Минулого тижня в Києві журналіст і письменник Олексій Бобровников презентував свою нову книжку «Сіра зона. Початок». Це перша книжка його дилогії, яку цього року збирається випустити видавництво «Фоліо» (вихід другої книжки під назвою «Червона зона» заплановано на червень-липень).

У «Сірій зоні» немає вигаданих фактів чи діалогів і разом із цим це документальний роман — таку форму обрав автор, щоб розповісти історію, яка розпочалася для нього ще у 2015 році. Історію загибелі Андрія «Ендрю» Галущенка, керівника зведеної мобільної групи із протидії контрабанді в зоні проведення Антитерористичної операції, добровольця, волонтера.

• Читайте також: Як Росія через контрабанду готувала плацдарм для вторгнення: Олексій Бобровніков випустив книгу «Серая зона. Начало»

Нагадаємо факти. Галущенко закінчив Київське суворівське військове училище (нині Київський військовий ліцей імені Івана Богуна) та КНУ імені Тараса Шевченка за спеціальністю «кібернетика». У 2008 році заснував власне металообробне підприємство. Під час Революції гідності став заступником сотника 3-ї сотні Самооборони Майдану, звідки пішов добровольцем у Перший резервний батальйон оперативного призначення Національної гвардії. Поїхав на передову, був командиром взводу розвідки батальйону, здійснював вилазки у тил терористів, запускав перші безпілотні літальні апарати аеророзвідки. Згодом став волонтером.

У липні 2015 року, коли було ухвалено рішення залучити волонтерів до боротьби з контрабандою в зоні АТО та створити зведені мобільні групи із протидії незаконному переміщенню товарів через лінію розмежування, Андрій Галущенко став головним позаштатним працівником оперативного підрозділу СБУ. Він очолив одну з таких груп, яка працювала в районі міста Щастя на Луганщині. Метою цих груп було перекриття каналів контрабанди на війні.

За тиждень до загибелі Галущенка, яка сталася за нез’ясованих обставин, із ним познайомився тоді ще журналіст «1+1» Олексій Бобровников, який отримав редакційне завдання перевірити інформацію про канал наркотрафіку через окуповані Росією території. За власною ініціативою Бобровников почав складати карту нелегальних торгових шляхів окупованими зонами Донбасу, а «Ендрю» став його інформатором.

• Читайте також: Олексій Бобровников: «Є час, коли треба писати, а є час, коли треба вбивати»

Зранку 2 вересня 2015 року Галущенка і ще одного члена його групи, офіцера податкової служби Дмитра Жарука, було вбито подвійним вибухом протипіхотних мін. Нападники також кинули дві гранати в їхню машину й обстріляли її зі стрілецької зброї. Наступного дня друг Галущенка, капітан ЗСУ Володимир Киян планував перевірити місце загибелі свого товариша, але теж загинув за незрозумілих обставин.

Через намагання з’ясувати обставини загибелі «Ендрю» та двох його побратимів Бобровников почав отримувати погрози. За даними Олексія, до організації вбивства Галущенка були причетні українські військові. 9 червня 2016-го журналіст звільнився з «1+1», згодом мусив виїхати з України. У 2020 році він отримав політичний притулок у Німеччині, де жив п’ять років. На початку повномасштабного вторгнення Росії журналіст повернувся в Україну у складі грузинського добровольчого підрозділу, який навесні воював під Києвом.

Отже, презентація книжки «Сіра зона. Початок» розпочалася композицією рокгрупи Pink Floyd «Shine On You Crazy Diamond» — на прохання Діани Макарової, волонтерки та близької подруги як «Ендрю», так і Бобровникова.

Волонтерка Діана Макарова стала редакторкою-консультанткою і співпрацювала з Бобровниковим під час роботи над книжкою

Передмову до книжки написав Стефко Бандера, онук провідника ОУН-УПА і також близький друг Олексія. «Він провів розслідування, яке не зробив я. У своїй передмові він фактично дає певні результати цього 2-томного розслідування, до яких я підвів, але не дійшов», — так охарактеризував роль Бандери сам автор. До речі, текст передмови доступний онлайн.

Журналіст, історик і письменник Данило Яневський підтримує свого колегу по проєкту Ukrainian Media Network

Телеведуча Оксана Соколова — серед тих, хто прийшов особисто привітати Олексія Бобровникова із поверненням з екзилу

Присутній на презентації гендиректор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький розповів, що рішення видавати двотомний твір Бобровникова було ухвалено у Франкфурті під час книжкової виставки.

