“Период “дистиллированной”, отстраненной журналистики закончился”, “объективность – это миф” – це основні тези з промови одного з провідних пропагандистів Росії Дмитра Кисельова у 2013 році, одразу після його призначення гендиректором новоствореної російської державної групи інформресурсів, Міжнародного інформаційного агентства “Россия сегодня”. Тоді ж Кисельов заявив, що замість об’єктивного висвітлення подій РФ, на його думку, “потребує любові”, щоправда не уточнив, у чому ж вона має виявлятися. Утім, якщо проаналізувати всю пропагандистську діяльність Кисельова, зокрема після повномасштабного вторгнення Росії до України, можна припустити, що йдеться про замовчування фактів воєнних злочинів РФ, прославлення політики російського президента Путіна, а також – побудову альтернативної реальності, де країна-агресор виступає нібито оплотом свободи та духовності.  

Дмитро Кисельов, на відміну від низки своїх російських колег, навіть не приховує, що займається пропагандою і розповідає про події політизовано та упереджено. Ба більше, він стверджує нібито це роблять усі медіа без винятку – не тільки в російському інфопросторі, а й у світі. Зокрема, 2016 року в інтерв’ю російській службі ВВС Кисельов заперечив існування об’єктивної чи то “нейтральної” журналістики як такої. За його словами, потреба добору інформації з усього запропонованого для подальшого висвітлення вже порушує “нейтральність”. Тоді як пропаганду Кисельов вважає лише “спробою щось пояснити, подати певну точку зору”. Так, кремлівський посіпака звинуватив ВВС в упередженості через фільм “Таємні багатства Путіна” тільки за те, що в ньому фото президента Росії трансформувалися в чорно-білу графіку (щоб зрозуміти, про що йдеться, і пересвідчитись у надуманості звинувачень, досить лише ввімкнути фільм, скажімо, на 11-й хвилині. – Ред.). Цей прийом, на думку пропагандиста, надав Путіну більш демонічного вигляду і нагадав театральний грим для персонажа-злодія. Цікаво, що колись, у 90-х роках, Дмитро Кисельов брав участь у навчальному проєкті ВВС під назвою “Как делать телевидение”, де закликав аудиторію відділяти журналістів від агітаторів і заявляв, що основним завданням для журналістів є “показ усієї картини світу”.

Загалом, низка менеджерів та працівників державних прокремлівських ресурсів регулярно вдається до такого маніпулятивного трюку, як “переведення стрілок”, щоб відвернути увагу світових ЗМІ та міжнародних інституцій від реальних злочинів РФ. Кисельов у цьому профі. У 2016 році, коли його та підлеглих спіймали на черговій брехні працівники французького телеканалу Canal+, пропагандист без жодних аргументів звинуватив європейців у тому, що вони “бревна в своем глазу не видят”. Насправді ж навіть ті закордонні ЗМІ, які доволі лояльно ставляться до оціночних суджень у матеріалах їхніх журналістів та не цураються клікабельних заголовків, не дозволяють собі того, що Кисельов і працівники групи державних інформресурсів “Россия сегодня”, якою він курує. У будь-якому разі на сторінках європейських таблоїдів і тим більше на телебаченні цивілізованих країн точно не зустрінеш погроз “перетворити США на радіоактивний попіл”, не побачиш відеоімітації застосування ядерної зброї по Ірландії та Великобританії, не почуєш ані закликів “спалювати серця геїв!”, ані брехні про так звану “денацифікацію” з метою виправдання збройної агресії та злочинної експансійної політики щодо сусідньої суверенної держави. А от для російського ТБ і безпосередньо програми Кисельова “Вести недели” подібне – звична річ. Ба більше, саме за дезінформацію, мову ворожнечі та геноцидну риторику російські інфоменеджери й отримують “астрономічну” зарплатню, відзначаються державними нагородами та навіть будують в РФ політичну кар’єру. То наскільки діяльність Кисельова впливова? І як йому вдається відігравати ключову роль у підбурюванні до геноциду українців та розпалюванні ненависті до країн Заходу загалом?

ІМІ продовжує серію матеріалів про інформаційні злочини російських пропагандистів, яких у жодному разі не можна прирівнювати до журналістів.  

Із журналістів у пропагандисти: як “перекваліфіковувався” Кисельов?

