Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 15 січня 2024 року.

1. «Friendly fire» окупантів прямо пов’язаний з успіхами ЗСУ
2. Росіяни плутають, де вбили 46 людей: у Харкові чи в Дніпрі
3. Чому у РФ заздрять «українізованій версії Донбасу»
4. Москва висуває ультиматум щодо «мирних переговорів»

«Friendly fire» окупантів прямо пов’язаний з успіхами ЗСУ

«Іл-18 вижив і дотягнув до аеродрому в Анапі. Є поранені. Френдліфайєр…», – саме так пояснювали Z-ресурси чергову військово-повітряну звитягу українських Сил оборони України. Паралельно на «воєнкорівських» ресурсах почалось обговорення чому, якщо це дійсно був «дружній вогонь», не спрацювала система розпізнавання «свій-чужий».

НАСПРАВДІ, «проблему вирішив» головком ЗСУ Залужний, який офіційно заявив, що саме Повітряні Сили України знищили російський літак далекого радіолокаційного виявлення А-50 та пошкодили повітряний пункт управління Іл-22.

А пропагандистським повітряним «френдліфайєром» у Росії просто намагаються повторити інформаційну боротьбу за живучість корабля, яка почалася з крейсера «Москва». Логіка цілком зрозуміла: краще видати все за черговий «позаштатний схід боєприпасів», ніж визнати, що чергова «аналоговнет» вартістю в сотні мільйонів доларів була знищена ЗСУ. І справа не в грошах, а понтах.

«Перша армія світу» (за нещодавнім визначенням Шойгу), якщо зазнає поразок, то виключно через «російське нехлюйство». І чим більше подібних успіхів буде у ЗСУ, тим частіше з «воєнкорівських» стволів буде лунати «дружній вогонь». І до цих залпів всі ще встигнуть звикнути.

Тим більше, що ці два дійсно унікальні для РФ літаки були відправлені у «вічний політ» у російському тилу. А оскільки тили у РФ дуже глибокі, а українська зброя стає все більш далекобійною, – френдліфайєрний наратив для виправдання ганебних поразок буде все більш затребуваним.

Росіяни плутають, де вбили 46 людей: у Харкові чи в Дніпрі

Цілком можливо, щоб залатати чергову діру у власному небі Росія завдасть нового удару по українській землі. І як завжди, по цивільній інфраструктурі. Проте за майже два роки повномасштабної війни атак було вже стільки, що навіть, сама пропаганда плутається де, коли та кого росіяни бомбили в Україні.

Так, «політолог» Марков, згадавши напередодні річницю ракетної атаки на будинок у Дніпрі, назвав це місто Харковом. Ще й цинічно зауважив: «Ми сумуємо за жертвами у цьому місті. Воно найближчим часом увійде до Росії. Харків’яни – це наші російські люди».

Потім він волав про «варварів, які збили у харківському метро барельєф Пушкіна на станції його імені та зафарбували рядки з його геніальних віршів».

НАСПРАВДІ, в той час, поки «воєнкори» з’ясовували, хто кому «свій-чужий» у МО РФ, а Марков просив у них пояснити, що ж трапилося з двома літаками, командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук у своєму дописі пообіцяв згодом розповісти всі деталі. При цьому він зазначив: «Це вам за Дніпро!».

Якби Марков частіше читав українських генералів-командувачів, а не якихось російських «двох майорів», то принаймні б знав, де Дніпро, а де Харків, та коли й що в них було знищено черговим «високоточним ударом». Хоча, якщо він плутає сина Пєскова з сином Порошенка, то це багато чого пояснює в плані розумових здібностей кремлівських «пушкіністів». Тим часом процес депушкінізації України триватиме й надалі. У всіх сенсах. 

Чому у РФ заздрять «українізованій версії Донбасу»

А про те, що процес руйнування України росіянам набагато цікавіший за результат, свідчить і чергова «мета СВО», яку сформулював зазвичай мовчазний губернатор Санкт-Петербурга  Беглов. За його словами, ця мета полягає в тому, щоб позбавити Україну «гендерно-нейтральних туалетів».

