Законопроєкт №11115 про регулювання діяльності платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація, був зареєстрований у Верховній Раді 25 березня. Згідно з його положеннями, провайдери цих платформ повинні будуть розкрити структуру власності та джерела фінансування. Ухвалення такого рішення має запобігти російському впливу на український інфопростір через соцмережі.

Законопроєкт передбачає регулювання всіх медіаплатформ, які поширені в Україні, проте в умовах повномасштабної війни окрема увага приділятиметься платформам, які належать або фінансуються резидентами держави-агресора. Якщо серед власників виявляться росіяни або платформа відмовиться надавати потрібну інформацію, то держава матиме підстави заборонити користуватися ними певним групам людей і організацій, зокрема фінансовим і військовим.

Поки що проєкт закону — на стадії опрацювання в комітеті, проте 10 липня відбулося його публічне обговорення. Захід  організував Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики та Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова  за підтримки проєкту Ради Європи «Захист свободи слова та свободи медіа в Україні». Участь в обговоренні взяли:

голова Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв;

голова підкомітету з питань культурної політики Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Княжицький;

голова підкомітету з питань інформаційної політики та європейської інтеграції Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук;

радниця проєкту «Захист свободи слова та свободи медіа в Україні» Ради Європи Лейла Жданова;

заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Валентин Коваль;

член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін;

голова Комітету ВРУ з питань свободи слова Ярослав Юрчишин;

представник ГУР Андрій Юсов;

заступник директора ЦЕДЕМ, експерт із медійного права Ігор Розкладай;

голова напряму «Цифрові права» громадської організації «Лабораторія цифрової безпеки» Максим Дворовий;

СЕО комунікаційного агентства PlusOne Максим Саваневський

шеф-редакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова;

керівниця експертної групи з розвитку цифрової економіки Директорату цифрової економіки Міністерства цифрової трансформації України Крістіна Гаврилюк та інші.

Усі важливі, на наш погляд, експертні думки та зауваження щодо можливості регулювання платформ спільного доступу до інформації — в матеріалі «Детектора медіа».

Підстави для прийняття законопроєкту №11115

Ініціатор законопроєкту народний депутат від фракції «Європейська солідарність» Микола Княжицький розповів, що в законопроєкті йдеться не про блокування телеграму, а про національну безпеку.

«Ніхто не ставиться до законопроєкту як до чогось священного і незмінного. Ми будемо приймати кращі рішення, ми можемо використати цей законопроєкт, щоб доробити його або за 116-ю статтею [регламенту Верховної Ради України], або довести до другого читання, або в будь-який інший спосіб. Нам просто було важливо почати цю розмову в законодавчому полі», — каже нардеп.

За його словами, платформи побіжно згадуються у законі «Про медіа», але без будь-яких прописаних правил. Таким чином вони випадають з-під дії чинного законодавства. Той самий телеграм працює в «сірій» зоні законодавства. Як наслідок, це дозволяє використовувати його в інформаційних операціях проти України.

«Наш проєкт пропонує не складне регулювання. Заборона платформ не є законодавчим рішенням, це рішення РНБО. Вже є приклади заборони “Вконтакте” та “Однокласників”. Платформа має забезпечити комунікацію з українською владою щодо дотримання законодавства. По-друге, платформа має підтвердити її безпечність для людей, передусім відсутність серед власників умовного ФСБ і російських урядових структур», — пояснює Княжицький.

Микола Княжицький (тут і далі фото Ігоря Васильєва, «Детектор медіа»)

Законопроєкт не передбачає блокування юзерів або порушення кримінальних справ, адже, за словами Княжицького, ми маємо відповідати європейським вимогам і досягати політичного компромісу.

Багато країн Європейського Союзу та НАТО вже застосовують подібні практики, але вони не стикаються з тими викликами, які є в Україні. Ніхто з них не має повномасштабного вторгнення. Тому цей законопроєкт викликаний саме повномасштабним вторгненням і вимогами національної безпеки, а не питаннями європейської інтеграції:

«Ми проводили підкомітет, була критика цього законопроєкту та пропозиції, проте не було жодного державного органу, який би публічно висловився проти нього. Наразі законопроєкт не повністю враховує закон про цифрові сервіси ЄС, тобто DSA. Це дійсно так, це не закон про імплементацію DSA, але він не перешкоджає їй. Понад те, ми вважаємо, що положення цього закону будуть поглинуті майбутнім законом про імплементацію DSA. Але питання в тому, скільки це триватиме, бо ми пам’ятаємо, як розроблявся закон “Про медіа”. Я починав роботу над ним ще до Майдану. А у нас часу чекати на це, на жаль, немає».