«“Сіра зона” — одна з небагатьох книжок російською мовою, яку зараз видає “Фоліо”, — зауважив Красовицький. — Сьогодні в Україні серед тих книжок, які купують, російськомовні складають 5–7%. Це не тому, що перестали везти книжки з Росії. Просто змінилися українці. Ми вирішили, що “Сіра зона” має бути презентована зараз. На те, щоби створити перекладну версію українською такої книжки, потрібен рік чи близько до того. Я впевнений, що життя не закінчується, і буде ще кольорова зона. І україномовна версія також буде».

Видавець «Сірої зони» Олександр Красовицький вважає, що книжка Бобровникова є позитивною, оскільки вона не лише про війну, а й ширше — про життя

• Читайте також: Дело Андрея Галущенко и мой отьезд из Украины

У розмові з «Детектором медіа» Красовицький констатував, що Україні наразі дуже не вистачає літератури факту, а саме такою і є книжка Бобровникова. Крім того, видавець пояснив, що вихід цього роману спочатку російською мовою пов’язаний ще й із тим, що Олексій деякий час жив і працював у Грузії, в нього є там своя аудиторія, а «Фоліо» багато працює з цією країною, якій, на його думку, загрожує все відчутніша залежність від Росії. «Нам важливо, щоб грузинська аудиторія також мала змогу прочитати цю книжку», — сказав Красовицький.

На презентації була присутня Зоя Андріївна, мама Андрія Галущенка. Вона розповіла кілька історій із життя свого сина, які свідчать про те, що правдолюбство було у нього в крові

Олексій Бобровников і власна кореспондентка «Новой газеты» Ольга Мусафірова тривалий час були знайомі лише заочно. Ольга згадує: коли дізналася, що Олексій мусив виїхати з України, подумала про те, що разом із собою він вивіз масив цінної інформації. Згодом журналістка дізналася, що Бобровникову вже у вимушеній еміграції вдалося відновити ті дані, що зберігалися на ноутбуку «Ендрю», який Олексій отримав і зміг вивезти.

Власна кореспондентка «Новой газеты» Ольга Мусафірова зізнається, що її вражає наполегливість Бобровникова, який протягом семи років (з 2015 до 2021-го, коли книжка була написана) не давав історії про загибель Андрія Галущенка піти в небуття

«Якось Олексій подзвонив мені. Невдовзі він опублікував у “Новой газете” конспективну розповідь про майбутню “Сіру зону” і говорив мені, що має намір видати книгу в Україні. Я переживала дуже, адже за ті роки, поки Олексій не був в Україні, сіра зона значно розширилася. Ми не можемо напевно сказати, чи не сидять у владних кабінетах люди, дотичні до злочинів. Я говорила Олексію, що він збирається привезти в Україну “вибухівку”», — каже Ольга Мусафірова.

Після того, як Олексій розповів про тих, хто допомагав йому створювати книжку, і прочитав кілька фрагментів, він разом із Діаною Макаровою протягом деякого часу записував низку коротких інтерв’ю із «людьми зони».

Серед тих, хто прийшов на презентацію, були й побратими Андрія Галущенка

Презентація добігає кінця, і на останньому перекурі «Детектор медіа» нарешті користується можливістю спитати в автора «Сірої зони», як робота над дилогією вплинула на нього особисто.

Журналіст Олексій Бобровников: «Якщо ти професіональний репортер, ти не можеш ігнорувати новини. А покази Галущенка були новинами»

«Ця книжка — подорож у смерть і назад. Це спосіб дати висловитися тим, кого вже немає серед живих, — каже Олексій Бобровников. — Бути автором такої книжки чимось схоже на роботу медіума. Ця історія тримала мене з 2015 року. І у мене не було можливості залишити її, відсторонитися. Тому що так сталося, що я став спадкоємцем інформації, яка була в Андрія Галущенка. В якомусь сенсі у мене вже не було вибору, бо це питання не лише честі та гідності, а й професійної компетенції. І я щасливий, що сьогодні можу презентувати свою книгу в Україні».

Видавництво «Фоліо» не планує видавати «Сіру зону» в електронному форматі, але запевняє, що надрукує стільки паперових примірників, скільки буде охочих зануритись у реалії життя та загибелі Андрія Галущенка

Фото: Максим Поліщук / «Детектор медіа»