Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 25 квітня.

1. Медведєв лякає головною «скрєпою»
2. Москва все частіше пропонує «поділити Україну»
3. Як ворог Байдена перетворився у друга Путіна
4. Росії не щастить з групами «Rammstein»

Медведєв лякає головною «скрєпою»

Якщо напередодні головним по наративах РФ був міністр закордонно-пропагандистських справ Лавров, то 25 квітня естафетну паличку у нього перехопив експрезидент Медведєв.

Старанно підглядаючи в екран планшета (явно не російського виробництва) із заздалегідь підготовленими питаннями і відповідями, він серед банальностей на кшталт «російська армія протистоїть всьому блоку НАТО в зоні СВО» визнав, що «єдиною скрєпою Росії наразі залишилася ядерна зброя, і наші противники не повинні недооцінювати можливості застосування її Москвою, у якої не здригнеться рука».

НАСПРАВДІ, нічого нового. Крім того, що Росія нарешті сформулювала назву своєї головної державоутворюючої «скрєпи».

Проте РФ так старанно просуває наратив «свого протистояння усьому блоку НАТО», що це наштовхує на думку, що таким чином вона просто готує своє суспільство до поразки. Яку (коли вона станеться) старанно запакує в якусь «ціль СВО досягнуто».

Тим паче, що всі цілі старанно розмиті. Наприклад, одна з них: «СВО – це відповідь на розширення НАТО». Проте реальність зовсім інша:

• розширення НАТО стало відповіддю на російську війну;
• з країни із позаблоковим статусом (в якому вона перебувала до 2014 року) Україна тепер стала як не формальним, то фактичним членом НАТО;
• саме через події того року (і додатково після лютого 2022-го) НАТО отримало «друге дихання», переглянуло концепцію свого бойового застосування, оборонні бюджети й т.д.

Тому ніщо інше, як фатальний прорахунок керівників РФ, став причиною розширення НАТО і в підсумку – екзальтованого залякування по-справжньому «останньою скрєпою Росії».

Москва все частіше пропонує «поділити Україну»

Щодо Росії, то на думку Медведєва, «Захід фантазує про Сполучені Штати Сибіру і Тюменську республіку». Водночас він сам фантазує про майбутній розпад ЄС, США (пообіцяв «вболівати за Техас») і, звичайно, України.

«Забрати собі її західні регіони Польща, Угорщина та Румунія мріють не перший десяток років. Зараз …Київ нездатний платити за рахунками Вашингтону, а якщо так — нехай розплачується землею. Закарпаття хочуть віддати Угорщині, Галичину – Польщі, Буковину – Румунії».

НАСПРАВДІ, нав’язливі московські мрії – «взяти й поділити Україну» – свідчать передусім про слабкість Росії. Переможці не сигналізують розпачливо: «якщо ми не змогли проковтнути Україну цілком, то давайте разом розберемо її на шматки».

Вустами Медведєва 25 квітня цей сигнал звучав так: «Краще тихий розділ України Польщею та іншими країнами, ніж Україна в НАТО та ядерна війна». На жаль, подібна риторика інколи знаходить відгук у деяких країнах: від Угорщини до Бразилії.

Втім, це свідчить лише про одне: коли Москва вдається до наративів поділити або «купити Україну», психологічно вона вже змирилася з тим, що програла. І тому зараз відчайдушно торгується. Десь за гроші (окремі країни Європи, Африки, Латинської Америки та із власним населенням), десь черговим пересуванням своїх сумнозвісних (у т.ч. і ядерних) «червоних ліній»: із Києвом, Вашингтоном, Брюсселем, Лондоном, Токіо.

Шлях від «денацифікації, демілітаризації та розчленування України» – до «розкасування» Росії виявився значно коротшим, ніж він уявлявся Кремлю 24 лютого 2022 року.

Як ворог Байдена перетворився у друга Путіна

Рік тому, 25 квітня 2022-го в Росії «вбивали» Соловйова. ФСБ тоді стверджувала, що «затримані у Москві неонацисти планували замахи і на інших російських журналістів: Кисельова, Симоньян, Кеосаяна, Скабеєву та Попова». Зрештою, як і очікувалося, фейковий «замах «неонацистів» на «колективного Геббельса» продовження не мав і був тихо спущений на пропагандистських гальмах.

Але й популярності Соловйову (який останнім часом піднімає власний телерейтинг у радіорубці) це не додало. Тому він і запропонував (заради власного піару) звільненому з американського телеканалу Fox News головному критику Байдена Такеру Карлсону роботу.

«Такере, приходь до нас. У нас можна не боятися лаяти Байдена», – супроводив Соловйов своє прохання.

НАСПРАВДІ, теза про «не боятися лаяти Байдена» є алюзією на радянський анекдот про те, що «в Москві ніхто не боїться лаяти Рейгана».

Проте Карлсон навряд чи взагалі знає, хто такий Соловйов. Але (нехай, і неусвідомлено) для нього та інших пропагандистів ексзірка Fox News надавала увесь цей час неоціненну послугу.

Американський журнал Mother Jones в середині березня опублікував, як стверджувалося, «інструкцію Кремля для російських ЗМІ», в якій закликали «максимально використати фрагменти етерів Такера Карлсона».

Його цитування (як одного із противників політики Байдена), стало одним із найулюбленіших і найпопулярніших інструментів пропаганди. 

Популярність Карлсона різко зросла в РФ саме після початку війни в Україні. У матеріалах на сайті «Вестей» (охоплює телеканали «Россия 1» та «Россия 24») нараховано щонайменше 49 його згадок. 

