За видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва: Роман Балаян став лавреатом Державної премії ім. Олександра Довженка
За видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва: Роман Балаян став лавреатом Державної премії ім. Олександра Довженка
Славетному кінорежисерові та сценаристу Роману Балаяну присуджено Державну премію України імені Олександра Довженка — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва.
Указ про присудження премії розміщено на офіційному сайті Президента України, а її вручення відбулося під час церемонії відкриття 50-го сезону Будинку кіно в Києві.
На жаль, легендарний метр з об’єктивних причин не зміг бути присутнім на врученні, тож отримати премію разом із пам’ятною відзнакою на сцену Будинку кіно вийшов давній друг Романа Балаяна — Надзвичайний і Повноважний посол Вірменії в Україні Володимир Карапетян.
«Хочу привітати мого великого співвітчизника з присудженням премії Довженка», — сказав Володимир Карапетян у своїй вітальній промові.
Роман Балаян, український кінорежисер вірменського походження, народився в Азербайджані, в Нагорному Карабасі. Він вважає себе учнем Сергія Параджанова.
Як кінорежисер Балаян починав у 1970 році на Київській кіностудії (нині — Національна кіностудія ім. О. Довженка), де в 1973 році зняв дебютний фільм «Ефект Ромашкіна». Другий його художній фільм, «Бірюк», у 1977 році було номіновано на «Золотого ведмедя» Берлінського міжнародного кінофестивалю.
Найвідоміший його фільм, «Польоти уві сні та наяву», став своєрідним маніфестом «зайвої людини» — інтелігента, інтелектуала, який задихався в токсичному просторі тоталітарного радянського режиму. У 1987 році ця стрічка виявилася одним з найкасовіших хітів радянського кіно. «Польоти уві сні та наяву», зняті в 1982 році та випущені у прокаті в середині перебудови, приголомшливо узагальнили трагедію покоління, що жило в умовах глибоко абсурдних реалій режиму пізнього соціалізму в СРСР.
У 1986 році художній фільм Балаяна «Бережи мене, мій талісмане» змоделював ситуацію Пушкіна і Дантеса в реаліях ХХ століття. Цей фільм отримав «Золотий тюльпан» Стамбульського міжнародного кінофестивалю.
Після розпаду Радянського Союзу Роман Балаян створив ряд фільмів, які мали великий глядацький успіх. Його художню драму «Два місяця, три сонця» у 1998 році було номіновано на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах на «Кришталевий глобус».
Головний тип балаянівського героя — відлюдник, якого роздирають суперечності, який не може знайти свого місця в навколишньому світі. У багатьох своїх фільмах режисер виступав і в якості сценариста.
І за радянських часів, і після розпаду СРСР Романа Балаяна неодноразово запрошували переїхати до Москви. Але він свідомо залишався в Україні, де живе і працює й зараз, у Києві.
«Київ — це особливе місто, намолене», — зауважив одного разу Роман Гургенович, вказуючи це як одну з причин того, чому він не захотів перебиратися до Росії.
Нагадаємо, в серпні 2023 року Роман Балаян почав роботу над документальним фільмом «Вівтар» про сучасного українського художника Олександра Животкова.
У липні 2021 року в український прокат вийшла художня стрічка Романа Балаяна «Ми є. Ми поруч», створена за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики. Проєкт фільму став одним із переможців пітчингу кінопроєктів патріотичного спрямування Міністерства культури у 2018 році, в якому брав участь під робочою назвою «Помилка в діагнозі».
Прем’єра фільму «Ми є. Ми поруч» відбулася на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» у 2020 році. Стрічка також представляла Україну в основному Міжнародному конкурсі Варшавського кінофестивалю 2020.
Фото: з відкритих джерел