Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 5 вересня.

1. Фарс з «голосуванням» у вісімдесяти одному регіоні РФ
2. Московський бумеранг повертається з Пекіна
3. «Єврейське питання» «другого короля антисемітизму»
4. Що не так з есесівською брехнею Путіна

Фарс з «голосуванням» у вісімдесяти одному регіоні РФ

«Голосування мешканців ЛНР на екстериторіальних ділянках в інших регіонах РФ завершено. Останніми закрилися ділянки в найзахіднішому регіоні Росії – Калінінградській області». 

А «в Херсонській області явка виборців у ході дострокового голосування на виборах до регіонального парламенту є найвищою серед нових регіонів РФ».

НАСПРАВДІ, саме так і розпочалася активна фаза російського  чергового  виборчого фарсу на тимчасово окупованій території (ТОТ) України. Задля цього був прийнятий навіть спеціальний закон, який передбачає «можливість дострокового голосування, проведення його не лише на виборчих дільницях, а й на прибудинкових та інших громадських територіях, а також низку інших особливостей волевиявлення різних груп виборців».

«Прибудинкові та інші громадські території» ТОТ опинилися з 1 по 4 вересня на «екстериторіальних дільницях» аж у понад 80-ти регіонах РФ. Паралельно з «екстериторіальним голосуванням», окупанти вже почали будинкові обходи у прифронтових містах – шукатимуть «виборців». Потім протягом 3-х днів («єдиний день голосування» у РФ триває три дні 8-10 вересня) їх зганятимуть на «дільниці» для створення відповідної картинки для ЗМІ та особисто Путіна. Також «голосуватиме» й масовка, завезена в т.ч. з окупованого Криму та з Росії.

«Для надання видимості «прозорості виборів» на ТОТ загарбники звозять з РФ і так званих «спостерігачів». Адже місцеві відмовляються брати участь у цьому шоу», – повідомляє Центр національного спротиву. І все через те, що окупанти не знайшли достатньої кількості бажаючих «спостерігати» серед місцевих.

До цього додається й страх окупантів. Саме через нього були закриті партійні «передвиборчі штаби» у Новій Каховці. Це доводить, що на ТОТ України російського «ефективного контролю» немає. Окупанти бояться окупованих. І жодні «вибори» цей страх вже не витравлять. Не кажучи вже про визнання їхньої легітимності. 

Московський бумеранг повертається з Пекіна

Щодо екстериторіальності Росії, знакова історія розгортається протягом останніх днів. Китайський державний «Картографічний сервіс стандартних карт» ще 29 серпня представив комплект географічних карт на 2023 рік, де позначив як територію КНР Великий Уссурійський острів на річці Амур.

Тривалий час острови на Амурі були предметом територіальних суперечок двох комуністичних держав: КНР і СРСР. Фактично ж їх контролював сильніший Радянський Союз.

Ситуація змінилася після розпаду СРСР. У 2004-му Москва пішла на поступки та підписала угоду з Пекіном про передачу китайцям західної частини острова Великий Уссурійський. Східна частина залишилася в складі РФ (там навіть існує селище Уссурійське з населенням 400 осіб). З того часу, як здавалося, на Амурі з’явився легітимний, визнаний обома сторонами кордон. 

НАСПРАВДІ, жодного слова про ситуацію з новою китайською картою не було з боку офіційного представника Кремля Пєскова, який проводить щоденні брифінги. Промовчав і експрезидент РФ Медведєв, який регулярно погрожує ядерним апокаліпсисом усім, хто зазіхне на територіальну цілісність Росії. Депутати Держдуми також утрималися від заяв. 

Єдиною, хто хоч якось прокоментувала китайські зазіхання, стала офіційний представник МЗС Захарова. Але й вона обмежилася ритуальною фразою про те, що «прикордонне питання між РФ та КНР вирішене остаточно, територіальних претензій один до одного немає».

Нагадаємо, Росія свого часу підписала з Україною договір про кордон. І не один. Крим визнавався українським і на папері, і у публічних заявах Путіна. У 2014-му Росія довела, що домовленості з нею нічого не варті – можна застосовувати силу та змінювати кордони в односторонньому порядку. А на Далекому Сході сила явно на боці Китаю.

Тож ані протестів, ані вимог до КНР привести свої карти у відповідність до положень договору та проведеної демаркації кордону з Москви не лунає.

Відзначимо, в аналогічних випадках китайських територіальних зазіхань протести негайно висловили: Філіппіни, Малайзія та Індія, чиї території Китай також позначив, як «свої».  

Якщо «поворот на Схід», який оголосила Росія, дійсно виглядає саме так, то його ціна стає публічним надбанням. Китайський удав, схоже, починає повільно заковтувати жертву, почавши не з одного острова, а формування уявлення, що попри договір та демаркацію кордону, територіальне питання з РФ не закрите. Отже, випущений в Україну територіальний бумеранг з Москви, тепер повертається до неї. Поки що тільки з Китаю.

