Оригінал публікації на сайті «Центру стратегічних комунікацій» за посиланням

1. Кисельов продовжив бесланську риторику Путіна
2. Хто житиме в «новом русском мире»
3. РФ застосовує «тактику салямі» щодо НАТО
4. Чотири німецькі питання до російської дезінформації

Кисельов продовжив бесланську риторику Путіна

Цими днями відзначається 25 річниця серії вибухів житлових будинків у Буйнакську, Москві і Волгодонську. Тоді, у вересні 1999 року, вони, нагадаємо, забрали життя 307 осіб, поранення дістали понад 1700 осіб.

НАСПРАВДІ, пропаганда не була б пропагандою, якби не прив’язала ці трагічні події в історії Росії до війни з українськими «терористами». Так, у випуску «Вести недели с Дмитрием Киселевым» вийшов сюжет, у якому натякають на зв’язок Заходу з тими терактами і проводять паралель між ними та нинішніми атаками по об’єктах на території Росії, підпалами військкоматів і релейних шаф.

70-річний орденоносний ведучий Кисельов ще на початку сюжету каже: «Вибухи в Буйнакську, Москві та Волгодонську влаштували терористи з метою залякати росіян, розділити країну. Сьогодні тим самим займаються терористи з України, але і їм має бути зрозуміло — обов’язково спіймають і покарають. І вибір у них невеликий – або ліквідація в бойовому зіткненні, або суд і термін мама не горюй».

Наприкінці сюжету «России 1» також було пов’язано теракти 1999 року з нинішніми подіями всередині РФ: «Українські спецслужби влаштовують вибухи, атакують дронами житлові будинки, вербують російських підлітків і людей похилого віку, змушують їх підпалювати релейні шафи і військкомати. Використовують їх як витратний матеріал…».

Подібна риторика є продовженням наративу, який задав Путін під час нещодавніх відвідин Беслана. Тоді теракту у місцевій школі 2004 року він також надав «правильне» трактування – через «ситуацію в Курській області, Донбасі та Новоросії» та заявою на кшталт «українські неонацисти — це гірше, ніж бесланські терористи».

Хто житиме в «новом русском мире»

У РФ підбили підсумки місцевих «виборів». Як і очікувалося, майже у всіх регіонах перемогли чинні призначенці на губернаторство від «Єдиної Росії». Пояснювальний наратив простий: «значить, народ підтримує СВО. І якщо влада перейде до миру, то люди це теж підтримають, це підтримка російської державності у важкий період. Ці 80% —  голосування за патріотизм».

НАСПРАВДІ, є й інші цифри «кошторису патріотизму» та загалом «русского мира», які Москва ретельно зберігає. Український аналітик Олексій Копитько з цього приводу пише наступне: «Якщо порівняти природний приріст населення (точніше – спад) у «споконвічно російських» глибоко європейських регіонах, то у будь-якої притомної людини виникне питання — навіщо їм війна? Тим паче за «русский мир»? Адже за 6 місяців 2024 року його представників померло більше, ніж народилося. А саме:

 – Смоленська область – у 2,8 раза

– Володимирська, Рязанська, Тульська, Псковська  області – у 2,6 раза

– Новгородська, Орловська, Тверська області – у 2,5 раза

– Івановська область – у 2,4 раза

– Бєлгородська, Брянська, Липецька області – у 2,3 раза

– Воронезька, Курська область і Карелія – у 2,2 раза

– Архангельська та Ленінградська області – у 2 рази

– Калінінградська та Мурманська області – у 1,8 раза

«Через років 5-7 «протистояти НАТО» зможуть тільки «нові росіяни» з Центральної Азії. Тому твердження, що Путін – головний ворог росіян – засноване саме на російських фактах», — констатує Копитько. 

Ось як обвалилася чисельність населення російських областей за час правління Путіна, з 2000 по 2024 роки: Псковська область – із 790 тисяч до 580 тисяч. Омська – з 2,1 млн до 1,8 млн. Івановська – з 1,2 млн до 0,9 млн. Курська – з 1,3 млн до 1,05 млн. Тверська – з 1,5 млн до 1,2 млн. Мурманська – з 950 тисяч до 650 тисяч. Загалом населення РФ за час путінізму скоротилося на 15-30%. 

Москва, Підмосков’я, Санкт-Петербург, Північно-Кавказький федеральний округ, Татарстан і Башкортостан разом займають лише 2,5% площі РФ, але живе там майже 50 млн осіб. А на інших 97,5% території живе лише трохи більше ніж 90 млн осіб. І з РФ виїхали мільйони людей. Зате до неї йдуть два нескінченних потоки: труни з України і мігранти з Азії. 

Останні прибувають такими темпами, які навіть не снилися Європі, яка згідно з відомим наративом, «гине» через їхнє нашестя. Всього в РФ зараз офіційно від 8 до 12 млн мігрантів , щороку їх стає більше на 500-700 тисяч. До 60% мігрантів — вихідці Таджикистану, Казахстану, Узбекистану і Киргизстану. Ще декілька років такої війни за «русский мир» і виявиться, що переважна більшість громадян РФ віддає перевагу не православ’ю, а ісламу і до того ж погано говорить російською. 

РФ застосовує «тактику салямі» щодо НАТО  

Останніми днями одразу дві країни-члени НАТО повідомили, що російські БПЛА порушили їхній повітряний простір. Румунія підняла у повітря два літаки F-16 через російський дрон на своїй території, назвавши це «ескалацією». Згодом про виявлення шахеда заявила і Латвія.

Офіційний Бухарест повідомив, що російський дрон порушив її повітряний простір під час нічних атак на Україну. Зокрема, під час нападів на українські цивільні об’єкти та портову інфраструктуру на річці Дунай. У Латвії заявили, що російсько-іранський дрон, який впав на її території, увійшов з Білорусі. До цього, нагадаємо, подібні випадки фіксувались у Польщі. Таким чином, щонайменше вже три країни НАТО, безпосередньо потерпіли від російської агресії.

