Оригінал публікації на сайті «Голка» за посиланням

Разом з тим усі розуміють, що влада сконцентрована в руках Банкової і Росія буде використовувати найменшу можливість, щоб розгортати інформаційну кампанію проти України, звинувачуючи її в диктатурі. Це може впливати на допомогу партнерів. 

Від того, що Офіс Президента концентрує у своїх руках все більше влади страждає і парламентаризм, і реформа децентралізації, і регіональна політика, яка потребує окремого міністерства. По суті радники Єрмака вже замінюють собою уряд. А це не що інше як химерне управління державою.

Громадська ініціатива “Голка” вивчила документи, які регламентують діяльність Офісу Президента і з’ясувала, що треба невідкладно змінювати, аби химерний інститут радників Єрмака на Банковій перестав шкодити розвитку демократичного суспільства.

Найбільшим джерелом централізації влади на Банковій є керівник Офісу Президента – Андрій Єрмак. Щойно він з’явився на Банковій, як вирішив привітати Байдена з інавгурацією. Голів держав з обранням вітають голови держав – це закони дипломатії. Тоді “Дзеркало тижня” назвало Єрмака віцепрезидентом.

До цього його так називала і “Українська правда”. (Додано) Цей “титул” прижився. 

Далі його використовували ВВС  та інші видання, підкреслюючи реальний вплив призначенця на управління державою. 

Тепер уже і сам Єрмак позиціонує себе як лідера на міжнародному рівні. Принаймні так було на Саміті миру: “Завтра ми, лідери, обговоримо принципи майбутнього плану”, – сказав він.

Знімок екрану з сайту 24 каналу

Насправді ж Єрмак – це лише призначенець, якого можна звільнити одним розчерком пера Зеленського, як це колись було з Андрієм Богданом. Аби було бажання.

Єрмак формує вплив на політику країни не сам. У нього є значна кількість радників. Усі ці “радники поза штатом”, яких насправді де-юре немає, – це квазі громадськість із шаленим тіньовим впливом. І, доки немає законодавчого врегулювання, справжня громадськість, яку мала б чути Банкова, усунута від можливості вести діалог і реально впливати на якісні зміни в державі. 

Більше того, у ЗМІ зафіксовані факти цензури, зокрема в “Укрінформі” і коли журналісти пишуть про це, то вбачають тут “тінь радників Єрмака”. І якщо військовим та активістам доступ до медіа закривають, то проєкту радника голови Офісу президента Сергію Лещенку дали зелене світло і так з’явилася програма — “Лещенко запитує”. 

Повноваження президента закріплені наразі у Конституції (стаття 106). Передавати свої повноваження іншим особам або органам він не в праві. Для  здійснення своїх повноважень президент, створює у межах коштів, передбачених у держбюджеті, дорадчі та інші допоміжні органи та служби. Також у Конституції йдеться про те, що посадовці  мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19). Це стосується і президента.

Наразі у структурі Офісу Президента жодних радників Офісу президента чи керівника Офісу Президента немає. Тобто позиції “радників Єрмака” з юридичної точки зру химерні. Разом з тим, коли виникали питання до того, у якому  статусі на Банковій перебуває Олексій Арестович в Офісі Президента, то Михайло Подоляк впевнено зазначав: “радник Офісу Президента України. Яким він офіційно є згідно зі штатним розписом…”

Знімок екрану Телеграм-каналу Михайла Подоляка від серпня 2022 року

При чому самого Подоляка на сайті Офісу Президента називають радником Єрмака. І коли Арестович писав заяву на звільнення, то зазначав, що просить звільнити його з посади “радника Офісу (поза штатом)”.

Фото заяви на звільнення Арестовича. Facebook

Очільниця “Детектор медіа” Наталія Лигачова зауважує, що радники Офісу президента мають серйозний вплив на інформаційне поле і, з посиланням на джерело, додає, що Подоляка відсторонили від формування політики “єдиного голосу” в інформаційному просторі тоді, коли пішов Арестович. Нібито саме Подоляк привів Арестовича на Банкову:

 

І тут важливо порівнювати те, що роблять радники Офісу президента із тим, що передбачає закон. Щойно Зеленський очолив країну, споруду на Банковій не просто перейменували на Офіс президента, з’явилося окреме положення. Основними завданнями цього документу було визначено організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.

І якщо говорити про перейменований Офіс Президента і радників, то там йдеться про те, що радники та радники-уповноважені можуть бути лише в… Зеленського. Жодного слова немає про радників керівника Офісу президента.

Хто ж тоді всі ці люди, яких ми почали бачити з першого дня повномасштабного вторгнення і продовжуємо бачити по цей час в єдиному телемарафоні, які підписані саме як радники Офісу президента?  

Наше законодавство точно не в змозі дати нам відповідь на це питання. Ні процес їх призначення, ні їхні функції, ні повноваження, не передбачені в жодному нормативному акті.