Окрім того, законопроєкт критикують, адже ці норми мали би бути не в медійному законодавстві, а в майбутньому законі про імплементацію DSA. Проблема в тому, на думку Миколи Княжицького, що закону про імплементацію DSA не існує, а потреби, заради яких розробляють цей законопроєкт, потрібно задовольняти якомога швидше.

Експертка Ради Європи Лейла Жданова сказала, що свобода слова — це фундамент будь-якого демократичного суспільства, але у сучасному цифровому світі це дає не тільки дуже багато можливостей, а і певні ризики: «Треба розуміти, що повинен бути справедливий баланс між забезпеченням цього фундаментального права на свободу слова з одного боку, а з іншого — на таку роботу цифрового суспільства та простору, яка була б безпечном. Акт про цифрові послуги регулює так звані дуже великі онлайн-платформи, а щодо національних викликів — це не тільки питання України. Більшість країн намагаються розробити правильні політики й законодавство в цій сфері, а також забезпечити ефективне виконання цих законів, що є також важливим компонентом. Тому з нашої сторони я просто хотіла би сказати, що ми готові надалі забезпечувати такі платформи  в гібридному форматі, щоб більше людей із різних куточків України могли брати в цьому участь. Ми готові підтримувати експертизу і законопроєкту, і можливих пропозицій з інших сторін».

Голова підкомітету з питань інформаційної політики та європейської інтеграції Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук сказала, що в європейському законодавстві медіа та платформи спільного доступу регулюються по-різному і не можуть бути в одному законі. Регулятори також не можуть бути однакові. Якщо ж намагатися регулювати платформи як медіа, то доведеться змінювати закон «Про медіа».

«Окрема тема, яка дуже болить — це питання захисту даних і використання платформ для цього. Бо коли Міноборони, розуміючи усі ризики, збирає дані військовослужбовців через телеграм, то це просто out of my mind», — додала Кравчук.

З тим, що рішення вести чатбот Міноборони в телеграмі є дивним, погодився і СЕО комунікаційного агентства PlusOne Максим Саваневський: «Держава дає дуже дивні сигнали про телеграм — головний бот Міністерства оборони по роботі з військовослужбовцями чи призовниками робиться в телеграмі. Для мене немає жодної причини, чому його треба робити саме там. Міністерство оборони відкриває там такий важливий канал, через який можна збирати інформацію про більшість чоловіків в Україні — це нонсенс.

У телеграмі справді дуже велика аудиторія, але у нас люди не настільки тупі, що вони більше нічим не зможуть користуватися. У 2017 році, коли забороняли “Вконтакте” й “Однокласників”, теж казали, що життя закінчилося і тепер ніде отримувати інформацію. Але ж знайшли — й зараз із цим проблем жодних немає».

Саваневський додав, що телеграм був загрозою нацбезпеки України й до повномасштабного вторгнення: «Я не та людина, яка за державне регулювання, але конкретно в цій історії треба регулювати. Держава контролює телебачення, медіаканали — то чому ми не повинні контролювати найвпливовішу платформу з поширення інформації? Я є одним із співзасновників ініціативи “Кремлеграм”. Ми збираємо багато інформації з телеграму. Ця платформа так чи так взаємодіє — чи напряму, чи опосередковано — з російською владою. Доказів більше, ніж достатньо, просто треба це все до купи один раз зібрати й зробити висновки.

Ми навіть приблизно не можемо знати, що відбувається в телеграмі. Тобто багато речей, які ми бачимо, — це лише зовнішні прояви. У нас можуть бути сотні тисяч каналів регіональних, маленьких, які, можливо, перебувають у сплячому режимі й або вже впливають, або будуть впливати на якісь інші канали.

Ігор Соловей якось навів аналогію, що телеграм — це “Енігма” нашого часу (німецька шифрувальна машина часів Другої світової війни — «ДМ»). Ми зараз узагалі перебуваємо в екзистенційній кризі, стоїть питання, що буде загалом із країною. І зараз дивно намагатися всім сподобатися та боятися порушити європейське законодавство. Ми повинні виходити все-таки з національних інтересів».