До 24 лютого 2022 року пошук видав всього п’ять таких сюжетів. Згадка Карлсона вже після вторгнення з’являлася, наприклад, у сюжетах із заголовками «Fox News: Росія мала рацію, а США брехали», «Страшніше чуми: навіщо американцям кров слов’ян».

Такера згадував у своїй програмі «Вести недели» Кисельов, розповідаючи про «дедоларизацію по всьому світу». Карлсона цитували на ток-шоу Скабеєвої «60 минут», розповідаючи про те, що «червоних ліній для Пентагону не існувало ніколи» і про те, що «операція з підриву трубопроводів «Північний потік» розпочалася ще до 24 лютого».

Сам Карлсон неодноразово стверджував, що «США не мають причин допомагати Україні в її боротьбі з Росією» і наполягав на тому, що «підтримка Путіна не є зрадою».

Після початку війни він почав говорити, що західні країни цілеспрямовано підштовхнули президента РФ до війни: «Чому США прагнуть війни з Росією? Яку користь ми можемо отримати з цієї війни?».

Карлсон також повторював брехню МО та МЗС РФ про те, що Україна нібито брала участь у розробці біологічної зброї, яка відбувалася у секретних лабораторіях за підтримки США.

Зрештою він дійсно багато чого наговорив у етері. Підсумовуючи, можна сказати, що Карлсон (звичайний самозакоханий медійник, який не поважав ані Байдена, ані Трампа, ані Fox News (що підтвердилось через його злите листування), виявився найдорожчим (хоча не коштував ні копійки) «корисним ідіотом» для Москви.

А те, що вона використала одне з головних цивілізаційних надбань Заходу – свободу слова – вчергове підкреслює лише цинічність, з якою  Росія бореться з самим Заходом. Цього разу використали Карлсона.

Але Карлсону не завадило б дати нагоду на власному досвіді знайти відповідь на питання: «скільки можна протриматися в Росії, якщо з тим же завзяттям критикувати Путіна?»  

Росії не щастить з групами «Rammstein»

І наостанок трохи «підіграємо» Медведєву та іншим російським «бійцям з НАТО». Тим паче, що привід є. 26 квітня 2022 року відбулося засідання Контактної групи з оборони України, яке увійшло в історію як перший Rammstein.

На ньому було ухвалено рішення про перехід України на калібри та техніку натовського зразка – 155 мм. 

То самий Медведєв щойно в січні цього року почав відчувати неладне: «Виділення важких видів озброєння Києву не залишають сумнівів у тому, що наші вороги будуть невизначено довго намагатися вимотати нас, а краще – знищити. І зброї у них достатньо. Якщо треба, почнуть виробляти нову. Тому не треба ілюзій…».

Хоча й зробив висновок, що «у разі затяжного конфлікту в якийсь момент складеться нова військова група із тих країн, яких дістали американці та зграя їхніх кастрованих псів».

НАСПРАВДІ, у першій зустрічі у форматі «Rammstein» взяли участь представники 30 країн НАТО, а також партнерів Альянсу: Австралії, Південної Кореї, Нової Зеландії, Японії, Ізраїлю, Йорданії, Катару, Кенії, Ліберії, Марокко, Тунісу. За рік кількість членів Групи зросла до 50+ країн.

Те, що рік тому починалося з надання боєприпасів, згодом перетворилося на постачання: MARS II, Zuzana, LRU, SAMP/T-Mamba, Crotale, CAESAR, TRF1,  Panzermörser, HAWK, Stinger, Archer, Abrams, Challenger-2, Leopard, HIMARS, Harpoon, HARM, Hellfire, Gepard, Humvee, NASAMS, IRIS-T, Patriot та багато іншого.

Усе це звучить як західна похоронна музика для Медведєва.

А з «Рамштайнами» Росії не щастить не лише з військової точки зору, а й музичної. Німецька група Rammstein тривалий час була ледь не улюбленою в РФ. Ще на початку вересня 2021 року її соліст Тілль Ліндеманн став спеціальним гостем військово-музичного фестивалю «Спаська вежа» на Красній площі. Співав російською пісню Марка Бернеса «Любимый город». (Тоді йому одразу акомпанували одразу три військових оркестри).

Показником того, наскільки обласканим був Rammstein у Росії, свідчить те, що йому навіть пробачили публічний поцілунок у серпні 2019 року гітаристів Ріхарда Круспе та Пауля Ландерса на сцені стадіону «Лужники». І це при тому, що у РФ вже 6 років (на той час) діяв закон про заборону пропаганди гомосексуалізму.

Все змінилося 24 лютого 2022-го. Вже навесні того року Rammstein випустив кліп на пісню «Ziet» («Час»). У ньому присутні сцени війни, які весь світ зараз спостерігає в Україні.

Потім Rammstein не тільки миттю скасував усі концерти в РФ, а й офіційно підтримав Україну. На сайті групи німецькою, українською та російською мовами написано: «Група Rammstein висловлює підтримку народу України, який чинить опір жахливій агресії з боку російського уряду. Насамперед, у цей момент ми глибоко співчуваємо українському народові за їхні страждання».

Олівер Рідель, басист групи, пожертвував всі гроші від продажу власної фірмової лінійки гітар Sandberg на гуманітарну допомогу Україні.

Рік тому, у квітні 2022-го, група  представила кліп на пісню «Zick Zack». У ньому Ліндеман постає у ролі шоумена,  захопленого пластичною хірургією. У приспіві є такі слова: «Чик-чик, чик-чик, відрізай все до біса, Тік-так, тік-так, ти старієш, твій час повільно йде». Є в цьому натяк на Путіна чи ні – творча таємниця Ліндеманна.

Але факт залишається фактом: останні 14 місяців з групами «Rammstein» (як військовою, так і музичною) Росії не щастить. І щастя попереду не бачити як свого носа.