Курський наступ змінив порядок денний

На фоні Курщини досить малопомітними стають інші фронти, зменшується увага до критики влади. Українські військові експерти та російська опозиція кажуть про паніку російських цивільних, евакуацію їх із зони бойових дій.

Помітна й іноземна реакція: навіть якщо політики демонструють нерозуміння ситуації, вона схвалюється. Вчергове продемонстрований зсув червоних ліній – про нього, зокрема, заявляє Б.Годжес. Часто експерти не розуміють задуму українського командування, але все одно кажуть про його зухвалість та шанси на успіх. Кажуть і про військову допомогу від партнерів: сміливість України викликає бажання її підтримати.

Згодом дедалі частіше фігурують аналітичні матеріали: The Times наводить кількість задіяних у операції ресурсів, робить акцент на ризиках. The Hill робить висновок про підвищення ставок для В.Путіна і виявлені проблеми в російській армії, як-от з логістикою.

• Проросійські ж дописувачі в Україні на ТОТ, переважно коментують ситуацію як таку, що скоро завершиться російською перемогою.  Фігурують міркування, що Курщина – це спосіб відволікти РФ від інших напрямків (але невдало, бо РФ у змозі задіяти нові резерви), піар-акція В. Зеленського, намагання переконати Захід у тому, що Україна не програє. Закидають підготовку провокацій на ядерних об’єктах, зокрема Курській АЕС, водночас обурилися ударом по мосту через річку Сейм, що є важливою логістичною артерією для росіян. Про обстріли Донбасу інформують протягом усього тижня, але кульмінацією став удар по ТЦ «Галактика» в Донецьку, там сильна пожежа (ТЦ згорів вщент) і багато постраждалих.
• Наступ на Курщині «розблокував» спогади про українське минуле регіону. З’являється інтерес до історичних розвідок, які нагадують і про українське минуле Східної Слобожанщини.
• МЗС заперечує наміри анексувати Курщину і наголошує передусім на необхідності захистити українські міста від ударів.
• Фіксується поодинока критика від прихильників опозиції: мовляв, доки усі радіють Курську, можемо втратити Нью-Йорк та Покровськ. Трапляються емоційні реакції пересічних користувачів: гнів спрямований як на росіян («Ворог забирає під свій контроль н.п Желанне. Дотиснула мразота!»), так і на байдужість українців («нікому нафіг не здався той Покровський та інші напрямки, коли є перемога»).
• Окремі українці були налякані можливою помстою за атаку на Курську область. Чутки про те, що Росія збирається масовано атакувати Україну, поширювалися через групи в Телеграмі, в тому числі ті, які присвячені роздачі повісток.
• Білоруські обіцянки вступити у війну минулого тижня викликали мало страху.
• Загалом, критики влади на тлі курських подій в соцмережах стало значно менше на початку тижня, зокрема і від традиційних опонентів з табору «ЄС». Але під кінець тижня критика знову зростає: лунають як старі претензії щодо корупції, неготовності до війни, саботажу заборони УПЦ МП, так і нові, мовляв, чому українська влада дбає про мешканців зайнятих територій, але не подбала про захист мешканців власного Сходу та Півдня.

Зрештою, поновилась увага до чергових тилових скандалів, як-от резонансне викриття на хабарництві керівників Бориспільського та Бучанського РТЦК або відмова благодійного фонду перераховувати кошти на відновлення Охматдиту після скасування тендеру.

• А ось повідомлень про пожежу, влаштовану окупантами на ЗАЕС (попри реакцію В.Зеленського), у проукраїнському сегменті фіксувалося вкрай мало.
• Інтерв’ю Д. Трампа І. Маску не стало сенсацією і не надто зацікавило на тлі наступу на Курщині.  Обмежене поширення мають заяви кандидата в президенти США, де той закидає Д.Байдену розв’язання війни проти України. Мовляв, не треба було дратувати РФ заявами про вступ України до НАТО. Називає К.Гарріс некомпетентною й водночас вважає В.Путіна хорошим переговорником, з яким можна домовитися про мир.

Емоції проукраїнських громадян

Радість зустрічається в 37% усіх постів про війну. Найбільшу радість викликає Курський наступ: захоплення населених пунктів (зокрема, Суджі), полонених (акценти на строковиках та кадирівцях), техніки (Т-80БВМ). Також радість через світову підтримку (США не проти операції на Курщині); точкові сплески – знищення колони з окупованої частини Харківщини, затоплення морськими дронами «Тунця», збиття рос.авіації, катастрофа Ту-22М3 в Іркутській обл; щоденно у зведеннях ГШ, волонтерських звітах, аналітиці довкола зміни вектору війни.

Гнів – 19% – на росіян за обстріли, знущання з полонених. У критиці влади (наміри евакуації курян в Україну, ВР гальмує заборону УПЦ МП, Курський наступ позбавляє ресурсів оборону Донеччини, корупція); недостатня світова підтримка (дозволи бити по РФ); на Лукашенка за спроби ескалації та передачу техніки РФ; на зрадників (палії, шпигуни) та негідників (шахраї, корупція в ТЦК на Київщині).

Тривога – 18% – триває через російський наступ на Донеччині: ворог наближається до Покровська, шляхів сполучення СОУ; також викликає загроза з Білорусі, чутки про можливий конфлікт між В.Зеленським та К.Гарріс.

Сум – 9% – за загиблими захисниками (зокрема, пілот О.Мігуля) та цивільними.

Гордість – 7% – у частині історій знищення окупантів та некрологів; також викликає найбільша з початку війни дронова атака по аеропортах.

Надія – 4% – на посилення світової підтримки, надання дозволів бити по РФ; у молитвах за перемогу; на долучення українців до СОУ, волонтерства.

Сміх – 3% – переважно з росіян та Путіна в контексті Курського наступу; окремо сміються з боягузтва кадирівців.

Вдячність – 2%.

Чоловіки більше обговорюють Курський наступ, захоплення полонених, дещо активніше критикують владу. Жінки фокусуються на волонтерстві, некрологах, їх трохи більше хвилює російський наступ.

Для довідки

Згідно з методологією дослідження CAT-UA щодня за допомогою автоматизованих систем моніторингу вивантажується повний масив згадувань воєнних термінів — загалом понад 300 тис. дописів, за 50 ключовими пошуковими словами — у мережах Facebook, X, Telegram, YouTube, VKontakte, Odnoklassniki, TikTok.

Із цього масиву повідомлень, написаних користувачами з України, щодня випадковим чином виокремлюється 1350 дописів, що складає приблизно 0,25% від їх загальної кількості. Похибка вибірки складає не більше 3%. Дані обробляються вручну: виокремлюються користувачі з проукраїнською позицією — у середньому 85% від загальної кількості — і визначаються висловлені ними емоції на основі протоколів кодування. Адже моніторинг включає й користувачів з окупованих територій, де рашисты створюють свій контент.

Громадська організація CAT-UA протягом двох років досліджує настрої в соціальних мережах та надає звіти для військово-політичного керівництва України, щоб через регулярний моніторинг сприяти стійкості інформаційного поля попри спроби путінського режиму його зруйнувати.

Титульне фото: Getty Images