Ліза Кузьменко, Максим Саваневський, Ольга Кревська

На його думку, Україна багато в чому, що стосується регулювання соціальних мереж, поглядає на Європу та США. Але це не дуже правильний підхід, бо в цих країн немає того виклику, який зараз є в Україні: «Ми повинні виходити з того, що ми — перша країна, яка зіткнулася з такою великою загрозою. Тут питання не тільки в телеграмі, а в усіх платформах. У нас є взаємодія з ними, але через “Мету” теж є шалений вплив. Україна повинна напрацьовувати практики регулювання. Якщо їх немає напрацьованих в інших країнах — значить, Україна повинна займати лідерську позицію. Навіть якщо законопроєкт буде не в найкращому вигляді, це вже буде дуже важливий сигнал для західної спільноти».

Щодо вимоги відкриття представництв платформ в Україні, то Максим Саваневський говорить, що це не дасть результатів: «Навіть якщо буде тут людина сидіти — і що? Вона напише якусь дуже гарну відписку на запит і все. Поки ми не будемо розуміти, у який спосіб ми можемо регулювати телеграм, держава не повинна бути присутня у телеграмі. Фактично, з лютого 2022 року державні органи влади легітимізували телеграм, який до цього був помийкою. Зараз це впливовий медіаканал. Наявність там різних сервісів силових структур, органів влади — це є не дуже добре. Держава повинна дати сигнал для всіх».

Микита Потураєв розповів про європейський досвід регулювання платформ спільного доступу: «На саміті ОБСЄ у мене була дуже цікава розмова з американськими колегами про те, чи щось змінюється після прийняття закону про тікток. Вони кажуть, що нічого. Китайці відмовилися продавати соціальну мережу, все це піде в суди, які, за оцінками американських колег, буде тягнутися роки два. Державних структур у тіктоці майже не було, а політики там залишаються, тому що це — свобода особистості. Загалом там нічого не відбувається».

Також досвідом із Потураєвим поділились естонські колеги, які за американським зразком вийшли з тіктоку. «Вони зіткнулися з тим, що залишилося порожнє місце, тобто усі “чорти” там залишились, а всі, хто міг би представляти там державну офіційну думку, пішли. Естонці дійшли висновку, що це нічого хорошого не дало. Але поки що вони думають, чи варто відмовлятися від цього рішення. Можливо, замість держави регулятивну функцію виконуватимуть громадські активісти», — розказав Потураєв.

Олена Демченко, Ярослав Юрчишин, Євгенія Кравчук, Микита Потураєв, Валентин Коваль та Олександр Бурмагін

Про американський досвід регулювання соцмереж розповів і заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Валентин Коваль: «Питання телеграму, тіктоку тощо дуже багато проговорюється в суспільстві, але дуже мало людей знає, як насправді відбувається регулювання. Наприклад, у Штатах ніхто не заборонив тікток. Той закон, який прийняли законодавці, почне діяти лише 19 січня наступного року, тобто через 270 днів після того, як закон був прийнятий і спонукав Тікток продати частину своїх акцій інвесторам. Насправді відбулася заборона використовувати тікток на пристроях, якими користуються держслужбовці. І сталося це не на підставі закону, а на підставі наказу технічних директорів кожного з американських штатів.

Коли держслужбовець іде на держслужбу, він надає свій телефон державі. Держава встановлює в цей телефон спеціальний софт, який контролює виток інформації, і в цьому ж процесі відбувається видалення тіктоку.

Умовно кажучи, нам не треба робити закон для того, щоб у нас був наказ державним службовцям видалити телеграм зі своїх телефонів. Ми обрали законодавчий шлях, а це найдовший шлях, який існує».

Аргументи ГУР і СБУ щодо необхідності регулювання платформ

Представник ГУР Андрій Юсов сказав, що Телеграм взаємодіє зі спецслужбами Росії, проте звернення України до платформи залишаються безрезультатними. З іншими платформами, за словами Юсова, точно не все бездоганно, але з ними значно краща комунікація.

«З останніх прикладів: Телеграм заблокував канал “Російського національного руху” через запит спецслужб Росії. Це штатна ситуація, коли оперативно за запитом російських спецслужб Телеграм реагує, щоб видаляти ті чи ті дописи, канали чи спільноти. Швидкість реакції та взаємодії платформи “Телеграм” на запити російської влади та спецслужб узагалі не йдуть у жодне порівняння з наявною комунікацією з боку Телеграму щодо держави Україна. В цей час там поширюється величезна кількість деструктивного контенту по всіх напрямках: від національної безпеки до порушення прав дітей», — каже Юсов.

