язаний конкретний актив. Коли відомий власник активу, вона «закидає сітку» на всіх пов’язаних із ним людей: родичів, партнерів, друзів та інших.

«У мене є така собі шпаргалка, яку я сама для себе склала. Важливо розуміти перед тим, як ви починаєте своє розслідування, хто родичі цієї людини, бізнес-партнери, дядьки, діти та інші. Складіть собі табличку, бо дуже часто одні люди володіють активами від імені інших людей. І як тільки ви починаєте якесь розслідування, подумайте про всі різні місця, де можуть бути ці активи, відповідно до інформації, яку ви маєте», — каже Лара Дігміс.

Розслідувачка радить познайомитися з джерелами інформації в різних юрисдикціях, тобто які дані можна отримати в тій країні, де перебуває особа, що цікавить журналістів. Активи при цьому можуть бути різноманітні, наприклад, компанія, маєток, витвір мистецтва, навіть коні. Журналістам варто розуміти, що обмежень, де люди можуть переховувати гроші, немає. Найважче, за словами Дігміс, — це читати корпоративні документи й орієнтуватися, що саме з них можна витягти.

Гугл-документ або табличка Exсel допоможе тримати всіх пов’язаних між собою людей в полі зору. Лара Дігміс має свій шаблон, але він може бути довільним.

Коли всі документи розрізнені, кількість активів складає декілька десятків і є слід офшорних документів, табличка допоможе не розгубити всю цю інформацію. У табличці журналіст-розслідувач може прописати назву активу, тип, назву компанії, країну, де вона розташована, місто, адресу, опис, джерело, посилання тощо.

«Організація роботи — це ключове. Дайте собі трохи часу, щоби спланувати, як ви збираєтеся організувати себе, як тільки ви почнете дослідження. Важливо не бути перевантаженим. Залишайтеся зосередженими: поставте собі мету дослідження. Адже якщо просто загуглити ім’я людини, можна отримати тисячі, ба навіть мільйони результатів», — радить Дігміс.

Джерела для пошуку людей і їхніх активів можуть бути різними — це пошуковики Google або Yahoo!, урядові джерела, такі як реєстр виборців, записи компаній, у яких, наприклад, є дати народження акціонерів. Ну і соцмережі, де люди часто самі викладають найцікавіше про себе.

«Соцмережі фактично є найціннішим джерелом, як і комерційні пошуковики та бази даних», — пояснює Лара.

Де саме шукати інформацію

Серед комерційних баз даних Лара Дігміс радить Pipl — ресурс, який дозволяє ідентифікувати особу, а також відокремити реальних людей від фейкових. Він збирає інформацію з новинних архівів і соцмереж.

Безплатний інструмент для журналістів — Osint.industries. За словами Дігміс, журналісти можуть написати листа цій організації, після чого адміністратори створять безплатний профіль. Ця база, на її думку, краща, ніж будь-яка інша платна. Вони роблять скрейпинг телефонів, профілів у соцмережах, електронної адреси. Ця програма аналізує вже більш як 200 джерел і все ще доповнюється. Тут можна побачити, що людина користувалася гугл-картою та які місця відвідувала, які фотографії використовувала в профілі, якими додатками користується з гугл-акаунту.

Каталог ресурсів OCCRP ID — перелік корисних для розслідувачів інструментів. Туди входять реєстри компаній для пошуку за межами однієї країни. Коли фігурантом розслідування є міжнародна компанія або бізнесмен, пошук не обмежується тільки його країною, адже зазвичай вони працюють в офшорах. «Якщо я не знаю нічого про Марокко, мені потрібно знайти інформацію в Марокко, я сюди вводжу запит і одразу бачу всі реєстри», — каже розслідувачка.

У цей перелік входять такі інструменти як OCCRP’s Aleph та ICIJ’s Offshoreleaks, який об’єднав розслідування Pandora Papers, Paradise Papers, Bahamas Leaks, Panama Papers і Offshore Leaks. Щоб користуватися цими ресурсами, також треба створити акаунт і підтвердити, що ви журналіст.

«Тут дуже багато імен, величезні обсяги даних. Там є все: від витоків інформації — до реєстрів. Фактично це база даних, яка спрощує пошук журналістам, бо збирає все в одному місці. Вона містить і українські бази даних», — пояснює Лара.

Доступ до профілю журналіста на Aleph закритий, тобто його можуть бачити тільки ті, з ким журналіст поділиться самостійно. До всієї інформації доступ теж може бути обмежений. Це залежить від організації, в якій працює журналіст, з ким вона співпрацює та яку інформацію ви хочете отримати.