І це неприпустимо в демократичній країні, яка ще й перебуває в стані війни. Адже, де-юре, радників не існує, відповідно їх повноваження не визначені, як і не визначена їх відповідальність. При цьому, вони можуть мати доступ до чутливої інформації і інформації з обмеженим доступом, роздають вказівки чиновникам, які потім можуть понести юридичну відповідальність, у разі, якщо виконання таких вказівок призведе до негативних наслідків. Такі радники, окрім виступів на телеетерах, відвідують міжнародні заходи, де представляють Україну, телефонують чи ходять в гості до керівників різних державних органів, спускаючи до них вказівки з ОП. 

Цілком очевидним є той факт, що Офіс Президента став потужною окремою силою, яка впливає абсолютно на всі процеси в країні. І найдивнішим є саме факт того, що його діяльність майже жодним чином не врегульована, а ЗМІ, які беруть в них коментарі й підписують як “радники Офісу президента” таким чином їх легітимізують.  

Заступниця голови фракції “Голос” у парламенті Юлія Клименко зазначає, що радники керувати країною не можуть:

 

А відповідальності у радників дійсно ніякої немає, зате шкоду державній системі та інституціям вони можуть заподіяти чималу. Згадати хоча б скандал із консультантом Офісу Президента та “ідеологом Великого Будівництва” Юрієм Голіком, який підірвав довіру до НАБУ. Тоді інформацію Голіку у цій справі від НАБУ нібито передавав безпосередньо радник Офісу президента Георгій Біркадзе. 

Так от положення про Офіс Президента визначають лише повноваження Першого помічника Президента України, Керівника Офісу Президента України та його заступників, Керівника Апарату Офісу Президента України, Прес-секретаря Президента України та керівників самостійних структурних підрозділів.

Представники, радники та радники-уповноважені Президента України хоч і є в структурі ОП відповідно до положення, проте їх функціонал та обов’язки також не визначені.

Тому питання діяльності Офісу Президента України та інших підрозділів, які забезпечують діяльність глави держави потребує законодавчого регулювання. І таке регулювання повинно йти не від самого Президента України, а від Верховної Ради України та бути розробленим саме у форматі закону про забезпечення повноважень Президента України.

Повинна бути створена чітка та зрозуміла структура Офісу Президента, із визначенням повноважень та обов’язків кожної посадової особи чи структурного підрозділу. Всі працівники Офісу Президента мають бути державними службовцями.

Окрему увагу варто приділити створенню Служби радників Президента, який має бути окремо від Офісу Президента.

Радники президента мають працювати за контрактом.

Можливість залучати позаштатних радників також повинна залишитися, але роль позаштатних радників має бути точкова, в питаннях глибинної експертизи саме щодо напряму, в якого вони є експертами.

Ключовим має бути також те, що таким радникам необхідно заборонити висловлюватись від імені Президента України. Офіційні заяви повинні оголошуватись або Президентом самостійно, або його Прес-секретарем та прес-службою. Президент не може уповноважувати працівників Служби радників, а тим більше працівників Офісу Президента виступати від його імені. 

Також потрібно заборонити будь-який вплив Служби радників та Офісу на діяльність державних органів, органів влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а також втручання та перешкоджання в будь-якій формі у їх діяльність.

Заступник голови правління Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук зауважує, що потрібен закон, щоб унормувати роботу Офісу Президента та інших допоміжних і дорадчих органів: 

 

Але питання є не лише до того, як врегульована діяльність радників Президента. Є питання до заступників голови Офісу Президента.

Звісно, що кадрова політика до заступників Єрмака викликає у суспільства і журналістів чимало питань. Так, вже звільненого Андрія Смірнова звинувачували у тому, що він впливав на судову систему, як свого часу Андрій Портнов за президентства зрадника Віктора Януковича. Про це писала Фундація DEJURE. А не менш одіозного заступника Єрмака Кирила Тимошенка відправили до Міністерства оборони штатним радником.

Один із найскандальніших заступників Єрмака, який досі на посаді, – Ростислав Шурма. Він балотувався від забороненої проросійської партії до парламенту і намагається впливати на роботу Верховної Ради. Про це писали журналісти неодноразово. Мова зокрема про діяльність держпідприємства “Ліси України”, де лісові ресурси та ціла галузь береться під контроль. Більше того, незабаром може виникнути й монополія “Вода України”. Окрім того, його брату компенсували мільйони за непоставлену електроенергію. І тут, як повідомляють ЗМІ, могло не обійтися без впливу Шурми на уряд. 

Наталія Лигачова наголошує, що наші партнери дивуються, коли чують, що Зеленський дослухається до 5-6 менеджерів. Дипломати не можуть зрозуміти, як така незначна кількість людей може мати вплив на управління країною:

 

І якщо вже говорити про демократію, то не можуть радники і заступники заміняти виконавчу гілку влади – Кабмін, що по суті зараз відбувається. 

Що стосується заступників Єрмака, то їх, за законом, зараз може бути необмежена кількість. І це питання теж треба врегульовувати. Сподіватися на те, що це буде ініціатива з боку президента поки не доводиться. 

Уряд, який давно потребує перезавантаження у формат коаліційного Кабміну, наразі теж такої ініціативи не подасть. 

В умовах затяжної війни нам важливо мати стовідсоткову довіру світу і віру в те, що Україна розвиватиметься демократичним шляхом. Тому суспільство і міжнародні партнери можуть тут розраховувати лише на Верховну Раду.

Спеціально для “Еспресо“.