Дмитро Кисельов на початку своєї кар’єри й той, якого ми знаємо зараз, – дві різні людини за поглядами й цінностями. Парадоксально, але нині підсанкційний у ЄС Кисельов у 90-х роках минулого століття отримав грант від Євросоюзу на створення програми про життя в Європі для російського телебачення. На той час Кисельов ще не був зацікавлений брехати про те, що німецькі посадовці нібито закликають громадян не митися, а французи та бельгійці начебто бідують настільки, що вимушені обирати: платити за їжу чи електроенергію. Тоді журналіст розповідав російській аудиторії про переваги євроінтеграції і те як, добре в ЄС регулюються сфери охорони здоров’я та промисловості. Ще один цікавий факт із журналістського минулого Кисельова – його відсторонення від ведення новин на центральному телебаченні через небажання підкорятися цензурі СРСР у січні 1991-го. Тоді в Литву, яка раніше оголосила про свою незалежність, вторглися радянські війська для “відновлення конституційного порядку”. Кульмінацією став штурм телецентру у Вільнюсі в ніч із 12 на 13 січня. Його захищали беззбройні литовські протестувальники. Під час сутичок загинули 15 цивільних, сотні були поранені. Молодий Кисельов відмовився зачитувати в ефірі викривлену версію подій, як того вимагав Кремль, за що тодішній президент Литви навіть нагородив журналіста медаллю “Пам’яті 13 січня 1991 року”. У квітні 2014-го Кисельова позбавили нагороди через просування кремлівської пропаганди та підтримку російської анексії Криму. А вже у 2017 році в ефірі своєї програми “Вести недели” на державному телеканалі “Россия-1” Кисельов назвав представників балтійського партизанського руху “Лісові брати”, які боролися за незалежність та чинили спротив вторгненню радянських військ під час Другої світової, “пособниками нацистів”. Пропагандист також звинуватив їх у вбивствах євреїв. Детальніше про те, чому це кремлівська дезінформація, можна прочитати на сайті EU vs DISINFO. Утім, ані Кисельов особисто, ані інформресурси, які він курує, жодну націю так часто не звинувачували в нацизмі та пособництві нацизму, як українців. Хоча з 2001 до 2006 року Дмитро працював на українському телеканалі ICTV ведучим та навіть керував відділом новин. На той момент колеги Кисельова та вище керівництво відгукувалися про нього як про демократичного та проєвропейського. 

Пропагандистська кар’єра Кисельова пішла вгору 2008 року. Прямо перед вторгненням Росії до Грузії його призначили заступником гендиректора Всеросійської державної телерадіокомпанії. Це один з найбільших інформаційних холдингів у Росії, серед працівників якого такі мастодонти пропаганди, як Володимир Соловйов, Ольга Скабєєва та Євген Попов. У серпні 2008-го Кисельов також очолював інформаційну службу ВДТРК, працівники якої подавали російську окупацію Південної Осетії як “миротворчу операцію”, а бомбардування Цхінвалі називали “звільненням від грузинських збройних сил”. Цю дезінформацію неодноразово озвучував сам Кисельов.  

Однак справжню популярність і прихильність Кремля Кисельов здобув завдяки агресивному та брехливому висвітленню подій Євромайдану в ефірі “Вестей недели”. Спочатку російський пропагандист створював ілюзію, нібито протести в центрі Києва – якісь незрозумілі заворушення, у яких бере участь невелика кількість людей. В ефірі від 8 грудня 2013 року Кисельов запевняв, начебто Майдан підтримують лише у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях, а решта українських регіонів буцімто рішуче його засуджують. Утім, коли силами Євромайдану вдалося повалити владу проросійського Віктора Януковича, Кисельов в ефірі від 23 лютого 2014 року заявив, нібито в Україні “обстановка такая, что впору говорить о конце государственности”. Кисельов стверджував, начебто Україна “сдана под внешнее управление” та перебуває “за порогом гражданской войны”. Словом, Кисельов активно переконував аудиторію в тому, що на зміну буцімто легітимному Януковичу прийшов маріонетковий уряд, контрольований Заходом, і що через Майдан в Україні тепер коїться повний безлад. Так, у лютому 2014 року 43% росіян вважали, що події в Києві варто розглядати як державний переворот, 23% – як громадянську війну, 16% називали це народним повстанням, а 11% – акцією протесту проти корумпованого режиму Януковича. Про це свідчить опитування російської недержавної організації “Левада-Центр” від лютого 2014 року. Окрім того, 45% респондентів називали причиною виходу українців на Майдан підбурювання з боку Заходу, а 32% – націоналістичні настрої громадян. І лише 17% вважали, що протести спричинені обуренням через режим Януковича. Показово, що, за даними того ж “Левада-Центру”, у червні 2013 року 88% росіян назвали основним джерелом отримання інформації телебачення, а в березні 2014 року цей показник зріс до 90% росіян.  

