Оригінал публікації на сайті «Центру стратегічних комунікацій» за посиланням

1. Перша підмосковна жертва путінської війни
2. Шойгу «грізно» скиглить про переговори
3. Спікер МЗС РФ спростовує секретаря Ради безпеки РФ
4. «Русичі» тікають з України на кордон з Фінляндією

Перша підмосковна жертва путінської війни

«Росія має бути готова відбити можливу військову агресію на будь-яких напрямках…», — заявив Путін, відкриваючи 9 вересня навчання ВМФ РФ «Океан-2024». Як виявилося, не готові: ані Росія, ані Москва.

Цього дня одразу дев’ять регіонів РФ зазнали масованої атаки дронів. Окремо виділяється Підмосков’я. У Раменському (менш ніж дві години до Москви) через атаку БПЛА (як пишуть росЗМІ), загинула 46-річна жінка, ще троє людей поранені.

НАСПРАВДІ, у серпні 2023-го у московському районі Строгіно до місцевої бабусі вже «приходили МНСники і звеліли казати, що у неї духовка вибухнула, а не БПЛА у вікно залетів». У серпні вже цього року Москву атакували 10 дронів. Перші три збили в Подольську (тут розташований центральний архів МО РФ) – місті, яке приблизно за 10 км від МКАД.

Але ті рази були без жертв. А цього разу сталося. І це означає, що вже й цю криваву віху Путіним пройдено. Саме він винен у смерті жінки з Підмосков’я, бо жодні дрони до лютого 2022-го по Росії не літали.

Таким чином вчергове був розвіяний міф про надійний захист Москви та області про те, як засоби РЕБ глушать БПЛА і збивають їх з курсу.  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія – це країна, створена для захисту Москви

Як вважають деякі експерти, саме удари по Москві та області можуть змусити Путіна реально задуматися про припинення війни. На Бєлгородську область та навіть захоплення території Курської йому можливо і начхати, бо для нього там немає людей. Йому цікаві тільки москвичі. Саме тому диктатор завалює їх грошима. (Підраховано, що на москвича витрачається в 10 разів більше, ніж на жителя Курської області). І зараз вже вони відчувають страх, а той зрештою може перерости в невдоволення, чого і боїться Путін.

Адже третій сезон телешоу під назвою «СВО йде за планом» відбувається вже не в Україні (і навіть не в Курській області), а буквально на московському дворі. Можливо, дійсно «голка кремлівського Кощея» схована в цьому «яйці».

Шойгу «грізно» скиглить про переговори

І саме в цей час «Россия 24» чомусь вирішила вкинути в етер напівзабутого Шойгу. Так, цього разу він не казав, що «броня крепка и танки наши быстры», але вкинув цілу низку наративів, відомих ще з часів СРСР. Наприклад, «якби в 90-х Росію прийняли в ЄС, сьогодні ми б втратили свій суверенітет. Наші ресурси були б розтягнуті. Ми б жили як інші країни ЄС – на нас цикнули з-за океану і ми готові до виконання».

Але найцікавіше інше – людина, яка майже 12 років очолювала міністерство оборони Росії, а тепер є секретарем ради її безпеки, каже, що «мирних переговорів не буде, доки ЗСУ не будуть викинуті з території РФ, а спроба захопити Курську АЕС – вищий рівень тероризму».

НАСПРАВДІ, як бачимо, «терористичний» наратив у висвітленні «ситуації в Курській області» і далі вперто просувається Москвою. Але, по-перше, саме Шойгу має першим спитати особисто з себе: що ж, власне, сталося з обороною Росії під час його безпосереднього керівництва нею?

По-друге, те ж питання він має адресувати до себе вже й як до секретаря Ради безпеки. Адже та ж «Курська аномалія» виникла вже під час його перебування на цій посаді.

По-третє, українське військово-політичне керівництво ніколи не озвучувало бажання захопити Курську АЕС. Але саме цей привід Москва вперто використовує для ядерного шантажу світового співтовариства. 

По-четверте, Шойгу при цьому не вважає «вищим рівнем тероризму» захоплення Чорнобильської та Запорізької АЕС (остання й досі перебуває під окупацією).

