Сім років тому сталося те, до чого йшли дуже-дуже довго. Те, що не вдалося 1997 року, не вдалося і 2005 року. Те, що зривалося 2013-го.

19 січня 2017 року була зареєстрована Національна суспільна телерадіокомпанія України НСТУ або просто Суспільне Мовлення.

Я досі думаю, що те що сталося — це диво чи відьмацтво. Все було надто складно і все було надто проти.

Пам'ятаю, як нервувала Світлана Остапа в цей день. Думаю ці нерви дали моральне право пізніше очолити Наглядову раду НСТУ. Бо супротив двох попередніх років був шалений. Від небажання реформувати обласні ОДТРК до ступору з закриттям ДТРК Крим і саботажу з боку Укртелефільму з товаришем Петренко. До речі, тим самим, який очолював Національну раду у 1997 році і не дав ліцензію на мовлення Суспільному за першим законом.

Але, минуло сім років. Перший удар взяв на себе у 2014 і 2017 роках Зураб Аласанія з командою. І саме через якого ми тепер є довіреними партнерами Мета. (ага, і тут не без Суспільного). Як витримало серце Зурабі в буквальному сенсі — я не знаю. Але, Суспільне пройшло перший стрес і ми отримали нового керівника — Миколу Чернотицького,  який з командою тримає удар під час уже повномасштабної фази війни.

На Суспільному є людина, яка просувала і голосувала за закон як депутат і тепер його захищає невпинно — Oльга Червакова. І це дійсно унікальний приклад.

Суспільне — це люди. Чудові. Неймовірні. Ціннісні. Тихі і Гучні. Миролюбні і Кусучі. Різні — я вас уже добре знаю ;)

Такі хоробрі, як Aндрій Тіток, Aндрій Крамченков, Слава Мавричев, Христина Довбня і всі, хто на передовій.

Такі стійкі як Оксана Хлєбус чиє місто півроку було в окупації. Такі енерджайзери як Олена Кваша і Ольга Крупник.

Такі нордичні і глибокі як Сергій Стуканов. Такі життєрадісні як Анна Заклецька та Денис Денисенко.

Ті, хто мовить і в спеку і в холод з найтяжчого року вторгнення — Віталій Гамадин, Oльга Герич,  Юлія Девда,  і Микита Чибар.

Ті, хто роками розвиває напрям нацменшин (спільнот) Aнастасія Гудима,  Oлена Кривенко,   Надія Стадницька.  

А ще людина, яку я знаю за «Гарячим Компотом» з початку Незалежності — Максим Яковенко.

А ще харизматичний і безбашений Роман Коляда і ціла плеяда «Ранку». Прекрасні міжнародниці Роксолана Лісовська,  Світлана Стеценко.  

Безбашенний СВК, що народив чудовезні фільми — Володимир Ладижець і Oлександр Зінченко і їх команда.

І звісно не забуваємо Крим, що тримає Руслан Халапов і Кримське питання що веде Oлеся Вакуленко, поєднуючи зі «Суспільне. Спротив» з перших днів вторгнення.

А ще хитрющий Артем Шелковий, мудрий Дмитро Козлов, діджітальна Oлександра Чернова і піарна Олена Бондарук, дитячобезбашена Юлія Дичук і хранительниці Євробачення Oксана Скрибінська  й Aнна Тульєва.     

А ще — нордична пані Голова Редради Ірина Славінська і, звісно, Культурна команда Лук'ян Галкін і непрості фільми від Kaтерина Феленюк.

А ще — наші ведучі Aнна Чередниченко, Андрій Діхтяренко,  Анатолій Єрема і всі-всі-всі.

І, звісно ж, цілий голос країни і хранитель «Українського радіо» Дмитро Хоркін, Юлія Шелудько. Хранителька медіатеки Taїсія Турчин.  

А ще... метри Юрій Макаров, Мирослава Барчук, Євген Глібовицький… я точно всіх не позначу. Члени Наглядової, правління, шефредактори, менеджери, юристи, технарі, журналісти, оператори і купа-силенна людей, на яких тримається Суспільне.  

Коли ми в строк 40 годин зі Наталією Степановою, Таєю Мировец і Романом Головенко виписували пакет правок, щоб запустити закон у грудні 2014 року, ми не могли уявити, що вийде з тої затії. Чесно. Ми істерично реготали, бо це здавалося неможливим. Кількість законодавчих лакун і колізій, борги по відпустках у 100 років, амортизація, земля і... єдиний приклад Укрзалізниці, яка теж реформувалася. Але це сталося. З боями, з поправками, щоб обійти блокування. З атаками Деркача (ой, здається, він в розшуку), ігноруванням влад і системним недофінансуванням.

Я трохи не побив горщики з Вікторією Сюмар, коли ми готували поправки на поправки. Та, ми гаряче сперечалися:))) Але завдяки її зусиллям, як і зусиллям інших колег, закон дійшов до підпису Президента. І Суспільне сталося. І дякую Микиті Потураєву та Євгенії Кравчук  за підтримку всіх подальших змін і перетворення Суспільного мовлення на Суспільні медіа.

Нам ще багато за що боротися. За стійкість, за кадри і достойну оплату праці. За виклики нової ери. Але я точно буду поруч настільки довго, наскільки буде треба. Зрештою, у Суспільного ж має бути свій привид ;)

З днем народження, Суспільне. І дякую кожному і кожній за те, що воно є.

Ігор Розкладай, медіаюрист, заступник директора ЦЕДЕМ  

Текст публікується з дозволу автора, оригінал публікації за посиланням.

Фото: Ігор Розкладай/фейсбук