Оригінал публікації на сайті Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки за посиланням

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 15 квітня 2024 року.

1. Москва шукає в Україні ісламських радикалів
2. Про що свідчать нові «розсекречені» архіви ФСБ
3. Чим важлива справа Шона Піннера
4. Чому Захід не хоче «ескалації з Росією»

Москва шукає в Україні ісламських радикалів

РосЗМІ дещо дивним чином намагалися підсвітити тему нібито наявності найманців з числа ісламських радикалів в Україні. І навіть прив’язати до цього відправку російських військ у Сирію в 2015 році. Мовляв, саме це тоді і «допомогло ліквідувати більшу частину бойовиків, які могли б протистояти Росії у СВО в Україні». 

Якийсь Ігор Кімаковський «переконаний, що тепер київський режим не зможе зібрати на своєму боці велику кількість радикальних ісламістів».

 

НАСПРАВДІ, Україна ніколи і не думала збирати на своєму боці радикальних ісламістів. (Це було б навіть дивно, зважаючи на партнерство Києва з США та іншими країнами, налаштованими різко проти джихадистів.) Єдина спроба притягнути за відірване вухо цей український ісламсько-радикальний фейк належить Радбезу РФ і РИА Новости. Його нещодавно особисто розвінчало зовнішньополітичне відомство Таджикистану.

Нагадаємо, одним із перших закинув «український слід» буцімто вербування в Душанбе офіційним Києвом найманців для участі у бойових діях проти Росії якийсь екс-співробітник спецслужб Бахтієр Рахмонов. РИА Новости опублікували навіть фейковий скріншот. Потім цю тему підхопив секретар Радбезу РФ Патрушев.

Тепер в ролі Рахмонова виступив такий собі Кімаковський, який ще 9 років тому видавав себе за «волонтера» на Донбасі, але був затриманий СБУ за шпигунство на користь РФ. За даними спецслужби, він збирав інформацію про переміщення українських військових, а також про росіян, які воюють на боці української армії. «За кожну поїздку в Україну я отримував 100 000 рублів гонорару та 60 000 на відрядження», – заявив він тоді й зізнався, що був завербований ще 2008 року. Працюючи директором Центру інформаційних технологій Санкт-Петербурзького державного аграрного університету, він інформував куратора ФСБ про екстремістські прояви серед студентів-іноземців.

Тепер Кімаковський виплив як радник голови «ДНР» і шукає разом із РИА Новости радикальних ісламістів в Україні, якимось боком прив’язуючи до цього ще й Сирію в 2015 році. Хоча на той час «експерт» перебував  в українському СІЗО. Тож «кімаковським» слід непокоїтися насамперед про «український слід» у власній біографії, перш ніж ним активно займуться різноманітні «патрушеви».

Про що свідчать нові «розсекречені» архіви ФСБ

А тим часом інша російська державна інформагенція ТАСС опублікувала повідомлення під заголовком «ФСБ розсекретила архів про страти нацистами поляків та фальсифікації «Катинської справи». І наводить свідчення уродженця Польщі Едуарда Потканського, який служив у робочому батальйоні, сформованому німцями з поляків у таборі при станції Червоний Бір у Смоленській області. Він розповів, що влітку 1943 року німці вирішили показати учасникам батальйону могили польських офіцерів у Катинському лісі. Біля могил, за його словами, лежали речі, польські гроші, особисті листи та документи. «Вони були у такому вигляді, в якому ніяк не могли зберегтися у землі з 1939 року. Гроші, наприклад, були ще зовсім нові і начебто не перебували в обігу», — наголошував поляк.

Військовополонений Роман Ковальський, який також служив у робочому батальйоні і відвідував масове поховання в Катинському лісі, у своїх свідченнях додавав, що «за більшістю трупів розстріляних було видно, що це зовсім недавні жертви». А, за його словами, «в опублікованих списках розстріляних польських офіцерів у Катині багато хто з нашого батальйону знайшов серед прізвищ убитих своїх знайомих, заарештованих ще раніше гестапо та відправлених до концтаборів у Німеччині».

 

НАСПРАВДІ, «свіжерозсекречений» протокол допиту Романа Ковальського був опублікований в мережі не пізніше 1 жовтня 2022 року (причому тоді джерелом зазначено Державний архів РФ, а не архів ФСБ).

Як пише The Insider, зі «свідченнями» Ковальського та Потканського працювала створена в 1944 році комісія під керівництвом наркома державної безпеки СРСР Всеволода Меркулова. Однак до матеріалів, якими користувалося радянське обвинувачення на Нюрнберзькому трибуналі, ці зізнання не увійшли. Їх відкинула «Спеціальна комісія зі встановлення та розслідування обставин розстрілу німецько-фашистськими загарбниками в Катиньському лісі (поблизу Смоленська) військовополонених польських офіцерів» під керівництвом Миколи Бурденка. Хоча обидві комісії займалися фальшуванням Катинської справи, однак спеціалісти Бурденка намагалися зробити радянську аргументацію принаймні більш правдоподібною.

У 1992-1993 роках Головна військова прокуратура РФ повторно розслідувала Катинську справу і дійшла висновку, що комісія Меркулова організовувала масові неправдиві свідчення та підробляла документи.

Очевидно, порівняно зі сталінськими часами, стандарти кремлівських фальсифікаторів помітно впали, раз вже у нагоді стали навіть відкинуті комісією Бурденка відверті фейки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РИА Новости знов скотилися «від Катині до Бучі»

Звісно, те, що з «розсекречених архівів ФСБ» знову з’ясувалося, що Катинська трагедія — справа рук нацистів, вже не дивує. Як і те, що науковий директор Російського військово-історичного товариства Михайло М’ягков у коментарі ТАСС порівняв катинський розстріл (який він також вважає «фальсифікацією нацистів») із «вбивством мирних жителів у Бучі — що є провокацією проти Росії київського режиму».