По-п’яте, і найголовніше, – колишня оборонна, а нині загальнобезпекова «зірка» Росії таким опосередкованим чином вже «грізно» скиглить про переговори і прив’язує це до «ЗСУ в Курській області». І це симптоматично. А значить – все, що в ній відбувається, недаремно.

Спікер МЗС РФ спростовує секретаря Ради безпеки РФ

На окрему увагу заслуговує пасаж Шойгу про «згоду Росії на пропозицію Туреччини відмовитися від ударів по об’єктах енергетики, але Київ не погодився на такі домовленості». 

Крім того, за його словами, «Путін був згоден не бити по торговому і цивільному флоту України». І мовляв, «для нас було великим здивуванням, коли Україна відмовилася йти на цю угоду».

НАСПРАВДІ, ця версія подій вперше презентується російськими офіційними особами. Про те, що сторони буцімто починали обговорювати взаємну відмову від ударів по енергетичній інфраструктурі (по українських електростанціях і лініях електропередачі та по російських НПЗ і нафтобазах), повідомляла Washington Post 17 серпня. При цьому про торговий флот у тій публікації не згадувалося.

Але вже наступного дня після публікації особисто спікер МЗС РФ Захарова заявила, що «жодних прямих або непрямих переговорів між Москвою і Києвом щодо безпеки цивільних об’єктів критичної інфраструктури не велося і не ведеться».

А про «згоду» Путіна не завдавати ударів по українській енергетичній інфраструктурі до початку подій в Курській області (6 серпня) свідчать такі факти.

1 червня РФ атакувала електромережі в Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській та Івано-Франківській областях. Це був вже шостий масований удар по енергооб’єктах з 22 березня 2024 року.

20 червня РФ завдала масованого удару 9 ракетами та 27 БпЛА по об’єктах енергетичної інфраструктури у Київській, Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях. 

22 червня РФ здійснила восьму масовану комбіновану атаку. Було пошкоджено обладнання на об’єктах «Укренерго» у Львівській та Запорізькій областях. В останній постраждали двоє енергетиків. Один з них помер в лікарні.

8 липня РФ завдала ракетних ударів по Києву, Дніпру, Кривому Рогу, Покровську та низці інших міст. (Тоді постраждала дитяча лікарня «Охматдит»). Тільки у Києві були повністю зруйновані або пошкоджені три трансформаторні підстанції та електромережі у Голосіївському та Шевченківському районах.

Про ці та інші події з гордістю повідомляло і МО РФ, і «воєнкори». Тож про яку «згоду Путіна» каже Шойгу, якщо навіть Захарова з цим не згодна? 

«Русичі» тікають з України на кордон з Фінляндією

І наостанок про ще одних «грізних» росіян. Їхнє неонацистське бандформування «ДШРГ Русич» повідомило, що «офіційно вступило у взаємодію з прикордонною службою ФСБ РФ в рамках добровільної народної дружини для обміну досвідом, ведення розвідувальної діяльності та посилення кордону з Фінляндією».

НАСПРАВДІ, враховуючи, що Фінляндія на РФ нападати не збирається, не зрозуміло, про яку діяльність йдеться. Хіба що про обмін досвідом у поводженні з «підкопченим кримським татарином». Цілком ймовірно, що після цього скандалу їх і прибрали подалі з України, щоб вони не «ганьбили світлий образ російських борців з неонацизмом».  

Але цікавий саме адресат «русичів» – Фінляндія. Нагадаємо, у ній затримали Яна Петровського, відомого як «Слов’ян». Тоді, у серпні минулого року ДШРГ навіть висунуло грізний ультиматум: «Поки ситуація зі «Слов’яном» не вирішиться в потрібний нам бік (видача РФ. – Ред.) – ми припиняємо виконання будь-яких бойових завдань. Якщо країна не може захистити своїх громадян, то навіщо їм захищати країну?». І ось тепер вони їдуть «захищати країну» з України в цілком безпечне місце. 

Однією з офіційних цілей «СВО», оголошених Путіним, є «денацифікація». З огляду на втечу «русичів»,  – вже й цю ціль (Шойгу якось сказав про «фактичну демілітаризацію України») можна вважати виконаною. Бо жодних інших неонацистів у ній, крім російських «русичів», ніколи й не було.