Валентин Коваль, Олександр Бурмагін, Андрій Юсов, Ганна Літвіщенко

За його словами, телеграм часто використовується коригувальниками та російськими спецслужбами для вербування. При цьому мова не про окремі медіа, блогерів або користувачів, а про платформу як таку. Те, що є інструмент, який вочевидь є популярним у більшості населення України, але на який держава жодним чином не впливає і не регулює, означає, що ми даємо пас і додаткові можливості нашому ворогу.

Крім того, актуальним є питання представництва платформи в Україні, бо представник Телеграму — це віртуальний персонаж Ремі Вон, якого ніхто ніколи не бачив і існування якого не доведено. Попри це, за словами Юсова, українські медіа ставлять із посиланням на нього якісь новини. Наявність офіційного представництва полегшила б комунікації між державою і цією платформою.

«Водночас, незалежно від того, які будуть прийняті рішення держави щодо регулювання тих чи тих платформ спільного доступу, спецслужби використовували й будуть використовувати для роботи на території держави-агресорки різні інструменти, зокрема й телеграм, «Вконтакте» чи «Одноклассники». Але з розумінням, що це — територія ворога. Це інструменти, які модеруються, блокуються і жорстко ведуться ворогом. Усі ризики щодо телеграму, які озвучували і рік, і два тому, залишаються актуальними, ми можемо лише констатувати нові факти», — сказав представник ГУР.

Представник департаменту інформаційної безпеки СБУ Олександр Мельниченко додав, що Служба безпеки фіксує спеціальні інформаційні операції, взагалі активність російських спецслужб на всіх платформах. Тобто це дійсно проблема не тільки однієї якоїсь платформи, такої як, наприклад, телеграм чи тікток, а всіх гігантів соціальних мереж, що також використовується російськими спецслужбами для впливу на українську аудиторію, на жителів України. «Це і тікток, і телеграм, усі платформи “Мета”, вайбер, гугл, ікс і так далі. Те, що регулювати насправді треба всі платформи й установлювати якісь правила їхньої роботи в Україні — це дійсно дуже важливе і своєчасне питання. Щодо того, що компанії не будуть прислуховуватися до українського законодавства, то насправді вони самі очікують від нас цих правил, щоб вони були зрозумілі та прозорі. Ще є питання юридичне, де межі цифрового простору України, де починається регулювання українського законодавства з цифрового простору. На сьогодні платформи, які найбільш популярні серед жителів України, зареєстровані в різних юрисдикціях. Це США, Японія, Китай, Арабські Емірати. І для протидії дезінформації на цих платформах існують свої правила. Єдине, що їх об’єднує — ніхто не хоче витрачати свій час і кошти на розробку політик та інструментів для протидії ботофермам, російським соцмережам. Вони покладаються на інструменти зі штучного інтелекту.

Росіяни легко це обходять і постійно придумують якісь нові інструменти для того, щоб обходити ті правила, які діяли раніше. Саме тому я вважаю, що мінімальне, що держава Україна має зробити — це передбачити регулювання вказаних платформ, зокрема визначити повноважного представника вказаних організацій. Та оскільки є певна проблема, що навіть зараз, маючи якісь контакти з цими платформами, цим постійно займаються різні люди, — то дуже багато часу витрачається на те, щоб пояснити їм контекст нашої війни, пояснити наше законодавство, яка у нас зараз ситуація з російською дезінформацією», — повідомив Мельниченко.

Пропозиції та критика законопроєкту щодо регулювання платформ

На думку Ігоря Розкладая, найголовніше — прийняти законопроєкт таким чином, щоб він був ефективним. Тож треба регулювати не всі платформи, а ті, які несуть найбільшу загрозу. Сервіси «Мета», тікток, ютуб тощо мають свої відмінності, але діють приблизно за одним шаблоном: установлюють регуляторну рамку, яка забезпечує максимально безпечне ведення бізнесу з мінімальною відповідальністю за будь-що.

Він каже, що великі платформи абсолютно не цікавить, що відбувається в Україні: «Це нецікаво великій корпорації, яка просто хоче продавати свій маркетплейс і нас разом із ним, отримувати спеціальний профіт і розвивати якісь свої нові сервіси або купувати нові сервіси. Якщо ми бачимо загрозу винятково в телеграмі, вирішуймо щось із телеграмом. Можливо, використовуючи те ж законодавство, як, наприклад, закон про санкції».

