Голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв у коментарі «Детектору медіа» заявив, що ймовірність ухвалення  законопроєкту, який запроваджує покарання за недостовірну інформацію, розміщувану в анонімних акаунтах у соцмережах, дорівнює абсолютному нулю.

Відповідний законопроєкт № 9223 від 19 квітня 2023 року опублікований на сайті парламенту.  Як зазначено в пояснювальній записці, законопроєкт розробили задля захисту національної безпеки та інтересів України в інформаційній сфері. 

Один з ініціаторів законопроєкту Георгій Мазурашу у коментарі «ДМ» заявив, що головною метою документа є «боротьба проти ботоферм та фейкових проєктів, які поширюють неправдиву  інформацію».  

«ДМ» запитав Микиту Потураєва про ймовірність ухвалення законопроєкту, про те, чи може ініціатива виглядати як криміналізація онлайн-критики уряду і чи виправдана можлива криміналізація використання анонімних акаунтів у соцмережах, адже практика збереження анонімності поширена серед звичайних користувачів.

Наводимо відповіді нардепа на поставлені запитання:

1) Вважаю імовірність прийняття цього законопроєкту близькою до абсолютного нуля. Ми навіть не збиралися його розглядати найближчим часом на комітеті, адже маємо значно серйозніші пріоритети. Але зважаючи на надмірну (як для одного з чисельних текстів, які, взагалі-то, десятками зʼявляються в Раді без жодних подальших наслідків) увагу суспільства, і навіть наших міжнародних партнерів до цієї дуже і дуже суперечливої ініціативи, ми розглянемо її на найближчому (відповідно до термінів розгляду) засіданні комітету. Майже на 100% упевнений, що наша оцінка буде негативною, тож реальних шансів потрапити на розгляд Верховної Ради України цей законопроєкт, фактично, не має. Відповідно й імовірність його прийняття — химерична. 

2) Ця ініціатива є рівно тим, чим здається — можливістю суттєво обмежити свободу слова і медіа в Україні та заблокувати критику влади. Саме тому я і переконаний у відсутності будь-якої підтримки цього законопроєкту як серед членів нашого комітету, так і серед народних депутатів загалом. Відсутність чітких критеріїв, які згідно з європейською законодавчою та правовою практикою мають бути завжди визначені максимально конкретно і вичерпно, — це пів біди. Головне — це сама «заборонна» філософія законопроєкту, яка є абсолютно не прийнятною для України та українців, що сьогодні боронять як власні й національні, так і загальнолюдські фундаментальні права та свободи. 

3) Ось це питання є тут найбільш цікавим. Проблему деструктивного впливу анонімної інформації на суспільство і демократію зараз починають обговорювати на Заході достатньо серйозно. Це може здатися українській аудиторії досить дивним, але європейські суспільства у своїй історії вже стикалися з насправді руйнівними наслідками масового поширення анонімної інформації. Наприклад, в Англії наприкінці XVI — у першій половині ХVII ст. вирували «памфлетні війни». Поширення і здешевлення друкарських технологій зробили можливим масове тиражування анонімних листівок, написаних такою «мовою ненависті» та переповнених такими спотвореними або просто вигаданими фактами, що їм би позаздрили багато сучасних дописувачів соціальних мереж. На жаль, наслідки виходили далеко за межі руйнування репутацій  — «памфлетні війни» призводили до масових заворушень з численними людськими жертвами. Усвідомлення англійським суспільством небезпеки від  анонімної масової інформації, яка створювала реальні ризики для національної безпеки, призвело, між іншим, до зростання довіри до перших газет і журналістів — адже вони брали на себе особисту відповідальність за правдивість історій, про які розповідали своїм співгромадянам. Я особисто вважаю, що цивілізований світ має прийти до деанонімізації соціальних мереж щонайменше. Це аж ніяк не загрожує свободі слова, але поверне в інтернет особисту відповідальність з свої слова. І, безумовно, це витверезить багатьох від відчуття безкарності брехні, насолоди від безкарної ненависті і стане на заваді свідомим ворогам демократії. Але цивілізований і демократичний світ, невідʼємною частиною якого є Україна, має це зробити, по-перше, зважено і відповідально, а по-друге — разом.

• Читайте також:  У Верховній Раді пропонують запровадити покарання за використання фейкових акаунтів у соцмережах

Фото: «Радіо Свобода»