Отже, пропаганда на російському державному ТБ не тільки ефективно спрацювала, а й підготувала ґрунт для розкручування кремлівських наративів про буцімто захоплення влади в Україні нацистами та нібито розквіт нацизму в усій державі. Авжеж, навіть попри те, скільки ефірного часу в програмі “Вести недели” присвячено поширенню наклепу на Україну, було б неправильно звинуватити в усіх гріхах лише Кисельова, адже його діяльність – тільки частина системи, потужної пропагандистської машини РФ. 

Утім, завдяки тому, що Кисельов зумів вислужитися перед Кремлем, дискредитуючи Євромайдан, його дійсно наділили більшою владою в інформаційній сфері РФ. 9 грудня 2013 року указом президента Росії ведучого “Вестей” Дмитра Кисельова призначили гендиректором новоствореної групи інформресурсів “Россия сегодня”. В лютому 2014 року пропагандиста відзначили орденом “За заслуги перед Вітчизною” IV ступеня. А вже в червні Кисельов увійшов до складу нової Ради з російської мови при президенті РФ. Серед основних завдань держоргану, зазначених на сайті Кремля, – “розвиток, захист та підтримка російської мови в РФ та за кордоном, зміцнення позицій російської мови у світі”.

Тим часом “побічним” ефектом палкої підтримки зовнішньої злочинної політики російської влади для Кисельова стали санкції. За схвалення російської окупації Криму пропагандист потрапив до чорних списків України, Молдови, Євросоюзу, Великобританії, Швейцарії та Канади. Після повномасштабного вторгнення РФ до України персональні санкції проти Кисельова також запровадила Австралія. 

До речі, в окупованому Коктебелі пропагандист придбав віллу на березі моря, вартість якої оцінюють у майже 200 мільйонів рублів, або 3 мільйони доларів. Будівля площею 130 квадратних метрів охоплює басейн, п’ять санвузлів та спеціальну підйомну платформу на третій поверх. Словом, ідеальне місце для зустрічі з журналістами! Ймовірно, саме так свого часу подумала прессекретарка російського МЗС Захарова і домовилась із Кисельовим про брифінг 10 жовтня 2018 року на його віллі. Уявити, щоб щось подібне відбувалося в цивілізованих країнах, де поважають субординацію, а працівники медіа не підпорядковуються державі, вкрай складно. Якщо не сказати – неможливо…

МІА “Россия сегодня” як інформаційна зброя РФ 

Так само як не можна називати пропагандиста Дмитра Кисельова журналістом, інформаційне об’єднання “Россия сегодня”, яким він керує, було б помилково вважати медіагрупою. Річ у тім, що до складу об’єднання входять не ЗМІ, а ресурси, які виконують роль “рупорів Кремля”. Такі висновки можна зробити з низки причин. 

Насамперед, зазначимо, що конгломерат “Россия сегодня” – така собі фабрика з виробництва фейків та дезінформації, поширення маніпуляцій та кремлівських наративів, що повністю фінансується з російського держбюджету. Наприкінці 2021 року стало відомо, що Держдума РФ запланувала виділити на пропаганду тільки одній інформаційній групі “Россия сегодня” понад 9,3 млрд рублів, тобто більш ніж 148 млн доларів. 

Серед “найяскравіших” пропагандистських ресурсів у складі МІА “Россия сегодня”, спрямованих проти України, – російськомовне інформагентство “РИА Новости”, портал “Украина.ру,” міжнародне агентство Sputnik, що мовить більш ніж 30 мовами, а також онлайн-платформа ИНОСМИ, яка перекладає матеріали закордонних сумнівних видань російською. Публікації на сайтах зазначених ресурсів не тільки порушують низку журналістських стандартів, а й містять геноцидну риторику. Взяти хоча б статтю деякого Тимофія Сергєйцева на РИА Новости під заголовком “Что Россия должна сделать с Украиной”. У ній ідеться про необхідність так званої “денацифікації” України. Автор прирівнює до нацистів усіх українців, які виступають за збереження власної ідентичності, а також підбурює росіян до радикальних войовничих дій за допомогою суджень на кшталт “Укронацизм несет в себе не меньшую, а большую угрозу миру и России, чем немецкий нацизм гитлеровского извода”. Є в публікації і прямі заклики до знищення представників української влади: “Бандеровская верхушка должна быть ликвидирована, ее перевоспитание невозможно”. 