Ігор Розкладай додав, що невідомо, де обробляють персональні дані користувачів телеграму. Ця інформація не є відкритою, невідомо, куди вона потрапляє та де зберігається.

Однак є інша проблема — це російські власники й в інших платформах. Наприклад, співзасновником Google є Сергій Брін: «Чи ми готові заблокувати Google, тому що його засновником є колишній громадянин РСФСР, тобто тієї держави, наступницею якої стала Росія? Чи ми готові зараз вимагати від “Мета”, чи від Google, чи від будь-якої іншої платформи дати весь перелік акціонерів, де також можуть бути “хороші росіяни”? І чи тоді ми готові блокувати ці платформи на підставі, що 0,01% цієї платформи — акції, куплені якимось хорошим росіянином, навіть якщо він раптом став американцем? Це просто ті питання, на які ми насправді маємо знайти відповіді та після того говорити, яку механіку ми хочемо використати».

Ігор Розкладай

Також Розкладай критично висловився щодо ініціативи відкрити представництва всіх платформ в Україні. За його словами, всі компанії не мають представництва у жодній країні світу: «Це не посольство Фейсбуку чи посольство Google в країні ікс. Це їхні локальні офіси, які вони створили з якоюсь певною функціональною метою. Наприклад, у Фейсбуку є один офіс в маленькому містечку в Німеччині. Тому що поруч розташований університет, де вони собі тягають персонал. Беруть з університету інженерів, а потім залишають їх на роботі. І так зручно. Є офіси у Варшаві та Лондоні, але це не представництва, а просто локальні компанії.

Окрім того, питанням залишається те, що буде робити Україна, якщо платформи не будуть виконувати положення українського законодавства. Уявіть, коли вони скажуть, що ми їм не цікаві або “Що ви нам зробите?”. Це критичні питання. Ми готові блокувати сервіси, якими користуються мільйони українців?».

Голова напряму «Цифрові права» громадської організації «Лабораторія цифрової безпеки» Максим Дворовий теж говорить, що платформи, скоріш за все, ігноруватимуть потенційну вимогу створити представництво, адже великі компанії, такі як Meta, можна підвести під юрисдикцію ЄС. «Частина з них має там дочірні компанії, а частина, наприклад, Телеграм, уже номінувала своїх представників на території ЄС як legal representatives, тому вони фактично можуть вважатися під юрисдикцією ЄС», — пояснює Дворовий.

Окрім того, Україна не має інструментарію для регулювання платформ у тому випадку, коли компанія не підпадає під юрисдикцію ЄС і не реєструється в Україні. Тобто просто ігнорує українське законодавство.

«Як ми можемо змусити їх робити хоч щось? Тут ми потрапляємо в пастку регулювання будь-якої платформи, тому що юрисдикції над такими суб’єктами у нас де-факто немає. Гіпотетично ми можемо заборонити проводити фінансові операції з цими юридичними особами, щоб вони не отримували прибутку. Можна також говорити про заборону користування державним органам і військовим — це прийнятно, але тоді треба подумати більш чітко над критеріями, які саме платформи вони не можуть використовувати. Якщо дійсно визначати прозорість платформи за структурою власності, то через одного акціонера, наприклад, Фейсбуку, ми маємо визнавати всі сервіси “Мета” непрозорими та забороняти ними користуватися всім особам із цих категорій. Тому поки що ми не маємо достатнього інструментарію задля впровадження цих норм», — каже Дворовий.

Цей інструментарій певною мірою закладений у DSA, але, за словами Максима Дворового, є чимало питань щодо його впровадження в Україні: «Цей акт треба якомога швидше впроваджувати, але навіть там постане питання юрисдикції. Компанії, які погодилися на це регулювання в Євросоюзі, погодилися на нього багато в чому через так званий one-stop-shop approach, тобто через підхід, за яким їм достатньо або номінувати одного юридичного представника в одній із 27 країн, або достатньо бути зареєстрованим в одній із 27 країн. І тому вони сказали “окей”. Чи підуть вони на подібне прийняття того ж DSA у нас — це велике питання, бо вони можуть просто сказати, що не хочуть це виконувати, бо ми недостатньо великий ринок. Тоді у нас залишиться один інструмент — блокування, яке є замкнутим колом. Тому я би пропонував іти двома різними треками: перший — це впровадження DSA, а другий — практичні обмеження, які ми можемо накласти на соцмережі. Ніхто, здається, тут не сильно заперечує тези про те, що справді можна думати над обмеженням використання цих платформ певними категоріями публічних службовців. Можна подумати над якимись фінансовими інструментами, аби ці платформи не отримували прибутку з України, але це теж технічні питання з погляду законопроєкту, які потребують певної доробки.