НАСПРАВДІ, як зазначили 9 вересня в Офісі президента України, «добре відомо (навіть росіянам), де сьогодні проходять географічні межі НАТО. Але ніхто не знає, де у НАТО межа терпіння. Коли теоретично найпотужніший військовий альянс в історії на практиці буде готовий захищати свої кордони? Цю інформацію стратегічної цінності росіяни здобувають традиційним для себе способом – цинічною розвідкою боєм…

Дослід проведено, отримано чіткий результат. Тепер Росія знає: НАТО не відповідатиме на порушення повітряного простору БПЛА та атаку на свою територію, що не призвела до жертв. Що буде далі, легко передбачити: порушення кордону літаками й можливі «інцидентні атаки» з невеликою кількістю жертв.

Росіяни завжди застосовують примітивну «тактику салямі»: дискредитують НАТО під час незначних, на перший погляд, інцидентів. Вони повільно ескалують конфлікт, намагаючись уникнути активації статті 5 Статуту блоку про взаємну оборону. Мета – розхитати впевненість окремих членів Альянсу, змусити замислитися про сепаратні домовленості з РФ. І хто може сказати, що цей план не працює?», — зовсім не риторично запитує радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк.

Глава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс заявив, що досі країни-члени НАТО здебільшого обмежувалися тим, що висловлювали обурення. «Але настав час для того, щоб почати по-справжньому детальну дискусію про червоні лінії – щоб Росія знала, що територія НАТО захищена, і щоб наші люди теж знали, що вони перебувають під захистом», — зазначив він.

Чотири німецькі питання до російської дезінформації

А оглядач Der Spiegel Крістіан Штекер задався одразу чотирма питаннями щодо путінського, поки що пропагандистського, наступу на Захід.

Як відомо, нещодавно стало відомо про кілька відповідних російських атак. Зокрема, у США, де на одну з них було витрачено мільйони доларів.

Про спроби Росії маніпулювати суспільством інших країн повідомлялося багато разів. Від «Taz» до «FAZ», від «T-Online» до «Zeit», від «Süddeutsche» до «Welt am Sonntag» — практично вся німецька преса неодноразово попереджала як про абстрактні загрози, так і  про конкретні кампанії, методи та дійових осіб. 

Тому виникає перше запитання: чому це зайняло так багато часу? Невже співпраця між німецькими, європейськими та американськими органами безпеки в боротьбі з пропагандою НАСПРАВДІ працює настільки погано, що потрібно цілих 8 місяців, щоб зупинити величезну, повністю публічну і при цьому абсолютно незаконну кампанію?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Інформаційний Рамштайн» : західні демократії мають об’єднатись, аби не програти авторитарним країнам

Друге запитання: чому людям, які поширюють російську пропаганду в ФРН і надають себе в розпорядження російських ЗМІ, як і раніше, дозволено виступати в німецьких? Це не тільки Котре і Шпрингер, а й Максиміліан Кра, Петр Бистров та інші. 

Замовлення, які ці проросійські найманці-пропагандисти виконують щодо німецького партійного ландшафту, добре відомі. У червні цього року Die Zeit коротко виклала стратегічний документ німецької філії кремлівського каналу RT (коли він ще існував у Німеччині): «Зелені» повинні стати зневаженими. «АдН»: дайте їм висловитися…» й т.д.

Третє питання: коли ці німецькі партії нарешті перестануть відтворювати путінські пропагандистські позиції? Як може бути, що німецькі партії, чиї основні ідеї колись містили в собі «вестернізацію», інколи видаються ближчими до Путіна в риториці, ніж до уряду США, коли йдеться про стосунки із «зеленими», «Союзом Сари Вагенкнехт» та «АдН»?

З документів російської стратегії, які були опубліковані: «Мета — впливати на реальні конфлікти і штучно створювати нові, використовуючи широкий спектр інформаційних інструментів для впливу на громадську думку і дестабілізації соціальної ситуації».

У сукупності з нещодавнім американським розслідуванням, все це дає уявлення про широту і глибину, з якою пропагандисти РФ намагаються проникнути на Захід: від маловідомих груп активістів до політиків, представлених у парламентах, від ботів у соцмережах і фальшивих сайтів до високооплачуваних авторитетів із мільйонною аудиторією. І це ще мала частина реальної діяльності.

В зв’язку з цим виникає четверте питання для ФРН: кому Путін платить у цій країні? Є деякі німецькомовні «агенти впливу», з якими справа видається доволі зрозумілою хоча б тому, що вони діють із Росії, наприклад Аліна Ліпп і Томас Рьопер. Розслідування щодо окремих політиків «АдН» тривають.

«Але й це навряд чи все. Чи займається німецьке Управління із захисту конституції розслідуванням торгівлі російським впливом і грошових потоків у цій країні? Коли ми можемо очікувати нових викриттів? І цього разу, переважно, від наших власних органів безпеки, а не від США?», —  запитує Крістіан Штекер

Межа терпіння Заходу, на жаль, все більше нагадує сумнозвісні російські «червоні лінії» (над якими так сміялися у Брюсселі). Тепер над цим вже сміються в Москві. (Достатньо глянути останні дописи та виступи Симоньян).  

Путін уже давно веде війну проти Заходу за допомогою саботажу, шпигунства, підкупу і пропаганди. Настав час політикам, владі та ЗМІ  нарешті не лише вдатися в «детальні дискусії», а повністю визнати цю нову реальність і почати діяти. Бо гарно сміється той, хто сміється останнім. І дуже не хочеться, щоб це був Путін.