«Єврейське питання» «другого короля антисемітизму»

5 вересня Путін заявив, що «західні куратори поставили на чолі України етнічного єврея, щоб прикрити її антилюдську сутність… І найкраще це розуміють пересічні громадяни Ізраїлю. Подивіться, що вони говорять в інтернеті». 

При цьому, звісно, він не зазначив, що ж саме ізраїльтяни кажуть в інтернеті.

НАСПРАВДІ, в той самий час, коли Путін казав ці слова, перші пересічні громадяни Ізраїлю, а саме хасиди-паломники, почали прибувати до Умані. І жодного «антилюдського» ставлення до себе вони чомусь не відчувають.

Що стосується Путіна, то «єврейське питання» йому болить давно. Ще в червні «із посиланням на своїх друзів-євреїв» він казав, що президент України «не єврей, а ганьба єврейського народу».

Зеленський у відповідь назвав Путіна «королем антисемітизму»: «Начебто він не до кінця розуміє свої слова. Вибачте, але він ніби другий король антисемітизму після Гітлера. Це каже президент. Цивілізований світ не може так говорити. Але мені було важливо почути реакцію світу, і я вдячний за підтримку».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли РФ призначить Ізраїль «нацистською державою»

«І знову людина, яка свідомо віддає накази атакувати іншу країну ракетами, масово вбивати, ґвалтувати, викрадати дітей та стерти з лиця землі міста і села, пропонує нове виправдання своєї внутрішньої неадекватності. Окрім чергової цинічної спроби використати історичну тему Голокосту як вітрину для виправдання сучасних російських нацистських практик з боку їхнього послідовника-фашиста Ільїна, я хочу звернути увагу на ще одну річ.

Це ще одне підтвердження того, що російський президент живе у своєму світі, штучному міхурі, ізольованому від реальності. Це означає, що він є повністю недієздатним і з ним неможливо домовитися. Путін не є раціональним гравцем, який заслуговує на інвестиції у довгострокове партнерство: це має бути ясно гравцям у всіх частинах світу. Близький Схід теж повинен позбутися своїх ілюзій та усвідомити нарешті, що фашизм реанімований в російській обгортці», – відповів радник глави офісу президента України Михайло Подоляк.

Що не так з есесівською брехнею Путіна

Однак російський фюрер на цьому не зупинився і продовжив коментувати українське «єврейське питання» відвертою брехнею. 

Цього разу вона була про те, що війська СС не брали участі у Голокості в Україні під час Другої світової війни. Мовляв, це не гітлерівці, а «бандерівці» вбили півтора мільйона євреїв.

НАСПРАВДІ, айнзатцгрупа «С» діяла в Україні у складі групи армій «Південь». Знищила понад 118 тис. євреїв.

Айнзацгрупа «D», діяла в Південній Україні, в Криму, на Волині. Знищила близько 90 тис. євреїв.

Підрозділи під командуванням «вищого керівника СС та поліції на Півдні Росії» обергрупенфюрера СС Еккельна знищили понад 300 тис. євреїв.

Спростовує есесівську брехню Путіна й ізраїльський Меморіальний комплекс історії Голокосту «Яд Вашем»:

Айнзацгрупа «D» 26-30 серпня 1941 року у Кам’янці-Подільському розстріляла 23 600 євреїв, як місцевих, так і тих, яких незадовго до цього депортувала сюди угорська окупаційна влада. Жертвами акції стали всі без винятку євреї міста – жінки, чоловіки, діти та люди похилого віку.

Наймасовіше вбивство євреїв відбулося 29-30 вересня 1941 року в київському Бабиному Яру. Згідно зі звітами все тієї ж айнзацгрупи «С», за два дні тут було розстріляно близько 50 000 євреїв.

Ось й інші спростування путінської брехні:

У Рівному розстріляли близько 17 000; у Вінниці – 15 000; у Хмільнику – 8 000; у Проскурові (Хмельницькому) – 7 000; в Острозі – 5 500 євреїв. 

У Бердичеві мешканців гетто спочатку морили голодом, а потім вивезли на аеродром і розстріляли, поки в місті відбувався організований німцями музичний фестиваль. Так загинуло 15 000 євреїв; багато жертв були закопані живцем: пораненими, або в стані шоку.

У Луцьку розстріляли 14 700 євреїв. На сході України картина їхнього винищення була схожою: у Сталіно (Донецьку) загинуло 20 000, а 12 000 знайшли свою смерть у Дробицькому Яру поблизу Харкова.

У зв’язку з цими та багатьма іншими задокументованими фактами, постає лише одне питання: чи можна цю есесівську брехню Путіна прирівняти до історичного ревізіонізму Голокосту та до виправдання нацизму? 

Тим паче подібні маніпуляції та відверті фейки зібрані й в нових підручниках ненависті, за якими тепер викладатимуть «історію» російським школярам.