Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 20 вересня.

1. Москва заплуталась у власній «геноцидній» брехні
2. «Апокаліпсису» між Варшавою та Києвом не буде
3. Пекін понизив статус Путіна
4. РФ не може вберегти навіть своїх миротворців

Москва заплуталась у власній «геноцидній» брехні

20 вересня так званий «губернатор Херсонщини» Сальдо повідомив: «Сьогодні ми провели перше засідання нашої обласної Думи першого скликання. Це історична подія не лише для нашого регіону, а й для всієї країни: Росія завершила законодавче закріплення свого державного суверенітету на своїх історичних землях Північного Причорномор’я». Звісно, не обійшлося і про «звільнення Херсонщини від нацизму».

НАСПРАВДІ, у перший день «геноцидних слухань в Міжнародному Суді ООН» представник РФ, посол з особливих доручень Геннадій Кузьмін закликав не вважати юридично значущими заяви Путіна від 24 лютого 2022 року про «денацифікацію України», назвавши їх «заявами, які не мають відношення до міжнародного права та конвенції про геноцид»: «Росія розпочала «СВО» за ст. 51 Статуту ООН (самооборона), це не стосується конвенції про геноцид, а заяви – це просто заяви».

Так був «геноцид» чи не був? Чи усе це було заради «державного суверенітету на історичних російських землях»? Адже Сальдо у повній відповідності до путінської «денацифікації» України та захисту «людей, які протягом восьми років зазнавали знущань, геноциду з боку київського режиму»,  продовжує казати про «звільнення Херсонщини від нацистів». А офіційний представник РФ в Міжнародному Суді ООН каже, що це були «просто заяви». Отже, у Москві заплутались навіть у власній «геноцидно-нацистській» брехні.

Дуже символічно, що вимагає покласти їй край саме Німеччина.  Представниця МЗС ФРН Вібке Рюккерт у Міжнародному суді ООН 20 вересня вказала на законний інтерес України як держави, яка безпідставно звинувачена в геноциді. «Інакше сторона, яку без найменших доказів зображують залученою до кампанії геноциду, і під цим приводом піддають військовому вторгненню, не зможе отримати захист суду», – пояснила вона в Гаазі.

«Апокаліпсису» між Варшавою та Києвом не буде

Великого розголосу набули заяви офіційної Варшави щодо Польщі-«рятівниці» та України-«потопельниці». 

Риторика дійсно зашкалює і навіть вийшла на рівень окремих особистостей. Звісно, це підхопила і російська пропаганда, яка малює ледь не апокаліптичні сценарії у стосунках між Варшавою та Києвом.

НАСПРАВДІ, щодо цього варто розуміти дві речі. По-перше, звернення України до СОТ нікого образити не може. Ця організація і створена, зокрема, для того, щоб виступати арбітром, коли якісь країни не можуть між собою домовитись. 

По-друге, Україна обрала саме цивілізований європейський шлях у розв’язанні цього питання. Адже її право на постачання зерна до ЄС – це не благодійність з боку країн-партнерів. Це прописано в Угоді про Асоціацію України з ЄС та відповідає європейському законодавству, яке наразі й порушується. 

А завершуючи тему «апокаліпсису», президент Польщі Анджей Дуда закликав прихильників Києва не здаватися, бо підтримка України матиме глобальні наслідки. Він заявив, що компромісного рішення щодо України не існує: «Росію можна зупинити тільки тоді, коли вона буде переможена, а переможена вона буде тоді, коли Україна витіснить російську армію з окупованих територій завдяки допомозі США та Заходу. І коли вона відновить контроль над своїми міжнародно визнаними кордонами, тоді ми зможемо сказати, що російський імперіалізм дійсно переможений». 

А віце-прем’єр Качинський 20 вересня запевнив, що «Польща продовжуватиме підтримувати Україну в її протистоянні з Росією, попри зерновий скандал».

Пекін понизив статус Путіна

Натомість черговий приклад приниження Росії (і то на найвищому рівні) можна було спостерігати 20 вересня. 

Путін заявив, що прийняв пропозицію Сі Цзіньпіна відвідати в жовтні Китай для участі у форумі «Один пояс – один шлях».

НАСПРАВДІ, китайський диявол сховався у начебто дрібниці. 

У пекінському форумі братиме участь понад 140 країн. Це означає, що візит Путіна до КНР не буде державним. І для нього, звісно, ніхто не готуватиме спеціальної програми. При цьому раніше Кремль запевняв, що візит президента РФ відбудеться у форматі традиційних двосторонніх контактів, натякаючи на державний візит. Але Пекін понизив статус Путіна до рівня керівника однієї з понад сотні делегацій. Ось таким чином Сі вчергове вказав Путіну на його місце в улюбленій ним «багатополярності». 

РФ не може вберегти навіть своїх миротворців

20 вересня внаслідок обстрілу колони миротворчого контингенту ЗС РФ у Нагірному Карабасі загинули військовослужбовці.

НАСПРАВДІ, це чергове підтвердження того, що Нагірний Карабах – це фіаско Кремля. Спікерка МЗС РФ Захарова ще напередодні заявила, що «Росія виходить з того, що її головним завданням стане забезпечення безпеки своїх миротворців, і покладається в цьому на конфліктуючі сторони».

А вже 20 вересня все та ж Захарова заявила, що «наші миротворці, які загинули в Карабаху, взяли на себе удар заради миру в регіоні».

Якщо відкласти в бік патетику Захарової, то є факт: Росія не зуміла вберегти навіть своїх миротворців. Не говорячи вже про мир. У зв’язку з цим просте питання: що робить Росія у РБ цілої ООН, якщо вона не здатна забезпечити безпеку навіть своїх вояків у такому маленькому регіоні?

Тема із загиблими путінськими миротворцями цікава ще й тим, що у листопаді 2020 року біля вірменського населеного пункту Єрасх із ПЗРК був збитий російський Мі-24. Тоді відповідальність за це взяв на себе Азербайджан. Цього разу, ймовірно, все буде аналогічно. В тому сенсі, що Москва вмиється та удасть, що все добре, а наші «наші миротворці прийняли на себе удар заради миру в регіоні». 

Особисті амбіції Путіна (які в Кремлі називають «геополітичними інтересами Росії») не варті життя тисяч таких «миротворців» в Україні. Тому ООН та всьому світовому співтовариству варто над цим замислитися. Не на рівні чергової «глибокої стурбованості», а по-справжньому, безпековому.