Нагадаємо, хронологію перегляду позиції Москви, яка ще 1990 року офіційно визнала розстріл поляків за наказом радянського керівництва. У 2010-му Держдума РФ та особисто Путін ще дотримувалися позиції про те, що це саме сталінський злочин. Проте влітку 2022 року з меморіалу на місці розстрілу, за рішенням уряду РФ, прибрали прапор Польщі «через ворожу позицію» країни. Згодом у Держдумі закликали ліквідувати і сам меморіал. У листопаді минулого року в ній створили робочу групу щодо можливого «перегляду оцінок обставин трагедії в Катині».

Подібний «перегляд» і його інформаційне супроводження з боку головних державних інформагенцій РФ має на меті не тільки переписати історію (або, принаймні, створити її альтернативну російську версію), а й приховати сліди своїх масових розстрілів в Бучі та інших українських містах.

Чим важлива справа Шона Піннера

Тема з військовополоненими (але вже із сьогодення) знайшла своє відображення і в нещодавньому рішенні Солом’янського суду міста Київ, позов до якого подав колишній британський військовий Шон Піннер, який воював на боці України та потрапив у російський полон у 2022 році. Він виграв суд проти Росії, пише The Daily Mail.

НАСПРАВДІ, Москва, звісно, проігнорує це рішення. Але справа Піннера може створити прецедент для того, щоб ще більше військовополонених судилися проти Росії. Сам Піннер вже заявив, що має намір продовжити розгляд справи. Але тепер у британських судах: «Росія має понести відповідальність за те, як вони обійшлися зі мною, і рішення українського суду перший крок… Коли Росія повернеться до реального світу, їй доведеться врегулювати ці судові справи … Йдеться не про сьогодення, а про майбутнє, може, через 10 чи 20 років», – цитує Піннера The Sun.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без терміну давності. Відповідаємо на 15 головних запитань про воєнні злочини

Ще один британець Ейден Аслін, який був із Піннером у полоні, також має намір подати позов до суду проти РФ. Нагадаємо, в полоні вони провели п’ять місяців, де за їхніми словами, вони зазнавали багатогодинних побиттів; їх били струмом, завдавали ножових поранень і інсценували страту, до якої вони були засуджені так званим «судом ДНР». 

Чому Захід не хоче «ескалації з Росією»

«Чому ВПС Великої Британії не можуть збивати дрони над Україною, як вони це роблять із Ізраїлем?». Таке запитання журналіст LBC поставив міністру закордонних справ Великої Британії Девіду Кемерону. «Нам слід уникати прямої взаємодії військ НАТО з російськими військами. Це може спричинити ескалацію ситуації. Використання літаків не обов’язково є найкращим способом збивати ракети та дрони, системи ППО більш ефективні. І Україні важливіше мати доступ до них, зокрема, «Patriot», – пояснив він.

 

Нагадаємо, збивати іранські ракети та дрони Ізраїлю допомагали США, Британія, Франція та Йорданія. 

Пояснення, що Росія на відміну від Ірану володіє ядерною зброєю, слабке. Адже ті ж західні країни неодноразово заявляли, що не бачать ознак її розгортання з боку РФ. Немає ні ознак, ні додаткових систем ППО для України.

У підсумку «небажання ескалації в Україні» вже призвело до того, що так звана «СВО» фактично перетворилася на «спеціальну винищувальну операцію». Лише 3% російських ракет і БПЛА вразили українські військові цілі. Решта 97% були спрямовані на цивільні об’єкти. РФ застосувала майже тисячу ракет, близько 2800 «шахедів» та майже 7000 керованих авіабомб на українські міста та селища з початку цього року. Лише у березні агресор вразив 80% теплових електростанцій в Україні.

На тлі цього, за словами народного депутата Єгора Чернєва, українським політикам, дипломатам, військовим і просто громадянам дедалі складніше зрозуміти логіку країн ЄС та США, які постійно на словах висловлюють підтримку Києву, але водночас максимально довго ухвалюють рішення щодо передачі життєво необхідної зброї. 

«Росія затіяла цю війну не заради кількох сотень квадратних км, а заради розділу сфер впливу. Заради того, щоб показати Заходу його слабкість. І цю слабкість бачимо ми. Її бачить Росія. Її бачить Глобальний Південь. Європа теж бачить цю слабкість», – пояснює Чернєв.

Президент України Зеленський 15 квітня сказав, що після іранського удару «весь світ побачив по діях союзників у небі Ізраїлю та сусідніх країн, якою НАСПРАВДІ ефективною може бути єдність у захисті від терору, якщо в основі єдності достатня політична воля. Ізраїль не є членом НАТО, і не потрібно було нічого такого, як активізація 5-ї статті. І ніхто не виявився втягнутим у війну. Вони просто допомогли захистити життя.

«Шахеди» у небі України звучать так само, як у небі Близького Сходу. Балістика скрізь б’є однаково, якщо її не збити. Небо Європи могло б вже давно отримати саме такий захист, який потрібний, якби так само й Україна мала схожу на повну підтримку партнерів у збитті дронів і ракет. Терор повинен програвати всюди і повністю, а не десь більше, а десь менше».Тож питання «чи посприяє «фіктивний» удар Ірану більш ефективній допомозі Україні?» є без перебільшення життєвим. Насамперед для світової системи безпеки. Через нерішучість окремих політиків та інституцій російська пропаганда вже відкрито говорить про її слабкість і тому ще завзятіше обговорює маршрути своїх наступних «спеціальних винищувальних операцій». Вже в Європі.