Що буде з Сибіром після Москви: дайджест пропаганди за 4 жовтня 2023 року
Що буде з Сибіром після Москви: дайджест пропаганди за 4 жовтня 2023 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 4 жовтня 2023 року.
- «Переможний» шлях Симоньян
- Балицький хоче повернути «нашу Варшаву»
- Дітей у РФ навчають воєнного православ’я
- Російське «аналоговнет» made in Bangladesh
«Переможний» шлях Симоньян
Від погроз перетворити на радіоактивний попіл послідовно: Україну, Америку, Велику Британію, континентальну Європу та «умовну Познань» – пропаганда поступово перейшла до пропозицій застосувати ядерну зброю в «нових регіонах Росії». І ось нарешті настала черга старого регіону.
НАСПРАВДІ, від «Ну шо там тієї України, за два дні здолаємо» (у лютому 2022 року) до «термоядерної бомби над Сибіром» (у жовтні 2023-го), – ось це і є той симоньянський (та решти пропаганди) «переможний» шлях.
Її ядерний похід на Сибір, звісно, викликав невдоволення не тільки сибіряків, а й офіційних осіб у Москві. «Ми не виходили з режиму відмови від ядерних випробувань. Симоньян не працює в офіційних органах, тому її слова не відображають офіційну позицію РФ», – заявив речник президента РФ Пєсков. Засудили висловлювання й у Держдумі РФ. «Симоньян як мінімум має вибачитися перед усіма жителями Сибіру, а тим паче перед тими, хто досі страждає від наслідків випробувань на Семипалатинському полігоні», – заявила депутат від Алтайського краю Марія Прускова.
Власне, це історія не про Симоньян (вона вже давно, як і Соловйов, стала самозакоханою «річчю в собі»). Це історія про те, що для навколокремлівської еліти ніякої Росії не існує. Вона для них закінчується на МКАД. І пожертвувати Сибіром заради того, щоб вижити у власному «Кремлівському князівстві» (або втерти носа «англосаксам») для них не проблема.
А отже і питання, яке виносив Центр стратегічних комунікацій ще наприкінці минулого року: «Чи безпечна для росіян їхня «ядерна тріада» – з того часу стало ще менш риторичним.
Балицький хоче повернути «нашу Варшаву»
Тим часом на ще не опромінених Росією її «нових регіонах» будують плани щодо захоплення «силою нашої зброї» території колишньої Російської імперії.
Так званий «губернатор» Запорізької області Балицький пояснює, що «дипломатія» в цьому випадку вже не спрацює.
НАСПРАВДІ, чути це з вуст людини, яка лише нещодавно закликала застосувати тактичну ядерну зброю по території, де її призначили керувати, щонайменше дивно. Проте, набагато більше подиву викликає те, що дехто зі світових політиків й досі припускає, що з такими людьми можна про щось домовитися.
Росія дійсно збирається воювати далі за: «Гельсінгфорс», «Ревель», «прибалтійські території», «нашу Варшаву» і т.д. І якщо хтось на Заході вважає, що Путіна можна зупинити на якійсь українській «38-й паралелі», і він на тому вгамується, то дуже помиляється. І свої «балицькі» на Гельсінкі, Таллінн, Вільнюс, Ригу та Варшаву у нього знайдуться.
Дітей у РФ навчають воєнного православ’я
Про роль РПЦ у війні з Україною сказано і написано вже багато. Нещодавно, наприклад, відбулася зустріч патріарха Кирила та голови фонду «Захисники Вітчизни» Анни Цивілєвої (за сумісництвом племінниці Путіна), яка опікується підтримкою ветеранів СВО та сімей загиблих», заробляючи на цьому величезні гроші.
НАСПРАВДІ, видання «Нова вкладка» вирішило дослідити ще одну сферу діяльності РПЦ — так зване церковно-патріотичне виховання російських дітей, де проповідувана любов до ближнього химерним чином переплітається з пропагандою «покласти душу» у загарбницькій війні, а градус мілітаризму стрімко зростає: вихованці недільних шкіл не тільки збирають гуманітарку для окупантів, а й самі беруть участь у військових навчаннях, де з них кують «воїнів Христових». Наприклад:
– Збори з благодійного православного ярмарку, які раніше направлялися до дитячих хосписів, тепер йдуть на допомогу сім’ям учасників «спецоперації». Тобто замість полегшення страждань одних дітей РПЦ тепер витрачається на підготовку до війни і страждань інших.
– Залучають дітей до молитов за російських солдатів. У травні в Краснокамську (Пермський край) пройшла хресна хода на підтримку війни, до якої приєдналися кілька місцевих недільних шкіл.
– Під час хресної ходи учасники читають нову молитву про Святу Русь, складену патріархом Кирилом у вересні 2022 року. У ній йдеться про тих, хто «ополчився» на Росію, і просять про здоров’я для тих солдатів, які нині воюють з Україною.
Разом з іншими важелями впливу на дітей (масованою пропагандою на кшталт «Розмов про важливе» і т.д.) уроки воєнного православ’я залишають на російських дітях свій потворний слід.
Російське «аналоговнет» made in Bangladesh
І наостанок про відомий наратив «санкції пішли Росії на користь». Прикладів цієї «користі» безліч: від літаків, що не літають, до фільму «Барбі», який навіть у піратському показі в кінотеатрах збирає більше глядачів ніж різноманітні Z-«свідки».
Але цього разу імпортозаміщення зайшло настільки далеко, що навіть пропагандистські ресурси визнають, що, наприклад, російський смартфон «Р-ФОН» виявився повним клоном навіть не південнокорейського Samsung, а бангладеського Symphony Helio 80.
НАСПРАВДІ, штука із цим смартфоном в тому, що його РФ позиціювала як гаджет для чиновників і як «антишпигунський» (раніше співробітникам держорганів рекомендували відмовитися від iPhone із міркувань безпеки).
Черговий «аналоговнет», як повідомляють, збирає завод «Рутек» колишнього міністра зв’язку РФ Леоніда Реймана. І продаватимуть його втричі дорожче, ніж у Бангладеш: 40 тисяч рублів проти 14 тисяч (у перерахунку).
Цікаво, що слідчі органи раніше вже з’ясовували, що Рейман давно перепродує азійську електроніку під виглядом російської. Наприклад, російські радіостанції «Азарт» для ЗС РФ виявилися китайськими. Після запровадження санкцій китайці відмовилися продавати їх Рейману, і він зірвав держоборонзамовлення.
А у 2008 році його завод «Ангстрем-Т» отримав $1 млрд від державного банку РФ на виробництво мікрочипів. Проєкт свого часу був найбільшим у Росії, але накопичивши 100 млрд рублів боргів, у 2018-му збанкрутував.
Власне в цьому – вся історія Росії, яка (за відомими висловом) не може створювати нічого, крім враження. Але, як бачимо, і воно не задовольняє вже навіть власну пропаганду. Тому банкрутство путінського режиму не за Уральськими горами.