НАСПРАВДІ, яка це вже «мета СВО» поспіль – навіть не важливо. Процес їх генерації також важливіший за результат. Але туалетна тематика болить росіянам вже давно. Можна навіть достеменно встановити її початок: 24 вересня 1999 року. Саме того дня в Астані тоді ще прем’єр РФ Путін пообіцяв «мочити терористів у сортирі».

З того часу він займається цим постійно: спочатку в Чечні, потім у Грузії, Сирії, тепер в Україні. І робить це настільки завзято, що на своє російське ЖКГ – і ті ж вбиральні – немає ні часу, ні грошей, ні бажання.

Беглов просто заздрить чуткам про те, що в «українізованій версії Донбасу» було по три туалетні кімнати в школах. Адже рівно рік тому Росстат нарешті оприлюднив «комунальні» підсумки перепису населення РФ, проведеного у 2021-му. З них випливає, що 11,8 млн російських мешканців користуються вигрібними ямами, а 2,6 млн – не мають жодної каналізації. 117,5 тисяч домогосподарств існують взагалі без ознак туалету в будинку чи на прилеглій ділянці, а 6,7 млн росіян мають туалет «поза житлом».

12 січня у легендарній «Плешці» (Російському економічному університеті ім. Г.В. Плеханова) впала стеля і нечистоти з санвузла поверхом вище полилися на голови студентів. Саме тому бегловим, марковим, скабєєвим набагато простіше лити своє брехливе лайно на голови звиклих до цього росіян. Зокрема й про якісь «гендерно-нейтральні туалети» в українських школах. 

І при цьому знищувати. Станом на 30 жовтня минулого року бомбардувань та обстрілів зазнали 3793 українських закладів освіти, з них – 3428 пошкоджено та 365 зруйновано повністю. Статистика вкрадених окупантами у школах унітазів, на жаль, недоступна.

Москва висуває ультиматум щодо «мирних переговорів»

І наостанок знову про те, що росіянам важливіше процес війни в Україні, ніж результат (який вони не можуть навіть чітко сформулювати). У Кремлі, звісно, дуже нервово поставилися до того, що делегацію РФ не запросили в Давос. Тому роблять усе, щоб нівелювати роботу української делегації на форумі. «Обговорення мирної формули президента України Володимира Зеленського в Давосі не приведуть до конкретного результату, оскільки Росія в них не бере участі. Це розмова заради розмови», – заявив Пєсков.

А офіційний представник МЗС РФ Захарова, коментуючи нещодавні слова міністра закордонних справ Швейцарії Іньяціо Кассіса про необхідність включення Росії до переговорів, фактично пред’явила ультиматум: «Для участі наших представників західні країни мають припинити накладати санкції та постачати зброю ЗСУ».

НАСПРАВДІ, на цьому можна було б поставити чергову жирну крапку у нібито бажанні Москви мирних переговорів. Бо все, що Кремлю потрібно, це тимчасово «заморозити війну» та зберегти контроль над вже загарбаним. Старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики Ніколас Тензер попереджає лідерів ЄС про небезпеку «охолодження до України», яка може призвести до «замороження війни». 

«Росія має бути розгромлена так само, як нацистська Німеччина у 1945 році. Для цього Європа має припинити застосовувати лише напівзаходи в допомозі у відсічі російській агресії. Результат війни, по суті, буде чимось на кшталт моменту 1945 року. Або ми виграємо, або програємо. Цей результат визначить долю наступних десятиліть. Жодних напівзаходів тут не може бути. Це не може бути «напівпоразкою» Росії або «напівперемогою» України», – заявив Тензер в інтерв’ю DW. 

Якщо погодитись на вище наведені ультиматуми Москви, то  наступними її «хотілками» може стати все, що завгодно. Від міжнародного визнання окупованих територій України та виплат репарацій за заподіяну Росії шкоду (про що вже неодноразово казали пропагандисти) – до «гендерно-правильних» вигрібних ям. Спочатку в Україні, а потім і у решті Європи.