І остання теза. В будь-якому випадку не має бути прийнята норма, яка фактично накладає штрафи за невидалення конкретної одиниці контенту платформи. Тому що цей тип регулювання був у деяких державах не найдемократичніших режимів, а станом на сьогодні це закладено і створює певні небезпеки. Навіть якщо дивитися на той же DSA, там штрафи є мільйонні, але вони не за невидалення одиниці контенту, а за недобудову процесу, за невідповідність внутрішніх прав і стандартів. І про це треба пам’ятати, що ми маємо перш за все намагатися регулювати інфраструктуру платформ, а не те, як вони діють у кожному конкретному випадку».

Голова Комітету ВРУ з питань свободи слова Ярослав Юрчишин сказав, що з появою законопроєкту регулювання платформ від теоретичних дискусій перейде до конкретних пропозицій. Також він запропонував шляхи прийняття законопроєкту №11115 у Верховній Раді: «На жаль, ми на одинадцятий рік війни й на третій після повномасштабного вторгнення досі дискутуємо про це. Нам точно треба не винаходити велосипед, а проаналізувати те, що працює, базуючись на напрацюваннях наших спеціальних служб і розвідувальних структур, та випрацювати дієві механізми. Найгірше, що ми можемо, — це шукати ідеальний шлях, адже це можна робити нескінченно довго.

Я би просив профільний комітет перейти до розгляду цього законопроєкту. Рішення можуть бути різноманітні залежно від того, як комітет вирішить. Це може бути й прийняття за основу за 116-ю статтею, але ми розуміємо, що всі законопроєкти, які ми приймаємо в такому форматі, приймаються дуже довго, і відсоток прийняття їх достатньо незначний. Знову ж таки, ми розуміємо, що у нас у залі є люди, які активно користуються ворожими платформами, і в них є теж можливість за таких умов вносити правки, які суттєво послаблюють цей законопроєкт, а потім у залі їх відстоювати.

Другий сценарій, який можна розглядати, якщо буде рішення комітету — рекомендація, направлена на повторне друге читання, а в комітеті на повторне перше читання. І в комітеті вже спільно випрацьовувати фактично за тим же самим номером. Усі будуть розуміти, чия ініціатива була пріоритетна. Це дасть можливість вийти в зал уже з більш погодженим текстом і не буде потрібно йти за розширеною процедурою внесення правок. Чи можливий такий сценарій — знову ж таки, це питання до комітету, але це те, що може нас пришвидшити в рази. І перший, і другий сценарії цілком логічні.

Ну, і паралельно з цим треба порушувати питання перед нашими колегами з європейських спільнот, щоб сфера використання DSA поширювалася і на країни-кандидатки в ЄС, чи принаймні на тих країн-кандидаток, які готові взяти на себе добровільне поширення такої можливості. Стосовно України дуже часто звучали фрази “це ніколи не допустять”, “цього ніколи не буде”. Ми неодноразово показали, що насправді неможливого немає, і тому пробувати точно треба. Чи вдасться — це вже вторинне питання. Тут дуже важливо переходити від слів до продуманих дій.

Питання в тому, чи в нас ще є роки для того, щоб далі шукати ідеальний варіант. Я розумію обмеження наших урядових структур, ми дуже обмежені процесом євроінтеграції. Переважна більшість європейських регуляцій — це рамка. Чи можемо ми переконати партнерів, щоб у якомусь форматі ми могли виходити за ці рамки, дуже залежить від нашої позиції. І в цьому випадку, якщо ми сприймаємо євроінтеграцію лише як односторонній процес, коли нам кажуть, а ми виконуємо — буде все дуже погано. Жодна країна зараз не перебуває під таким інформаційним, дезінформаційним і пропагандистським тиском, як Україна.

Я б дуже просив комітет по можливості швидко братися до розгляду цього питання. Узгоджений комітетський варіант має шанси швидшого проходження».