Aleph може допомогти знайти інформацію про нерухоме майно, яке може належати одній людині в різних країнах. Замість того, щоб заходити в різні реєстри Франції, Великої Британії, Німеччини, зібрати всі дані можна у Aleph.

Ще одним інструментом, створеним розслідувачами OCCRP, є Russian assеt tracker. Це проєкт, який створили після вторгнення Росії в Україну. За словами Лари Дігміс, журналісти мали на меті скласти каталог глобального багатства олігархів і наближених до Кремля осіб, щоб вони підпадали під санкції за кордоном. «Нам хотілося створити таке джерело, де були б російські активи за кордоном — у Великій Британії, Америці, Європі. Час у нас був обмежений, і ми змогли використати ті джерела, які нам були доступні онлайн», — каже Лара.

База, яка допоможе знайти майно конкретно у Сполучених Штатах, — Рroperty shark. Він збирає інформацію з різних реєстрів США. Тут є адреси й імена людей, яким належить певна нерухомість.

Також у пригоді може стати міський реєстр міністерства фінансів Нью-Йорка. Тут можна шукати документи організацій, фізичних чи юридичних осіб за назвою, типом чи номером, якщо вони відомі, а також за земельною ділянкою, кварталом чи районом, де розташована організація чи юрособа. У цьому реєстрі зберігаються дані з 2003 року.

Іноді, щоб підтвердити родинні зв’язки між людьми, недостатньо спільного прізвища або адреси. В такому випадку можна пошукати день народження людини та повне ім’я. Тут, за словами Лари Дігміс, можуть зарадити реєстри виборців, які є в багатьох країнах. У США, наприклад, такий реєстр показує цю інформацію. Зазначена адреса виборця, повне ім’я, день народження, імейл — цього може бути достатньо, щоб підтвердити зв’язок родичів.

У випадках, коли треба досліджувати не документи, а фотографії, журналістам може допомогти платформа Reverse Image Search — PimЕyes. Цей інструмент має платні послуги, але він доволі популярний серед таких медіа як ВВС, The Washington Post, The New York Times тощо. PimEyes — це пошукова система для зображень осіб і фотографій, що використовує технологію пошуку з розпізнаванням обличчя людини. Її можна використовувати також для аудиту порушених авторських прав.

Якщо за допомогою попереднього інструмента з якоїсь причини не вдалося підтвердити, що на двох фотографіях — одна й та сама людина, можна використати Аmazon-вебсервіси. Тут є тестовий безплатний період. За його допомогою можна побачити збіг у відсотках, наскільки обличчя з двох фото є ідентичними.

Якщо редакція не готова витрачатися на платні ресурси, завжди можна спробувати пошукати світлину через Google Об’єктив. Цей інструмент може показати джерело фотографії або подібні світлини. Це може допомогти з визначенням локації, де було зроблено фото.

Якщо на фото є людина — фігурант розслідування, яка стоїть на фоні якоїсь будівлі або човна, Google Об’єктив дозволяє вирізати цей об’єкт рамкою та пошукати збіги в інтернеті. Наприклад, за його допомогою журналісти знайшли яхту російського олігарха Романа Абрамовича.

Підтвердити документально власність цієї яхти допомогла безплатна база Equasis. Вона надає інформацію про безпеку кораблів і морських компаній, для цього потрібно лише зареєструватися як користувач. Тут можна шукати за назвою судна, знайти власника та під яким прапором воно ходить. Наприклад, якщо яхта Абрамовича ходила під прапором Бермудських островів, відповідно, більш детальну інформацію далі можна шукати у бермудських реєстрах.

У випадку, коли цього недостатньо, журналісти можуть спробувати пошукати, яка компанія обслуговує цю яхту, та конкретних працівників. Лара Дігміс розповіла, що їм вдалося через назву обслуговчої компанії вийти на людей, які погодилися на розмову.

«Коли більше немає варіантів, де знайти якісь документи, інколи доводиться говорити з людьми. Ми знайшли всіх працівників, які працювали на цій яхті, й попросили надати доказ, що яхта належить Абрамовичу. Працівник яхти підтвердив нам цю інформацію і відправив нам брошуру з внутрішнім документом — переліком людей, які були гостями на цій яхті.

Ми отримали цей дуже цікавий документ, окрім свідчень цього співробітника, ми мали активні результати пошуку в гуглі. Тобто, щоб підтвердити якусь інформацію, доводиться проробити доволі багато роботи, хоча це все була інформація з відкритих джерел», — підсумувала Лара Дігміс.

У матеріалі використані скриншоти з презентації Лари Дігміс

Ілюстрація на головній: pixabay.com