Варто наголосити й на недотриманні балансу в контенті інфоресурсів, які входять до об’єднання “Россия сегодня”. Це, зокрема, добре простежується в стрічці онлайн-платформи ИНОСМИ. Ресурс позиціює себе як такий, що перекладає російською “найцікавіші матеріали закордонних ЗМІ”. Насправді ж ідеться або про публікації із сумнівних чи проросійських джерел або про матеріали міжнародних видань, зміст яких перекрутили під час перекладу. Лінки на оригінальні статті ИНОСМИ, авжеж, не долучає. Наприклад, у відповідь на новину про визнання американським журналом Time президента України “людиною року” ИНОСМИ опублікувало добірку негативних ні, не думок, а коментарів (!) про Володимира Зеленського. Їх нібито лишили читачі американського порталу Breitbart. По-перше, немає жодних доказів, що це коментарі реальних людей, а не ботів. По-друге, ставитися до купки анонімних акаунтів як до чогось авторитетного як мінімум дивно. Раніше, у 2016 році, науковці Гентського університету в Бельгії опублікували ціле дослідження щодо того, як ИНОСМИ маніпулює інформацією з іноземних медіа. Вони встановили, що порталу не вистачає публікацій з критичним поглядом на Росію.

Своєю чергою інший сумнозвісний “рупор Кремля” Sputnik визначає своєю місією “освещение объективной картины событий в странах мира”. Ще раз – російський ресурс прагне “висвітлювати об’єктивну картину подій у світі”, а не “висвітлювати події об’єктивно”. Різниця очевидна. Іншими словами, мета Sputnik – поширювати в інших країнах пропаганду, яка вигідна Кремлю. І, можливо, і вийшло б списати все на неточності формулювання, якби головною редакторкою Sputnik не була пропагандистка Маргарита Симоньян, яка ніколи не приховувала своєї співпраці з владою РФ. Детальніше про те, чому Симоньян не є журналісткою, можна прочитати в попередньому матеріалі із серії “Інфозлочини” на сайті Інституту масової інформації.

Також, кажучи про пропагандистську суть Міжнародного інформагентства “Россия сегодня”, варто звернути увагу на його статус. Постановою російського уряду від 31 грудня 2016 року інфогрупу внесено до переліку державних організацій, які “мають суттєве значення для забезпечення обороноздатності та безпеки РФ”. Окрім “России сегодня”, до списку внесли ФСБ та міноборони Росії. 

А як щодо впливовості МІА “Россия сегодня”? Попри те що більшість росіян споживає пропагандистський контент завдяки державному телебаченню, інтернет-ресурси, якими керує Кисельов, також мають вплив на аудиторію. Найпопулярнішим у складі інформаційної групи є РИА Новости: за останній місяць сайт інформагентства відвідали майже 160 мільйонів разів. Про це свідчать дані спеціалізованого ресурсу SimilarWeb. Сайт ИНОСМИ протягом останнього місяця налічив 18,7 мільйона візитів, а прокремлівський портал “Украина.ру” відвідали 4,4 мільйона разів. Отже, діяльність лише однієї російської державної інфогрупи робить значний вклад у легітимізацію агресивних військових дій РФ проти України та розпалювання серед росіян ненависті до українців. За даними “Левада-Центру”, станом на листопад 2022 74% росіян все ще підтримують дії збройних сил РФ в Україні, а 42% респондентів зазначили, що відчувають гордість за Росію у зв’язку з веденням військових дій.

Атомна бомба та злам генетичного коду: як Кисельов виправдовує війну Росії проти України?