Ярослав Юрчишин та Микита Потураєв

Член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін говорить, що до регулювання платформ мають застосовуватися інші підходи, ніж до регулювання медіа: «Платформи — це не медіа, а медіа — це не платформи. Це різні суб’єкти, це різні предмети регулювання, це різні механізми регулювання. Умовно кажучи, це якщо взяти літак і сказати, що це танк. Тому, якщо ми вже хочемо запроваджувати більш деталізоване предметне регулювання платформ, то виникає питання, де це робити, тому що закон про медіа — це закон про медіа. І ми як Нацрада, медійний регулятор, не регулюємо платформи. Компонент регулювання платформ є в законі про медіа, тому що ми через призму медійної діяльності туди закладали певні речі, щоб дати можливість реєструвати акаунти як онлайн-медіа, щоб у нас була можливість комунікувати з платформами про якісь там конкретні можливі порушення».

Олександр Бурмагін

Хоч комунікація з платформами й прописана в законі про медіа, — за словами Бурмагіна, Телеграм не відповів на жодне офіційне звернення Нацради. Гугл сказав, що у них є багато загальних політик, і нам треба користуватися ними, тож жодних меморандумів вони не будуть укладати: «Що робити регулятору? Ми щось пропонуємо, а Гугл говорить: “Читайте на сайті, там всі політики є. Якщо політики порушені, то, будь ласка, пишіть. Ще є окремий канал для державних органів, використовуйте їх, будь ласка. А по Україні у цих платформ жодних окремих політик, спеціальних якихось процедур не буде”. “Мета” сказала: “Ми покажемо нашим юристам положення закону про медіа, повернемося, коли вони нам скажуть, чи можемо ми ці меморандуми укладати”. Відповіді немає вже більш ніж пів року.

Нацрада вже другий рік на всіх міжнародних майданчиках говорить про цей акт DSA. Чому? Тому що це реальні механізми. Платформи будуть виконувати DSA, тому що DSA передбачає штраф, а потім блокування платформ на території всього Європейського Союзу у разі порушень. Навіть телеграм, який поки не потрапив у перелік великих платформ, сказав, що у них буде представник у ЄС, але вони акцентували — тільки для країн ЄС. Звернення усіх інших країн вони будуть ігнорувати. Тож написати можна будь-який законопроєкт, але без примусу будь-яка норма стає декларативною.

В контексті інструментів, у нас є досвід блокування медіасервісів держави-агресорки в законі про медіа. Там є теж уже ціла практика, це механізм, в якому працюють в парі два регулятори — НКЕК і Нацрада, тому що телекомівський регулятор теж у цій сфері повинен бути.

І якщо повертатися до DSA, я не зовсім розумію, чому ми протиставляємо ці речі. Ми можемо розв’язувати питання національної безпеки, але чому при цьому не враховувати стандарти DSA наперед? Уже зараз можна визначати дизайн органів, хто буде координатором, хто буде відповідати за цю сферу в контексті нацбезпеки. Нам через два роки доведеться впроваджувати DSA й усі ці механізми. У нас були попередні розмови, що головним координатором по платформах буде НКЕК, а ми будемо допомагати їм у контентній частині, тому що в нас є експертиза. І цей підхід, як на мене, теж потрібно і проговорювати, і враховувати».

Експертка з медіаправа Ганна Літвіщенко також сказала, що треба чітко відділити медіа, які використовують платформи, й самі платформи: «Єдине, що я бачу, але не знаю, наскільки законодавцям допущено піти цим шляхом, — це зробити обов’язкову реєстрацію для медіа, які використовують такі ресурси. Змішувати регулювання платформ і регулювання медіа буде неефективним і не дасть нам того бажаного результату. Медіа здійснюють редакційний контроль, на відміну від платформ. Це (cоцмережі, месендджери - ДМ)фактично посередники, які надають певну платформу для того, щоб інші суб’єкти надавали там контент. І це суттєва відмінність. Коли медіа використовують фейки та дезінформацією — це все ж таки й про стандарти медіа. Тут важлива і медіаграмотність самих людей. Нам треба виховувати в них розуміння, кому можна довіряти, а кому ні».

Ганна Літвіщенко та Світлана Остапа

Шеф-редакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова сказала, що це ледь не перша дискусія, під час якої ні в кого немає сумніву, що телеграм треба регулювати: «Я сподіваюся, що зараз тема телеграм-каналів буде порушуватися не лише журналістами, які набагато раніше, ніж будь-який державний орган, зокрема національний регулятор, почали казати про небезпечність телеграму, а саме — анонімних телеграм-каналів в Україні. 