Повернемося до програми Дмитра Кисельова “Вести недели”. Вона виходить на “Россия-1” – державному телеканалі, який, згідно з даними дослідницької компанії Mediascope, очолює список найпопулярніших у Росії. Кисельов роками працював над розпалюванням ненависті до українського народу. Зокрема, для цього пропагандист часто вдавався до дегуманізації. Так, у травні 2016-го  Кисельова впіймали на черговому фейку, який мав на меті прирівняти українців до нацистів. В ефірі “Вестей” ведучий продемонстрував документ зі свастикою, який назвав “посвідченням українського есесівця часів війни”. “Аусвайс”, за словами Кисельова, нібито містив цитату Гітлера про те, що німці переможуть Росію тоді, коли “українці та білоруси повірять, що вони не руські”. Документ виявився підробкою, а цитата німецькою мовою містила граматичні та орфографічні помилки. Найцікавіше, той факт, що “посвідчення” було фейковим, згодом визнав сам Кисельов. Він подякував глядачам за виявлені “неточності” й заявив начебто підробка потрапила на ВДТРК з “європейських блошиних ринків”. 

Загалом, Кисельов закликав до “примусової денацифікації” України задовго до того, як у міжнародних ЗМІ почали попереджати про ризик повномасштабного вторгнення Росії на українську територію. У квітні 2021 пропагандист запевняв, начебто в Україні діють “ескадрони смерті”, а міфічні нацисти, що керують державою, штовхають країну на “братовбивчу війну проти Донбасу”. Отже, процес “болючої денацифікації”, як стверджував Кисельов, є невідворотним. Після розв’язання Росією повномасштабної війни, пропагандист в ефірі від 27 лютого 2022-го заявив, що “Россия берет на себя этот труд в очередной раз вытравить из Европы нацизм”. Цього ж дня “Вести” показали сфабрикований сюжет “Пытки” про звірства, які начебто чинять так звані “українські карателі” на Донбасі. Натомість про реальні воєнні злочини збройних сил РФ Кисельов або взагалі мовчить, стверджуючи, що ставлення російських солдатів до цивільних “дбайливе”, або знов-таки пояснює їх “боротьбою з нацизмом”.

“После 2014 года Мариуполь превратился в главный оплот радикальных националистов в Донбассе. К марту там скопилось более 8000 боевиков батальона “Азов” и иностранных наемников”, – так в ефірі від 24 квітня Кисельов виправдовував знищення російськими силами українського міста Маріуполя.

Окрім псевдомісіонерських цілей, Кисельов та низка його колег по пропагандистському цеху пояснюють військову агресію РФ проти України начебто потребою власного захисту. Ось, наприклад, що заявив Кисельов в ефірі від 13 березня 2022 року: 

“Если бы не наше вмешательство сейчас, то уже через три года Украина была бы в НАТО благодаря американским миллиардам совершенно с другой армией, с натовскими базами, натовскими портами и натовскими войсками на украинской территории. С ракетами смертельной для нас дальности и еще в статусе ядерной державы. Образно говоря, с атомной бомбой. Вот куда всё шло-то. У Штатов к тому времени появляется свой гиперзвук, и расклад уже совсем другой. А русофобский по своей сути нацистский режим на Украине через три года стал бы еще более наглым. А значит, железно пошли бы на Крым, а там и на юг России”. 

В арсеналі лякалок Кисельова також нібито знайдені в Україні “три десятки американських біолабораторій”, де розробляють бактеріологічну зброю. 

“Важный момент: на украинском генетическом материале подбирался генетический код и к русским. Само это уже подтверждает, что и американцы считают нас одним народом. А код нужен для того, чтобы найти у нас слабые места”, – заявив пропагандист. 

Ще один наратив, який активно просуває кремлівська пропаганда,  зокрема в ефірах “Вестей недели”, – начебто Україну заснував Ленін. У такий спосіб  пропагандисти прагнуть створити ілюзію, нібито Росія, яка вважає себе правонаступницею СРСР, має право розпоряджатись українськими територіями. Зі спростуванням цього міфу можна ознайомитися на сайті VoxUkraine. 

***

Підсумовуючи, на Дмитрі Кисельові лежить подвійна відповідальність за злочинну війну Росії проти України, адже він є не лише ведучим пропагандистського токшоу, а й генеральним директором об’єднання прокремлівських інфоресурсів МІА “Россия сегодня”. Численні соціологічні дослідження демонструють чітку кореляцію між споживанням державних інформресурсів та підтримкою дій російської армії в Україні. Отже, у майбутньому всі виправдання пропагандистів на кшталт того, що вони просто представляли аудиторії “певну точку зору”, як каже Кисельов, мають бути рішуче відкинуті. Інститут масової інформації наголошує: діяльність російських пропагандистів має бути визнана такою, що становить загрозу миру і є актом агресії – відповідно до статті 39 Статуту ООН.