Також Наталія Лигачова повністю погодилася з Олександром Бурмагіним та Ганною Литвищенко, що треба чітко відділяти регулювання платформ і регулювання медіа. І не підмінювати одне одним. А оскільки Нацрада вже отримала повноваження за законом “Про медіа” реєструвати - на добровільних началах -  ТГ-канали саме як медіа, то можна йти далі.  «Треба говорити про деанонімізацію ТГ- каналів,  також,можливо, застосовувати  податкове законодавство саме до окремих каналів, а не лише платформ. Нацрада вже пішла на те, щоб у законі “Про медіа” говорити про регулювання онлайн-медіа і, зокрема, реєструвати телеграм-канали. Так ідімо далі  і, можливо, вносимо зміни до закону “Про медіа” щодо обов’язкової реєстрації ТГ каналів як медіа, встановивши поріг - скажімо, від 50, 100000 підписників”. Також вона додала, що перебування каналів державних органів у телеграмі — це дискусійне питання  і вона розуміє законодавців Швеції, про досвід яких розповів Микита Потураєв. Можливо, навпаки, на таких платформах має залишатися офіційна позиція. Бо головне - позбавити громадян саме анонімних “джерел”, які й несуть загрози. “Мій заклик до того, що, по-перше, регулювання телеграму -  дійсно питання національної безпеки. По-друге,  так, треба працювати над медіаграмотністю громадян, але це нешвидкий процес. По-третє,  щоб ми нарешті створили механізм, можливо, робочу групу з представників усіх  стейкхолдерів з державних органів та громадянського суспільства, які б від загальних дискусій нарешті перейшли до напрацювання конкретних механізмів регулювання соцмереж, і не лише як платформ, а й як медіа». Законопроект №11115, вважає Наталія Лигачова, треба доробляти та приймати. 

Наталія Лигачова, Олександр Борисенко, Лейла Жданова та Микола Княжицький

До обговорення долучилася голова ГО «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко. Вона звернула увагу на те, як законопроєкт про платформи та європейські акти з цифрових послуг і ринків враховують гендерночутливі теми: «Законопроєкт №11115 наразі гендерно сліпий і абсолютно нечутливий, тому що, якщо подивитися на Акт про цифрові послуги, там, на відміну від Директиви про аудіовізуальні послуги, є вимога про протидію гендерно зумовленому насильству. І, зокрема, гендерно зумовлене насильство входить до чотирьох системних ризиків, на які звертав увагу DSA.

В нас є надзвичайно велика проблема з онлайн-насильством щодо жінок, це і порнопомста, і кібербулінг, і гендерна дезінформація, і дипфейки, і так далі. Чим хороший DSA — тим, що він говорить про те, що все, що заборонено офлайн, має бути заборонено онлайн. Тому наша мета — перевіряти, як мінімум, наші законодавчі пропозиції та проводити гендерну експертизу. І в цьому контексті мені особисто дуже подобається DSA, тому що він цей аспект враховує».

Керівниця експертної групи з розвитку цифрової економіки Директорату цифрової економіки Міністерства цифрової трансформації України Крістіна Гаврилюк висловилась щодо регулювання платформ і європейських актів із позиції Мінцифри:

«Ми дійшли згоди, що треба розділити питання регулювання платформ і загроз, які містить телеграм, і механізмів його блокування й обмеження використання. ЄС погодив український закон про медіа, але закон про медіа був заснований на імплементації Директиви про аудіовізуальні медіапослуги, яка була прийнята у 2010 році. Законодавство ЄС трансформувалося, й у 2024 році ми бачимо, що є Digital Services Act — і це не можна не враховувати. Треба розділяти питання регулювання медіа і платформ.

Також звучала теза, що ЄС у разі ефективності нашого законопроєкту буде брати з нас приклад. Проте норми цього законопроєкту в плані призначення представників, на жаль, не містять ефективних механізмів. Що точно ми підтримуємо і хочемо далі працювати над цим — так це, по-перше, заборона використання телеграму державними службовцями й банківськими установами, посадовими особами. І також, якщо казати предметно про законопроєкт (№11115 - ДМ)), там є норма про можливість визнання Нацрадою структури власності певної платформи непрозорою. Це може слугувати для впровадження інших реальних механізмів блокування. Ці дієві механізми є в законопроєкті й треба зосереджуватися на них, а питання регулювання онлайн-платформ залишати для імплементації DSA. Я думаю, що в цьому році з цього питання буде створено офіційну робочу групу, до якої ми будемо запрошувати всіх охочих».

Титульне фото: Ігор Васильєв, «Детектор медіа»